Переїхав із Палацу культури на березі Дніпра
Після звільнення Херсону почало діставатися від військ противника. Герой публікацій «КП в Україні», колишній двірник із Херсона, який переміг на чемпіонаті світу з бразильських єдиноборств джиу-джитсу Ігор Євтушенко розповідає, що тепер місто обстрілюють щодня. Відстань до російських військ – кілька сотень метрів через Дніпро, тож дістає все.Ігор Євтушенко до війни вів тренування з джиу-джитсу для дорослих та дітей у місцевому Палаці культури.
Зараз Палац закрили – він стоїть на березі Дніпра, і будь-якої миті може "прилетіти". Та й комунікацій жодних – ні світла, ні опалення, ні каналізації та води. Як майже у всьому місті – у ці дні все тільки починає з'являтися.
– Усі зникло за кілька тижнів до того, як росіяни почали йти на правий берег, – каже Ігор. – До останнього дня ніхто не знав, що вони мають намір залишити Херсон. Чутки ходили різні, але жодної конкретики. У самому Херсоні військової техніки не було. Іноді проїжджала їхня вантажівка або БТР.
З'являтись у ці дні на вулицях небезпечно, вже є загиблі. Але Ігор змушений мотатися – возить продукти батькам та своїй родині, займається новим приміщенням, яке нещодавно зняв для тренувань. Поки що там йде ремонт.
– Хочу зробити невеликий центр для дітей, щоб вони могли безкоштовно займатися, – ділиться Ігор. – Раніше через високу вартість оренди я не міг дозволити собі тренувати безкоштовно. А тут небагато, тож, думаю, на оренду наскребу – дорослі платитимуть.
Під час окупації Ігор Євтушенко тренування для дорослих також проводив безоплатно. Дітей майже не було – майже всі, хто займався, виїхали з батьками. А дорослих, навпаки, почало ходити більше.
Під час війни Ігор Євтушенко і дітей та дорослих тренував безкоштовно. Фото: ФБ Ігоря ЄвтушенкаПід час окупації керівництво Палацу втекло, залишилися лише вахтери
Безкоштовні тренування пов'язані і з тим, що з тренера також перестали брати плату за оренду.– Коли захопили Херсон, керівництво Палацу втекло – залишилися прибиральниці та вахтери, – продовжує чемпіон світу. – Люди організувалися самі. За оренду ніхто не брав, тому я зробив безкоштовні тренування для всіх і так тренував до серпня. Туди орки не приходили. Поставили свого директора, повісили свій прапор – і на цьому всі зміни у Палаці культури закінчились.
За словами нашого співрозмовника, жодних вимог ніхто не висував.
- Сказали: "Якщо ти хочеш тренувати, дітей ти зобов'язаний тренувати безкоштовно". Я відповів: "Так я і так безкоштовно треную". Мені: «Ну й продовжуй», – зазначає Ігор. - Зараз повертається колишня директорка, і я тепер – «колаборант», бо не пішов із Палацу. Я не хочу в цей бруд лізти. Тож знайшов інше приміщення.
Після повернення під контроль України з Херсона почало виїжджати більше людей – особливо з дітьми. Комунікації щойно з'являються. Якщо залишаєшся – бажано сидіти вдома.
- Я не виїжджав – у мене старенькі батьки тут. Їм під 80. Я їх і вивезти не міг, і покинути теж, – продовжує Ігор Євтушенко. – У побутовому плані ситуація була дуже поганою. Зараз із кожним днем покращується. Вже більше покриття мережі є. Деякі райони почали підключати до світла. Третій день у мене є вода, вчора вперше за три тижні з'явилося світло. Я живу в приватному будинку, тож мені простіше з опаленням – гріємось газом. У багатоквартирних будинках опалення нема.
З продуктами проблем не було, хіба з цінами на них. Везли з Криму та ще звідкись. Все привозне, каже Ігор, було за космічними цінами. Наприклад, за пляшку кока-коли просили 110 гривень. Доступними були лише ті продукти, які тут виготовлялися, наприклад, хліб – його продавали по 20-25 гривень. Овочі, фрукти, кавуни – все це у Херсоні було дешеве, бо регіон аграрний, а везти не було куди. Хтось пристосувався возити російську горілку та цигарки – торгували на ринку. Взагалі багато хто пішов у торгівлю. А от із ліками були проблеми від самого початку окупації і досі.
Зустрічати ЗСУ поїхав за 40 км
Під час окупації місто жило більш-менш спокійно. Щоправда, людей на вулицях майже не було – вони вийшли, коли до Херсона вже зайшли ЗСУ. Багато хто з тих, хто виїхав, повернулися. Під час оголошеної окупантами евакуації народ мало виїжджав.- Я спеціально поїхав у порт подивитися – такого, щоби всі тікали, не було, - продовжує Ігор Євтушенко. - Особливого руху, що орки йдуть, не спостерігалося, але дещо було помітно. Військових на ринках і в магазинах, де вони все купували, поменшало. А тижнів за два до відходу вони перевірки на блокпостах почали проводити абияк. Навіть багажник не відчиняли. До цього перевіряли телефони, контакти – чи не маєш якогось «Васі СБУ» чи «Петі МВС», наколки – особливо в молоді. До цього могли причепитися. А тут перестали. Це впадало у вічі.
Якось на вулиці Ігоря Євтушенка побачили знайомі: «Ігоре, ЗСУ вже у Камишанах!». Камишани – це ближнє передмістя.
– Ну, ми сіли в машину та поїхали зустрічати, – усміхається Ігор. – У кожному селі їх зустрічали із прапорами. Але що ЗСУ вже в передмісті, виявилося неправдою – ми проїхали 40 км, поки їх зустріли.
На блокпосту, каже Ігор, уже стояли наші – троє військових.
- Запитуємо – ну, де?! Сказали – спочатку розвідники йдуть, повертайтесь назад та чекайте у Херсоні, – продовжує Ігор Євтушенко. – Поїхали назад.
Це було в обід, а надвечір до міста вже зайшли ЗСУ – групами.
Підірвана окупантами телевежа у Херсоні стала новим сумним символом міста. Фото: ФБ Ігоря ЄвтушенкаХерсонців російська мобілізація не торкнулася - ми для них вороги
Ті, хто обіймав за росіян якісь пости, евакуювалися з міста на правий берег.– «Лідерів» – Сальдо та Стремоусова – ніхто не визнавав, – зазначають місцеві. – Сальдо давно кілька термінів був мером, а Стремоусов був місцевим дурником, клоун, який тільки язиком торохтить та кепки, як у «Весіллі в Малинівці», змінює: ці прийшли – значить така, ті – інша.
Решта, хто висловлював підтримку, принишкли. На референдум, за місцевими спостереженнями, йшли зазвичай пенсіонери, що нудьгують за «совком».
– Чесно кажучи, під час війни з багатьох маски злетіли, – зітхає Ігор. – Не хочу лізти в цей бруд, але осад залишився… На мене намовляють, що колаборант – мовляв, тренував в окупації. Якщо так міркувати, то у нас все місто – колаборанти. Багато хто працював. Роботи було багато – люди ж повиїжджали, а комунальні служби, транспортні підприємства продовжували працювати. Скрізь висіли російські прапори, будь-яке підприємство – російське, товари – російські, ринок – російський, магазини – теж, зв'язок російський. Людям якось треба було виживати – водієві тролейбуса, пекарю, продавцю в магазині. Вони ж не могли піти просто застрелитися чи повіситись. А зараз розповідають, що всі тут – колаборанти.
Були випадки, кажуть у місті, коли підприємства віджимали – свої, херсонські, під кришуванням орків.
Місцевих чоловіків, на відміну від мешканців «ДНР/ЛНР», мобілізація не торкнулася.
- Не було навіть розмов про це, - наголошують місцеві. – Ми ж для них потенційні вороги.
Наразі рух у місті є лише біля торгових точок – магазинів, ринків. Вже о третій годині Херсон замирає.
У найближчих планах чемпіона світу з джиу-джитсу Ігоря Євтушенка – довести до ладу приміщення для тренувань та розпочати безкоштовні заняття. Говорить: «Війна все одно закінчиться, діти повернуться. А платити людям буде тяжко».
КП в Україні
