Понад два з половиною місяці лікував поранених в окупованому Херсоні судинний хірург Євген Гардубей. Чоловік родом з Мукачева, 17 років проживав у Херсонській області. 13 травня Євген повернувся на Закарпаття.Наразі чоловік працює завідувачем відділення судинної хірургії в Мукачівській лікарні Святого Мартин. У цій лікарні 16 років головним лікарем пропрацював його дід.
У Херсонській лікарні з перших годин війни медпрацівники надавали допомогу спочатку пораненим військовим, а згодом і цивільним, розповідає судинний хірург Євген Гардубей. "Були і спускання хворих в бомбосховище по п'ять-шість разів на день. Були досить важкі часи, коли зв’язку не було. Було важко, коли місто вже окупували. Люди виходили засівати поля і підривалися на мінах, привозили досить важкі травми. Навіть, пам'ятаю, був такий один випадок на останній операції: люди пішли на кладовище когось провідати, а там "прилетіло". З трьох людей — у всіх важка мінно-вибухова травма", — згадує медик.
Лікар каже: з того часу, як Херсон окупували почало не вистачати медикаментів та ліків: "Перев'язувального матеріалу та навіть банального аспірину. Люди, навіть співробітники, не мали гіпертензивних препаратів, L-тироксину. Тому велика подяка моїм друзям, які з Мукачева, Ужгорода — лікарі та однокурсники, багато відправили нам гуманітарного вантажу, коли це можна було. Ми збирали хаб такий в Миколаєві, де стояла вся меддопомога. А потім полями нам її возили, дехто під обстріл потрапляв. Але більшість доїжджала".
suspilne.media