Взаємовиручка у лихоліття – наше все. Щойно в звільненому Херсоні почав відновлюватися інтернет та мобільний зв’язок, як через меседжери ринув потік чисельних звернень від городян. Самі вони перебувають в евакуації чи просто мешкають за кордоном, але в Херсоні у них живуть батьки похилого віку, з котрими зник зв’язок. От діти й просять абсолютно незнайомих людей навідати стареньких, переконатися, що з ними все гаразд, за потреби принести їм ліків, води чи хліба (з усім цим у Херсоні величезні проблеми). А ще встановити на телефони меседжери й показати, як через них зв’язуватися з навколишнім світом. За послугу вимушені переселенці часто-густо пропонують переказати гроші, причому йдеться про суми від п’ятисот гривень. Але треба віддати містянам належне: здебільшого, від винагороди за доброчинність вони відмовляються – навіть ті ж ліки чи хліб купують дідусям і бабусям за свої кревні. Тож виходить, що навіть через виживання в окупації херсонці не зачерствіли душею і не ставляться один до одного “по-вовчому”. Сергій ЯНОВСЬКИЙ, newdayua.net