«Сподівалися на евакуацію»
За словами директора Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Володимира Сагайдака, на початок війни в закладі було 52 дитини. Це діти позбавлені батьківського піклування та діти, які опинились в складних життєвих обставинах Вік цих дітей – від 3 до 18 років.– Коли почалась війна, ми опинилися в окупації. Опинилися сам на сам без фінансування, без підтримки держави, тому було важко. Звичайно, ми вже зрозуміли, що те, життя, яке в нас було, воно вже буде не таким.
Сагайдак розповів, що перші місяці закладу дуже допомагали виживати волонтери. Вони привозили продукти, ліки тощо. Через якийсь час в центрі поменшало і працівників.
– Певна частина людей виїхала з окупації, потім люди теж залишали роботу і виїжджали разом зі своїми дітьми, тому не було працівників. Бувало таке, що ми троє працювали на 53 дитини. Плюс була комендантська година, яка з 17:00 починалася, але транспорт о 15:00 вже не працював . І, звичайно, вихователі, які приходили і повинні були працювати до 20:00, вони вже в 14-й годин йшли додому.
– Але ця надія з кожним днем гасла і ми десь протягом трьох місяців зрозуміли, що ніхто нас не зможе вивезти з окупації, бо росіяни не випускали, а тим більше таку категорію дітей і в такій кількості нас би не випустили.
– Нас готові були прийняти всі країни світу. Але головна умова була – приїхати до Львова, а звідтіля вони нас заберуть. Звичайно, ми літати не вміли. Тому ми залишились в окупації.
«Конспіративне життя»
Сагайдак каже, що тривалий час дітям довелося вести прихований спосіб життя.- Ми весь цей період вели конспіративне життя. Діти не виходили на вулицю, у нас є закрита територія, ми її називаємо господарським подвір?ям, куди привозять продукти і машини, але з вулиці не видно цього. Там діти гуляли по 15 хвилин, кожна група. Не кричали, не сміялися, не бігали, вони розуміли, що якщо буде крик, шум, то нас можуть знайти.
– Діти розуміли, що їх можуть разом з нами вивезти в Росію, тому поводилися дуже гарно.
Про центр російські військові дізналися через кілька місяців після окупації.
– Росіяни в червні нас знайшли, вони зрозуміли, що є заклад, де піклуються про дітей. Тому, коли в них виникла проблема, на лінії фронту, це село Новопетрівка, там є спеціалізована школа, де в підвалі проживало разом з директором школи 15 дітей, російські солдати вивезли цих дітей до нас.
Директор центру згадує, що переляканих дітей з Новопетрівки привезли на бойових машинах.
– Діти були перелякані, бо вони думали, що їдуть в Росію. Але, слава богу, вони їхали до нас. З нами вони прожили 3 місяці і за цей період росіяни контролювали цих дітей – вони приїжджали, питали, як вони живуть, як їх годують, чи не ображають? Коли 19 жовтня, вони почали тікати з Херсону, то, звичайно, вони забрали цих дітей.
Сагайдак стверджує, що не міг сховати цих дітей.
– Якби ми їх сховали, то їх би все одно знайшли. Росіяни вміють вибивати покази і були люди, які сказали б, де перебувають діти і постраждали б не тільки діти, яких ми сховали, а постраждали б і всі працівники. Тому цих дітей окупанти вивезли. Сказали, що везуть в Генічеськ, але брехали, їх вивезли спочатку в Крим, а звідти в Анапу Краснодарського краю.
Надалі, за словами співрозмовника, цих дітей, за допомогою закордонних волонтерів, все ж вдалося вивезти з території Росії в Грузію.
«Вигадували легенди»
Задля порятунку дітей свого центру керівнику закладу довелося піти на підробку документів і навіть опанувати для цього фотошоп.– В нас були російські блокпости й вони (окупанти – ред.) перевіряли документи і роздягали людей, обшукували сумки та рюкзаки. Я розумів, що провезти дітей через блокпости буде проблемою. Тому ми на кожну групу дітей робили легенди.
– Одна з них – це молода вихователька, років 30, взяла 5 дітей, найстаршій дівчинці було 16 років. Це були різновікові діти. Починаючи від 5 рочків і до 16. Тому, звичайно, я розумів, що на першому блокпості будуть проблеми. І ми придумали версію, що у неї є сестра, і сестра на 9-му місяці вагітності на обстеженні в лікарні й вона їх везе додому. Ми це проговорили зі старшою дівчиною, яка їхала з вихователем і для того, щоб підтвердити цю версію, я зробив довідку. Зробив у фотошопі печатку лікарні, бо я не знав, яке відношення в лікарні… Тобто люди, які там працювали, могли нас просто здати.
Але все склалося добре, каже директор закладу. Підопічних центру вивезли до Миколаївської області. Попри деокупацію, перебувати в херсонському центрі дітям зараз небезпечно.
– 11 грудня прилетіли снаряди у двір цього будинку і повилітали вікна, де діти спали. Тому, поки що я можу сказати, що жодна наша дитина не постраждала, усі вони живі, здорові, але в центр ми їх не можемо повернути, бо Херсон обстрілюють і обстрілюють кожен день.
- Наприкінці січня Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді заявив, що Росія порушує фундаментальні принципи захисту дітей у воєнний час, видаючи українським дітям російські паспорти та віддаючи їх на усиновлення до російських родин. Йдеться про дітей, яких вивезли із окупованих територій України до Росії. Найчастіше, це відбулося проти волі дітей.
- Критики дій Кремля порівнюють депортації українських дітей до Росії з «германізацією», якій гітлерівські нацисти піддавали дітей з окупованих Східної та Центральної Європи. Досі немає можливості встановити точну кількість депортованих нацистами з України дітей у роки Другої світової війни. Дослідники називають цифри від трьох до 50 тисяч з території СРСР. Гітлерівці відбирали «расово чистих» дітей, перевиховували їх у спеціальних пунктах і відправляли у німецькі родини на усиновлення. Більшість із тих викрадених країною-агресором дітей ніколи не дізналися, що з ними сталося.
- Уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук у січні заявляла, що її відомству «вдалося ідентифікувати та верифікувати дані 13 899 дітей, які були викрадені та депортовані російською армією». Дитячий омбудсмен України сказала, що лише 125 із них вдалося повернути додому.
