Після деокупації окупанти продовжують тероризувати Херсон постійними обстрілами24-річний Іван – один з учасників українського спротиву окупантам у Херсоні. Каже: 9 місяців окупації були найтяжчими в його житті.
"Тут не можна було навіть удень спокійно виходити, ти виходиш із дому і не факт, що ти повернешся. Так у нас тут жилося", – розповідає Іван.
Ось ця сіра п'ятиповерхівка не вирізняється з-поміж інших будинків. Раніше тут вирувало життя – приміщення здавали під офіси, спортивні зали та кав'ярню. окупанти ж принесли свій "русский мір" – з будинку зробили катівню, де зазнавали тортур сотні українців.
"У підвальному приміщенні були тортури: били, не годували, морили голодом, струмом били по геніталіях. У мене сусід ішов біля цієї тортурної і почав кричати "Слава Україні!". Наступного дня, об 11 ранку, приїхали до нас у двір, йому пакет на голову, це все у мами на очах. 24 дні у них пробув. Я його колись зустрів, ми з ним розмовляємо, у нього сльози на очах. Видно, що морально людини немає", – зауважив Іван.
Попри небезпеку, чимало херсонців чинили опір загарбникам. Іван з однодумцями здирали російські пропагандистські плакати, знищували банери та спалювали російські триколори.
"Влаштовували акції, малювали жовті стрічки, ось навіть один зі знаків. Прапори по всьому місту наші українці малювали, стрічки в'язали, боролися як могли. Їхні прапори замальовували прям під окупацією. Вони, звичайно, потім вираховували, хто це. І хлопців потім... Я саме трьох таких знаю, я їх більше не бачив", – каже херсонець.
Зі сльозами радості Іван пригадує день визволення Херсона. Каже: інтернету тоді не було, лише "ходили чутки", що має зайти українська армія. Спочатку він побачив херсонців із синьо-жовтими прапорами, а згодом українських захисників на центральній площі. Перше, що зробив, – пішов здирати залишки російських лозунгів.
"Усі люди їздили, знімали, "Слава Україні", люди плакали. Військові кажуть, що так, як зустрів Херсон, жодне місто не зустрічало", – тішиться Іван.
Після деокупації окупанти продовжують тероризувати Херсон постійними обстрілами. У місті частково немає світла, води й тепла. Проте Іван із коханою вирішили не полишати місто. Він призупинив свій суші-бізнес і зайнявся волонтерством.
"Будемо відбудовувати наше місто, допомагати пенсіонерам. Якщо вся молодь, всі люди поїдуть, тут залишились інваліди, пенсіонери. Як вони будуть жити? Вони просто помруть тут без води, опалення, без світла", – міркує чоловік.
Нині Іван співпрацює з організаціями та волонтерами, які допомагають херсонцям вижити у надскладних умовах. Каже: нині тут вкрай бракує харчів, побутової хімії, підгузків та інших предметів гігієни.
5 канал