Містянин міг загинути за лічені хвилини: адже втратив понад два літри крові. Коли сусід своєю автівкою привіз його до Бериславської центральної районної лікарні (їхати довелося помалу і з вимкненими фарами, аби теж не потрапити під обстріл), у Олексія вже не було тиску, і пульс ніяк не намацували. На той момент у ЦРЛ чергував один-єдиний хірург – завідувач профільним відділенням Володимир Синяков, а операційної сестри взагалі не було. На додачу, вийшов з ладу дизель-генератор, і терміново оглядати пацієнта довелося під світлом ліхтарика!
– Я притиснув чоловікові розрубану скалкою стегнову артерію і так тримав її однією рукою хвилин із десять. Іншою рукою показував медсестричці, який інструмент подавати – вона сама того не знала. Зрештою, на допомогу прибув військовий хірург і спільними зусиллями вдалося пораненого «стабілізувати». Тут знову запрацював генератор, тож операцію завершували вже у більш-менш нормальних умовах, – розповів Володимир Васильович. – Наступного дня містянина евакуювали до обласної клінічної лікарні Херсона, і там його остаточно поставили на ноги. Це не образне висловлення – пацієнт знову може пересуватися, й незабаром повернеться до сім’ї та дітей.
Медики Бериславської ЦРЛ довели свою вірність професійному обов’язку і в найскладніші часи. Навіть в окупації лікарня не припиняла роботу ні на день, надаючи невідкладну допомогу, приймаючи пологи та рятуючи життя пораненим цивільним. Хоча давалося це нелегко: адже багато фахівців з Берислава евакуювалися й через обстріли не поспішають повертатися, розповідає журналісту NewDay ua директор лікарні Север’ян Кардава. Так, на сьогодні з 6 штатних хірургів тут «у строю» тільки двоє, з двох травматологів – один, з п’яти анестезіологів – два. Тож і працювати кожному з них нині доводиться, як кажуть, за себе і за того хлопця, самовіддано рятуючи людські життя.
Кирило ФОМІН.
