Російські окупаційні війська скаржаться на те, що командування намагається їх обманути із зарплатами за будь-якої нагоди. Найбільше від цього страждають контрактники, які звикли до більш-менш стабільних виплат ставок та всіх надбавок.Через неможливіть серйозних бунтів серед військ, миттєвих та подекуди показових розстрілів, а також присутність загороджувально-каральних загонів кадировців, у кишенях російського командування осіли мільярди рублів.
За документами всі виплати пораненим та загиблим здійснювалися майже без затримок
- Оскільки ж вище військове керівництво Росії було фінансово зацікавлене у тому, щоб держава буцімто виконувала всі свої обов'язки щодо виплат солдатам, гроші з рахунків міністерства вбивства списувалися без затримок. При цьому розходи на зарплати та компенсації були чи не єдиними, які міноборони проводило максимально швидко.
- Шойгу та його підлеглі могли місяцями не розраховуватися з підрядниками, не проводили закупівлі всього необхідного для війська, посилаючись на недостатнє фінансування, але отримували мільярди рублів, виділених державою на оплати окупантам та їх родинам. Втім, до адресатів левова частка цих сум не доходила.
- Військовослужбовці-контрактники постійно скаржилися на те, що недоотримують бойові, премії та надбавки за виконання завдань за кордоном. Жалілися на невиплати коштів за отримання поранень, однак за документами всі ці гроші їм буцімто видавали. У багатьох підрозділах командири позначали "двохсотих" як живих та могли місяцями отримувати за них зарплату. Коли ж знищених росіян все ж таки визнавали загиблими, родичам нерідко казали, що вони оформлені як ті, хто пропав безвісти. Тоді як кількамільйонні компенсації вже витрачали дружини полковників та генералів під час шопінгу.
Самообстріли заради премій стали нормою
Через те, що на руки росіяни почали отримувати зовсім невеличкі суми, на деяких напрямках їм довелося вигадувати складні схеми, як змусити керівництво виплатити їм хоч якісь премії. Зокрема на правобережжі Херсонщини почастішали випадки імітації загарбниками обстрілів своїх позицій, а також удари по цивільних об'єктах нібито з боку ЗСУ.У багатьох російських угрупованнях стали нормою виїзди у сіру зону з мінометами для відкриття вогню поблизу з місцями скупчення своїх товаришів по зброї, а також по населених пунктах, які перебувають під ворожим контролем. Кожен таких обстріл росіяни записують у журнали бойових дій, подають відповідні звіти про "нищівні бої" та "артилерійські дуелі" із ЗСУ командуванню, та намагаються вибити від офіцерів додаткові кілька тисяч рублів.
Інакше домогтися отримання на руки тих сум, які їм обіцяв Путін, в окупантів немає ніяких шансів. Щоправда, у подібних вчинків загарбників є й інший бік. Колаборанти, які страждають від таких обстрілів, почали масово скаржитися на те, що по них прилітають саме російські боєприпаси.
Оскільки ж доносів на окупантів у грудні-січні стало занадто багато, командири підрозділів почали щодо цього службову перевірку. А щоб окупанти не могли в такий спосіб вимагати собі доплати за бойові, найближчим часом російським угрупованням можуть дуже сильно обмежити у постачанні боєприпасів.
