Херсон захопили за добу. 1 березня 2022 року росіяни увійшли в місто, а вже на наступний день воно було окупованим.Хто у цьому винен? Питання, відповіді на яке поки не знає член комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін. Але він сподівається, що українське суспільство отримає її, адже після деокупації Херсона стало можливим проведення розслідування.
Рахманін розповів в інтерв'ю Радіо НВ, що його непокоїть в швидкій окупації Херсонської області, а також про те, якими будуть наступні дії ЗСУ.
— З аналітиком CIT говорили, як далі можуть розвиватися події. Він говорив, що наразі нераціонально форсувати Дніпро, тому що це неминуче спричинить втрати. Що ви думаєте? І як взагалі далі житиме Херсон? Якщо я правильно зрозуміла, то російські війська окопалися на лівому березі і вони можуть з артилерії стріляти по місту.
— Не думаю, що зараз є актуальним питання форсування Дніпра і подальшого звільнення Херсонщини. Не тому, що ми не збираємося її звільняти. Впевнений, що рано чи пізно кожен окупований населений пункт буде звільнений. Питання в часі і ціні.
Не думаю, що у Сил оборони, зокрема у ЗСУ, стоїть нагальне питання просто зараз форсувати Дніпро і далі звільняти Херсонщину. Думаю, що на цьому напрямку буде певна оперативна пауза, а не продовження активних наступальних дій.
Сподіваюся, що український наступ продовжиться, але на іншому напрямку. Не думаю, що зараз є сенс говорити про подальше звільнення Херсонщини, принаймні допоки не буде успішного просування на запорізькому напрямку. Коли ми зможемо просунутися до Мелітополя, звільнити його, тоді можемо говорити, яким чином будуть розвиватися події щодо звільнення Херсонщини, а далі - Криму.
Другий момент. Щодо артилерії, яка матиме змогу майже безперешкодно бити по Херсону. Це правда, але правда і зворотне. Російська артилерія, знаходячись на невеликій відстані, може бити у напрямку Херсона, так само і українська артилерія, знаходячись на такій же відстані, може бити по позиціях ворога. Усе залежить від того, наскільки вірно будуть облаштовані позиції, наскільки обидві сторони мають достатню кількість боєприпасів і наскільки влучною і правильною буде контрбатарейна боротьба.
Якщо буде завдано декілька відчутних ударів по позиціях ворога, бажання бити по Херсону у них відпаде.
Є інший ризик. Йдеться про той ризик, який відчувають на власній шкірі Харків і Запоріжжя, а донедавна відчував і Миколаїв, — це можливість бити ракетами на кшталт С-300 або Точка-У. Херсон поки що такого нещастя не відчував, але цілком можливо, що ворог, розуміючи, що у місті і прилеглому районі буде розташована достатня кількість військових, бажаючи помститися за свої поразки, може завдавати не тільки артилерійських, а і ракетних ударів по місту.
Тепер містянам і мешканцям правобережної Херсонщини достатньо дошкулятимуть російські обстріли. На превеликий жаль, до цього треба готуватися. І їм треба бути готовими, і військовим треба вибудовувати і систему протиповітряної оборони належним чином, і систему артилерійського захисту. Тобто буде дуже багато роботи, навіть без просування вперед.
— Тепер пріоритетом для ЗСУ буде звільнення населених пунктів на запорізькому напрямку — Мелітополь…
— Це моє припущення. Я не знаю стратегічного задуму Генерального штабу і головкому. Я згадав Запорізьку область як можливий напрямок майбутнього головного удару, з одного боку. З іншого боку, якщо ви подивитеся на карту, зрозумієте: для того, щоб розвивати успішний наступ на півдні, нам необхідно зараз звільняти територію Запорізької області. І після того вже можна буде говорити, як буде звільнятися лівобережна частина Херсонщини, де і як можна буде переходити Дніпро.
Без цього, на мій погляд, для того, щоб розвивати успішний наступ на Херсощині, в Криму, для початку нам треба звільнити значну частину окупованої Запорізької області., зокрема ту, яка знаходиться в напрямку Мелітополя. Звідти насправді ми можемо розвивати свій наступ і в бік Маріуполя, і в бік Херсонщини і Криму.
Найважливішим місцем боїв найближчим часом — можливо, до кінця цього року, але ймовірніше, що на початку наступного — буде Запорізька область, мені здається.
— Чи настав час для того, щоб українське суспільство отримало відповіді на питання про те, чому російські війська дуже швидко зайшли в Херсон і освоїлися. Я зараз говорю і про СБУ, і про інших, які нам, можливо, невідомі.
— Ми це питання, зокрема на Комітеті, неодноразово порушували, при чому починаючи ще з початку березня. Нагадаю, що російські війська 1 березня зайшли в Херсон, а повністю було окупованим місто 2 березня, тобто достатньо швидко.
Ми ставили абсолютно слушні питання щодо дій окремих посадовців і органів державної влади та місцевого самоврядування на Херсонщині. Це стосується не лише СБУ, а і дій окремих військових частин, держслужбовців. Багато було питань, але, оскільки не було об'єктивної інформації, то ставили питання, щоб вся ця інформація була належним чином перевірена, розслідувана і були зроблені належні [висновки].
Відповідні органи, особи нас запевняли, що таке розслідування проводиться, але воно ускладнюється тим, що безпосередні місця подій знаходяться на окупованій території, а отже провести об'єктивне розслідування неможливо.
Зараз ці місця вже звільнені. І сподіваюся, що розслідування, яке тягнеться (якщо нам казали правду і не лукавили офіційні особи) ще з березня. От ми побачимо, чи справді це розслідування буде проведене ефективно, чи почуємо ми відповіді.
Відразу кажу: там є певні речі, які є чутливими, які стосуються і державної, і військової, і розвідувальної таємниці. Не думаю, що про все, що буде дослідженим і сформульованим у вигляді висновків, громадськість дізнається, але сподіваюся, що це буде об'єктивне, чесне, прозоре, точне, максимально швидке, оперативне розслідування; всі крапки будуть розставлені, всі головні висновки будуть не просто зроблені, а й оприлюднені, щоб громадськість знала.
Питань насправді дуже багато навіть для мене — людини, яка має доступ до інформації трохи більший, ніж пересічний громадянин.
— А чи могли б ви зараз на загал озвучити ці питання?
— Чому належним чином не була організована оборона там, де вона б мала бути організована. Я не перебільшую значення висадження у повітря мостів, принаймні деяких з них. Деякі з них могли б затримати просування ворога хвилин на 40, на годину. Але вони мали бути заміновані і висаджені в повітря. Чому цього не відбулося?
Чи справді вся документація, зокрема таємна і цілком таємна, яку мали евакуювати, а разі неможливості — знищити, була евакуйована і знищена. Є питання, чи так це відбулося.
Чи всі посадові особи, відповідно до наказів і інструкцій, які в них були на момент початку війни, діяли за цими наказами?
Чи відповідає дійсності інформація про те, що велика частина озброєння, бойової техніки залишилася або в місцях дислокації, або була кинута по дорозі?
Це тільки частина питань. Чіткої, одностайної відповіді (ствердної чи заперечної) на ці питання ми не отримали.