Про це йдеться в Ухвалі Центрального районного суду Миколаєва.
Що послугувало причиною для пом’якшення вироку після співпраці з окупаційною владою та як російські загарбники змушували вчителів піти на співпрацю з ними, читайте у нашому матеріалі.
Мова піде про діючу директорку Херсонської школи №47, яка продовжувала керувати закладом навіть під час російської окупації.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, школа №47 продовжувала працювати дистанційно за державними стандартами освіти України.
Однак невдовзі після окупації Херсона російськими військами, Тетяна Галкун погодилась очолити школу №47 та навчати дітей згідно з російськими навчальними програмами. У період з жовтня по листопад 2022 року вона забезпечила виплату готівкою заробітної плати працівникам очолюваної нею «школы №47 города Херсона» в російських рублях.
Як зазначено у судовому документі, починаючи з серпня 2022 року, Галкун активно закликала колег до публічної підтримки дій та рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, шукала кадри серед вчителів для якнайскорішої інтеграції школи до стандартів освіти держави-агресора.
На початку окупації Херсона Тетяна Галкун перебувала у відпустці, а після неї зайнялась вирішенням організаційних питань щодо роботи школи в окупації, оскільки від керівництва управління освіти Херсонської міської ради конкретних відповідей не надходило.
На той час почала надходити інформація про те, що представники РФ починають тиснути на директорів шкіл з метою схиляння до співпраці. Зокрема Галкун отримала записку, в якій її запрошували на зустріч до міськвинкому щодо вирішення питань функціонування школи.
Такі записки до міських шкіл розносила Тетяна Кузмич, яку супроводжували російські автоматники.
За словами затриманої, записку передав сторож, до якого приходили військові РФ. Галкун злякалась, проте на зустріч не пішла. При цьому виїхати за межі міста не було можливості, оскільки чоловік затриманої через хворобу обмежений у пересуванні, окрім того на його піклуванні перебуває 83-річна матір.
Невдовзі після закінчення відпустки, до неї в кабінет прийшли четверо озброєних військових, почали питати, чому вона не прийшла на зустріч та погрожувати застосуванням кайданок, щоб доставити за місцем призначення.
Злякавшись, вона погодилась, та у супроводі російських військових прибула до будівлі Херсонської міської ради. Там двоє озброєних військових завели її на 2 поверх до кабінету. Один чоловік сів навпроти та почав схиляти до співпраці та роботи в школі згідно з російським законодавством, наголошуючи на подробицях з її життя та життя її знайомих, вказуючи що школа все одно буде працювати, хоче вона цього чи ні. Також він додав, що виїхати вона не зможе, бо вже перебуває у списках із забороною виїзду, а при спробі втечі, її відправлять на підвал.
Затримана, за її словами, намагалась коректно відмовитись та пояснити, що не бажає співпрацювати, на що другий чоловік підійшов до неї, пересмикнув затвор пістолета та приставив до скроні. Галкун злякалась та попросила трохи часу на роздуми. Після цього вона перебувала вдома, до школи не приходила, радилась про ситуацію із своїм чоловіком. Через день після зустрічі у міськраді, за місцем мешкання Галкун прийшли озброєні військові РФ, наказали або збирати речі й погоджуватись працювати директором на їх умовах, або її разом із чоловіком відравлять на підвал. Реально сприймаючи вказані погрози, переживаючи за власне життя та чоловіка, директорка була змушена погодитись та разом із згаданими вище військовими пішла до міськради.
Перебуваючи у приміщенні міськради, невідомий чоловік (як далі стало відомо – т.з. міністр освіти Херсонської області Міхаіл Родіков, – МОСТ ) розповів про «нові стандарти» роботи школи, що включало постійне перебування військових РФ на території школи, ведення документів та освітній процес на російській мові, використання російської символіки. Окрім того, цей чоловік дав зрозуміти, що за її діями постійно будуть слідкувати та у разі ухиляння від вказівок, це відобразиться на її житті та здоров’ї.
Таким чином, будучи поставленою в умови жорсткого тиску та погроз фізичної розправи, Галкун вимушена була почати роботу в школі за стандартами російської освіти.
За словами жінки, на працівників школи та батьків школярів вона не тиснула, не агітувала, передавала відомості, які надавала тимчасова окупаційна влада та в ході зустрічей неодноразово наголошувала на тому, що це не її вказівки. Російський прапор вона не вивішувала – у холі школи завжди висів прапор Херсона, а паспорт громадянина РФ не отримувала.
Жінка також пояснила, що звільнитись з посади вона не могла, оскільки росіянами було жорстко поставлено питання про необхідність роботи школи. Після деокупації міста Херсон, директорка не втекла, оскільки не вважала себе винною у співпраці з окупантами, залишилась у місті, в подальшому разом із чоловіком отримали статус тимчасово переміщених осіб у Миколаєві.
Суд зважив на покази жінки, та спираючись на те, що директорка була змушена працювати під тиском та погрозами фізичної розправи, а також зважаючи на те, що Галкун належним чином виконує свої процесуальні обов’язки, з’являється за кожним викликом слідчого та суду, активно співпрацює зі слідством, готова надавати покази щодо осіб, які дійсно співпрацювали з представниками РФ з власної волі. Ба більше, з власної ініціативи направила прокурору свій закордонний паспорт для унеможливлення власного виїзду. Галкун не було відправлено до СІЗО завдяки клопотанню слідчого.
Треба відмітити, що жінку підозрюють у державній зраді, тому здається дивним, що слідство погодилось відпустити Галкун під домашній арешт.
Варто зазначити, що це перший подібний випадок за останній рік, адже ще нікого з підозрюваних за статтею 111 КК України так легко не відпускали.
На підставі викладеного слідство дійшло висновку, що хоча підозра щодо Тетяни Галкун і є обґрунтованою, однак мінімальною, зважаючи на вкрай низьку вагомість зібраних доказів.
Мост
