Херсонка Марія Ященко до окупації рідного міста працювала фотографом. Зараз у Тернополі, допомагає у благодійному фонді. Каже – переїхала у квітні і уже через тиждень почала ліпити вареники для захисників.За її словами, вирішила допомагати ЗСУ хоч чимось. Разом з Марією ліпити вареники приходить син Тимур. Хлопчик не тільки катає тісто, а і долучається до пісень, які тут часто співають під час приготування.
Ліпити вареники з картоплею для захисників почали з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Справу це започаткував власник кафе. Згодом до неї почали долучатися жителі будинку – розповідає голова ОСББ Леся Глинська. Зараз колектив наполовину складається з місцевих, наполовину з переселенців. Спочатку збиралися щодня, зараз кілька разів на тиждень – говорить жінка.
"За цей час наліпили більше півмільйона вареників. Возить власним транспортом пан Юрій, власник кафе, доставляє волонтерський центр, а ми вже розподіляємо куди їхати, на Харківщину, Запоріжжя. Багато наших вареників їздило і навіть доїхали до Мелітополя", – розказала Леся Глинська.
Пані Богдана приїхала зі Скадовська до Тернополя нещодавно. Як тільки побачила оголошення про те, що потрібна допомога, відразу прийшла.
Професор західноукраїнського державного університету Володимир Горин, теж з першого дня приходить готувати вареники. Каже, радіє від того, що тут є люди з різних куточків України.
"Дуже доброзичлива атмосфера до одного. Як казали жіночки там старші, ми любимо наш кулінарний десант за те, що зігріває нас теплом", – каже чоловік.
За словами Лесі Глинської, всіх їх об’єднує одна мрія.
"Що чим швидше була перемога, накрити оцей наш стіл довгою білою скатертиною і всі дівчатка поз’їжджаються – Харків, Краматорськ, Київ, Херсон, всі міста, які з нами тут були, ліпили вареники для наших військових", – розказала жінка.
Остання партія вареників для захисників поїхала на Харківщину – говорить Леся Глинська. Працюватимуть і надалі та чекають всіх, хто захоче долучитися.
Суспільне Херсон