Не облишила вона цього заняття і, перебуваючи в «евакуації», тобто – на лівобережній частині Херсонщини. «Міністерка» продовжує демонструвати, що живе в своїй «реальності», де є «погана Україна» і «рятівниця-Росія».
Що кажуть окупанти
Коментуючи для пропагандистського телеканалу «Таврія» ситуацію з ринком праці на окупованій частині Херсонщини, Алла Бархатнова сказала, що є великою проблемою пошук кадрів на посади, де можуть працювати лише люди з вищою освітою і високим рівнем кваліфікації. «Міністерка» звинуватила Україну в тому, що начебто не приділялося належної уваги освіті і підготовці кадрів.«Сама політика України була налаштована на те, що тут не були потрібні фахівці, тут потрібна була рабсила. Я це бачу так. Тому ніхто ніколи не розвивав серед молоді саме інтерес до освіти. Я була здивована тим, що максимум – це середньотехнічна освіта у громадян», – каже Алла Бархатнова.
Чому це брехня
Окупанти мають настільки серйозні кадрові проблеми зовсім не через те, що в Херсонській області взагалі немає кваліфікованих кадрів. До повномасштабного російського вторгнення регіон був ними забезпечений. Звісно, проблеми існували, але не настільки серйозні, як зараз у окупантів. І причини кадрових проблем окупантів – зовсім не такі, про які каже Алла Бархатнова.З Херсонської області ще на початку окупації виїхали майже всі провідні фахівці в таких сферах, як освіта, медицина, та інші, де можуть працювати лише люди з відповідною освітою і відповідним рівнем кваліфікації.
Ситуація просто склалася так, що люди були поставлені перед вибором: або виїжджати, або ставати колаборантами. Насамперед це стосується освітян, бо в РФ освіта дуже тісно переплітається з ідеологічною обробкою дітей, і жоден вчитель там не може бути «чистим предметником».
Стосовно лікарів ситуація складніша. Підконтрольні російським окупантам медіа дорікали, що чимало лікарів виїхали з Херсонщини, писали, що вони «втекли». Але «не помічали» іншого боку цього питання. Лікарі виїжджали, не бажаючи «працевлаштовуватися» в створені окупантами «медичні заклади». Бо таке «працевлаштування» могло негативно вплинути на подальшу кар’єру людини, призвести до втрати у майбутньому надбавок за безперервний стаж роботи.
На жаль, були в Україні прецеденти, коли медика позбавляли доплат за стаж лише тому, що він був змушений деякий час працювати не окупованій території і виїжджав звідти, маючи в трудовій книжці запис, зроблений окупаційною структурою. Є випадки, коли медикам, які виїжджали з окупованої в 2014 році частини Донбасу, доводилося з великими труднощами доводити своє право на додаткові виплати, звертатися до суду.
Важливим чинником є й те, що значна частина освічених і висококваліфікованих працівників – співробітники установ, які фінансуються з бюджету (державні та комунальні освітні і медичні установи, органи влади і різні відомства, підприємства життєзабезпечення, силові структури, суди, служба з надзвичайних ситуацій…), або контролюються державою (приватні освітні і медичні заклади, адвокатура…).
До того ж освічені люди здебільшого добре розуміють, які наслідки може мати співпраця з окупантами. Тому усіляко уникали цієї співпраці. Через це окупанти отримали великі проблеми, впроваджуючи на Херсонщині свою банківську систему: не могли знайти місцевих фахівців. В Новій Каховці лише один з 14 директорів шкіл погодився на співпрацю з окупантами. В Херсоні на таку співпрацю погодилися лише двоє з 60 директорів шкіл. Під час окупації Херсона лікарі масово відмовлялися співпрацювати з окупантами.
Але окупаційна «міністерка» Алла Бархатнова побачила іншу причину дефіциту на окупованих територіях освічених і кваліфікованих кадрів. Вона каже про «відсутність у молоді інтересу до освіти» і «потребу України виключно в рабсилі».
Бархатнова – донецька колаборантка, яка добре знає українські реалії, і напевне знає, що освічених і кваліфікованих людей в нашій країні чимало. Але в коментарях для пропагандистів бреше про «неосвічених українців».
Чому це важливо
«Відсталість України» і «неосвіченість українців» – одні з основних наративів російської пропаганди, які окупанти поширюють як на загарбаній території, так і в РФ з метою переконати людей, що російська окупація українських територій забезпечить їм «розвиток» і «цивілізацію».Не тільки Алла Бархатнова, а й інші «чиновники» окупаційних адміністрацій, представники окупантів, а також російські пропагандисти постійно переконують свою аудиторію в «неповноцінності» українців. Зокрема, депутат держдуми РФ Ігор Кастюкевич казав, що «українській владі освічені громадяни ніколи не були потрібні». До речі його брехню спростовували рейтинги ООН по показникам в сфері освіти, де Україна, маючи значно менші ресурси, ніж РФ, не дуже відставала від Росії, а по деяким показникам навіть була на кращих позиціях.
Але росіяни вперто продовжують говорити про «відсталість» і «неосвіченість» України. Робиться це і з метою створення для окупації певного пропагандистського фону, і щоб таким чином пояснити проблеми на загарбаних територіях.
У 2019 році Росія вийшла з Женевської конвенції щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Тому РФ формально вільна від зобов’язання забезпечувати для мешканців окупованих територій нормальні умови життя. Але ж росіянам дуже хочеться позиціонувати себе як «визволителів», які «принесли краще життя». І тут вони зіткнулися з серйозною проблемою: небажанням громадян РФ їхати працювати на небезпечну окуповану територію. Туди вдається завозити лише лікарів, які працюють вахтовим методом за чималі гроші. Таким же чином вдається залучити до роботи на окупованих територіях дуже небагато російських вчителів.
До речі, в освіті проявилася вся провальність кадрової політики окупантів. Мешканці міста Скадовська, яке перебуває на тимчасово підконтрольній РФ території, кажуть, що в ті місцеві школи, які окупанти змогли відкрити, «набрали вчителів із колишніх манікюрниць та маргіналів без відповідної освіти». Люди кажуть, що там «не викладають предметів, які повинні бути в старшій школі: хімію, фізику, математичні дисципліни; змушують школярів вивчати засновану на брехні і міфах «історію отєчєства».
Росіянам та їх посібникам не вдається налагодити нормальне життя на окупованих територіях, але вони не хочуть визнавати винними в цьому себе. Тому, навіть не замислюючись над тим, що до окупації на Херсонщині всі сфери функціонували більш-менш нормально, кажуть про «відсутність освічених і кваліфікованих кадрів».
Втім, це для росіян звична справа – брехати і перекладати на кого завгодно (Україна, «колективний Захід», вищі сили…) відповідальність за свої чорні справи.
В’ячеслав Гусаков, Мост