З цієї авторської пісні розпочинається кожен благодійний мистецький захід «Герої без зброї», організований херсонською родиною Віктором Ревенко та Альоною Мовчан. На меті – збір коштів на підтримку рятувальників ДСНС Херсонщини. Або як називають їх під час цієї культурної події – сучасні герої, що без зброї допомагають людям.
«…Вогнеборець – не просто робота,
Він шляхетну обрав собі долю:
Полишати буденні турботи
І людей рятувати від горя.»
Рядки цього вірша для авторки Альони Мовчан є не просто гарно сформульованою поетичною подякою працівникам ДСНС України, а невід’ємною частиною власного життя. Адже її чоловік, Віктор Ревенко, один з них – «герой без зброї».
На це під час нашого спілкування ні Альона, ні Віктор не акцентують уваги. Натомість зазначають, вони просто роблять те, що можуть задля наближання Перемоги й підтримки тих, хто кожного дня ризикує власним життя заради порятунку інших.
З частин ДСНС вкрали все обладнання, ще й шкарпетки хлопців
Херсонська авторка та керівниця літературно-драматургічної частини ХОАМДТ ім. М. Куліша Альона Мовчан розповідає, під час окупації рятувальники Херсона працювали під українським прапором до 1 вересня 2022 року. Це відбувалося попри тиск з боку російських військових, дефіцит пального та обстріли.Всупереч таким умовам пожежники не полишили мирне населення й ризикуючи власним життям допомагали людям до останнього. Тільки після того як окупаційна влада захопила пожежні частини міста – наші хлопці були вимушені припинити свою роботу та евакуюватися. Як тільки Херсон було звільнено – вони одразу повернулися та приступили до виконання своїх службових обов’язків», – ділиться Альона.
Вона додає, зробити це було не так вже й легко, адже втікаючи на лівий беріг Дніпра ворог вивіз усе пожежне та аварійно-рятувальне обладнання, забрали навіть шкарпетки та обмундирування.
Її слова підтверджує і її чоловік, рятувальник Віктор Ревенко:
Коли ми знову з хлопцями змогли увійти до своїх частин – були шоковані та обурені. Бо ми залишилися без нічого. Мені ще пощастило, я встиг свою форму та захисну кисневу маску винести і сховати. А в хлопців все покрали. Але, дякуючи нашій державі одразу після деокупації міста в нас було все необхідно для роботи».
Херсонські рятувальники за роботоюВони дуже важливі в нашій роботі, бо допомагають виміряти температуру всередині будівлі: стін, перекриттів тощо. Наприклад, якщо ми говоримо про будівлі старого фонду, то зазвичай всередині таких стін є очерет чи дранка з деревини. І після локалізації пожежі, всередині стін ще може продовжувати горіти. Виявити ці осередки оком не можливо, а ось через тепловізор – так. Також, після ліквідації пожежі, цим приладом перевіряється вся будівля, щоб нічого не залишилося для повторного займання», – пояснює Віктор.
Мистецьке турне на допомогу херсонським рятувальникам
Херсонське подружжя порадилось і вирішило влаштувати мистецьке турне по Україні. Аби своїми творчими виступами зібрати кошти на придбання трьох тепловізорів, по одній на кожну з пожежних частин у Херсоні.«Протягом кількох тижнів створили програму, анонсували її і власне почали їздити по регіонах України. Вже відвідали 7 з 10 запланованих міст. Можливо їх кількість збільшимо, все буде залежите від темпів збору. Адже зібрати необхідно 180 тисяч гривень, – розповідає Альона Мовчан. – Єдина умова – обираємо ті міста, які розташовані за відстанню недалеко від Херсона. Наприклад, Одеса, Миколаїв, Кропивницький. Хоча їздили і до Києва, а у планах також маємо Черкаси та Житомир».
Афіша благодійного мистецького заходу «Герої без зброї»Як я на це погодився? Дружина вмовила. Вона в мене взагалі така творча дівчина, їй на місці не сидиться і постійно хочеться комусь допомагати. Довго думали, бо поїздки з дитиною мають певні нюанси. Але врешті зупинилися на такому форматі заходів. Проводити це онлайн ми не хотіли, бо такого наразі вистачає. Тож, Альона в мене все організовує, а я вже її везу та музично підтримую», – сміється Віктор Ревенко.
«Герої без зброї» у КиєвіЯ давно займаюся музикою, тому написав для цього вірша мелодію. Також є ще одна авторська композиція – «Сині маки», присвячена нашим військовим. Слова теж написала Альона, а я вже поклав їх на музику. Співаю ще й народні пісні та кавери. Підібрані як ліричні твори, так і жартівливі. Ну що казати, треба просто слухати», – зазначає Віктор Ревенко.
«Герої без зброї» у Кривому РозіЦе коротенька, але дуже знакова частина. Ми маємо надію, що вже скоро будемо жити у мирній країні. Бо добро завжди перемагає зло. Тому ми хотіли нагадати про це нашому глядачу та хоч трохи повернути українців у веселу атмосферу, що притаманна нашій нації. Навіть пісню на кінець заходу підібрали відповідну – «Підманула підвела», – пояснює Альона Мовчан. Додамо, що в багатьох містах херсонців підтримували місцеві виконавці та поети. Тож програма виступу ставала ще більш різноманітною та насиченою.
«Герої без зброї» у Одесі, на сцені херсонці разом з волонтерською групою «Хвиля»«Кожен виступ має свою історію»
Альона Мовчан не приховує, кожна поїздка в їх мистецькому турне є унікальною та має свої пам’ятні історії.Пригоди в нас стаються усюди: і під час самої дороги, і під час виступів. Є як приємні випадки, так і не дуже. Та головне, що ми з всім цим справляємося й продовжуємо робити свою справу, – ділиться Альона – Наприклад, в Одесі ми виступали на відносно великій сцені та навіть мали свою гримерку. А в Києві були в такому крутому арт-просторі, де постійно виступають відомі діячі. Для мене це була знакова подія. А ще був такий випадок у Кропивницькому, під час виступу Віктора наш малий раптово вийшов на сцену та сів біля маскувальних сіток, які сплели волонтери. Ось зацікавили вони його дуже. Та коли Добромир побачив, що на нього дивляться люди – просто почав аплодувати. Зал був у захваті», – сміється Альона.
«Герої без зброї» у Кропивницьку
А ось на частині віршів про сімейне життя люди завжди сміються. Загалом же після заходу підходять та дякують. Зазначу ще, що наші виступи майже не обходяться без херсонців. Ми завжди раді нашим землякам: обіймаємося з ними, плачемо та переповідаємо один одному останні новини про місто», – додає Альона Мовчан.
«Герої без зброї» у Миколаєві«Сильно, емоційно, колоритно, атмосферно! Висловлюємо щиру подяку Альоні та Віктору за велику і добру справу, яку вони роблять для рятувальників Херсона», – Анна Славич.
«Альона Мовчан така талановита, що написала пісню-гімн всіх рятувальників, чим довела мене до сліз. А її не менш талановитий чоловік Віктор Ревенко виконав цю композицію. На мою скромну та суб’єктивну думку, вона заслуговує стати офіційним гімном всіх рятувальників нашої країни, наших героїв без зброї», – Олена Пімєнова.
«Душевні, щемливі вірші та пісні не можна було слухати без сліз… До того ж, перед тим погортала стрічку новин і побачила нові влучання та жертви серед цивільних в Херсоні… Тож якщо ця пара буде у вашому місті – обов’язково прийдіть та підтримайте їх», – Євгенія Кірсанова.
Зазначимо, що виступи херсонського подружжя відбуваються на благодійній основі. Тобто глядачі самі вирішують скільки «задонатити», поклавши гроші у скриньку для зборів. Зробити внесок також можна і онлайн на спеціальну створену «банку допомоги».
На сьогодні Альоні Мовчан та Віктору Ревенко вдалося зібрати третину коштів та придбати перший тепловізор. Прилад «Bosch Werkzeugakku GBA 12V 2.0Ah», німецького виробництва вже незабаром буде доставлений до Херсона і переданий пожежникам для їх роботи.
Благодійний збір коштівЗараз всі хто може допомагає та волонтерить. І це дуже правильно, бо в такій ситуації для країни – кожна людина має бути задіяна і вносити свою частку в Перемогу. Хтось працює і платить податки, хтось розвозить продукти, хтось створює мистецькі проєкти та робить благодійні внески, хтось лікує, а хтось, як журналісти висвітлює все це. Тому кожна місія важлива. Я бачу багато таких людей, небайдужих та відчайдушних. Це означає, що українці дуже згуртована нація. І всі ці випробування роблять нас тільки сильнішими і ведуть, неодмінно, до світлого майбутнього», – наголошує Альона Мовчан.
Херсон плюс
У матеріалі також були використані фото ГУ ДСНС України у Херсонській області, Олександра Сакари, Вадима Гнідаша, Олени Пімєнової, Ігоря Арчибісова.
Матеріал вийшов у співпраці з Центром прав людини ZMINA.