Як пишуть підконтрольні владі Телеграм-канали, глядачами на цьому заході стали мешканці міста, переважно – школярі. Останніх, скоріше з все, зібрали «добровільно-примусово».
Для пропагандистів цей захід, який наскрізь пропах радянщиною, став приводом для звинувачення України і, зокрема, нашої системи освіти, у викладанні в школах «неправильної історії».
«Це – ті, хто відстояв Москву у 1941 році», – сказав пропагандист.
Дійсно, українським школярам не розповідають про «подвиг 28 панфіловців», бо до реальної історії Другої світової війни він має відношення лише як епізод, який ілюструє роботу радянської пропаганди.
Насправді описаного в пресі та літературі джерелах бою у роз’їзду Дубосеково в тому вигляді, який переказується радянською, а зараз – і російською, історіографією, не було. Це – пропагандистський фейк.
І інформацію про те, що це – фейк, можна знайти і на довідкових ресурсах, і навіть російські онлайн-видання публікували відповідні матеріали.
Тобто, мешканцям окупованих територій росіяни намагаються «згодувати» не просто фейк, а настільки «протухлий» фейк, що це вже дуже далеко за межами пристойності.
Офіційна версія «подвигу 28 панфіловців» ще після закінчення Другої світової війни була вивчена Головною військовою прокуратурою СРСР, і у 1948 році визнана літературною вигадкою журналіста газети «Червона Зірка».
Згідно з висновками прокуратури, на території, яка згадується в опублікованому в «Червоній Зірці» 22 січня 1942 року нарисі «Про 28 загиблих героїв», дійсно йшли важкі бої і було багато загиблих. Але саме такого бою не було.
Матеріали розслідування отримали із зрозумілих причин гриф «Цілком таємно». Бо в СРСР, звісно, не збиралися спростовувати один з найвідоміших міфів про Другу світову війну. Насамперед тому, що спростування одного міфу могло спричинити «ланцюгову реакцію», яка звела б нанівець усі зусилля пропагандистів. І люди дізналися б: майже все, що вони знають про так звану «Велику Вітчизняну війну», – вигадки. Такого в Радянському Союзі не могли допустити.
Нарис «Про 28 загиблих героїв» є вигадкою кореспондента Коротєєва, редактора «Червоної Зірки» Ортенберга і особливо літературного секретаря газети Кривицького.
Відповідальний секретар газети Кривицький 22 січня 1942 року опублікував нарис «Про 28 полеглих героїв». Він називав прізвища загиблих і наводив начебто передсмертні слова політрука Клочкова: «Тридцять танків, друзі, – сказав він бійцям, – доведеться всім нам померти, напевно. Велика Росія, а відступати нікуди. Позаду Москва…».
В той час йшли бої під Москвою, потрібен був приклад подвигу, головний редактор «Червоної Зірки» Ортенберг вимагав матеріал. Вперше повідомлення про бій гвардійців дивізії Панфілова з’явилося в цій газеті 27 листопада 1941 року. Згодом був опублікований нарис. Його зробили нашвидкуруч, не перевіряючи факти, майже повністю вигадавши фабулу події.
Однак до кінця війни з’ясувалося: семеро з нагороджених посмертним званням Герой Радянського Союзу панфілівців… живі.
Командир 1075-го стрілецького полку Ілля Капров заявив: «…Ніякого бою 28 панфіловців з німецькими танками біля роз’їзду Дубосеково 16 листопада 1941 року не було. Це – суцільна вигадка. Билася 4-та рота, і дійсно билася героїчно». Бій визнали невдачею, командира та замполіта усунули з посад.
Звідки взялися саме 28 «героїв-панфіловців»? Це – звичайна контамінація, створена для кращого сприйняття нарису. Бо у свідомості читачів краще закарбовується опис чогось, якщо вказана кількість учасників значущої події. Приклад: «26 бакинських комісарів», «300 спартанців», тощо.
І ось російська пропаганда знову тиражує брехню, спростовану ще понад 70 років тому. При цьому нікого в Росії не цікавить, що досі маловідомі дуже багато фактів про подвиги під час Другої світової війни. А навіщо шукати правдиву інформацію, якщо вже є красива брехня? Так вона – збочена логіка росіян.
Варто зазначити, що в українських школах, попри відсутність в програмі вивчення радянських пропагандистських фейків (здебільшого це цікаво лише фахівцям і людям, які хочуть знати історію трохи глибше шкільної програми), деякі вчителі розповідають про роботу радянської пропаганди. І епізод про «героїв-панфіловців» – чудова ілюстрація того, яку брехню напихали людям в ті часи.
А зараз окупанти діють методами радянських пропагандисті, бажаючи створити в свідомості насамперед школярів спотворену картину, де є чимало інформаційного «мотлоху» і немає місця правді.
Але ЗСУ роблять усе можливе, щоб вся територія Херсонської області була визволена якомога скоріше. І у тому числі визволена від людей, які ментально калічать дітей.
Мост