Передова битви України за Херсон. Репортаж ВВС з лінії фронту

Місто Херсон на Дніпрі неподалік узбережжя Чорного моря стало найбільшим здобутком Росії в перший місяць після її вторгнення 24 лютого.

Тепер лунають припущення, що Росія може ось-ось відмовитися від нього, готуючи оборонні лінії на зиму.

Херсон лежить на правому березі Дніпра, однієї з найбільших річок Європи. А його околиці та найближчі села розкинулися і на протилежному березі річки.

Останніми днями західні офіційні особи повідомили журналістам, що очікують часткового відходу Росії з Херсона і правобережжя Херсонщини.

Офіційні особи заявили, що російські командири, можливо, готувалися відступити на більш придатний для оборони східний берег річки, також відомий тут як лівий берег, щоб використати його як грізну природну перешкоду.

З літа Україна розгорнула медіакампанію щодо своїх планів відвоювати Херсон. Вона надсилала настільки чіткі повідомлення про свої військові плани, що деякі аналітики вирішили, що це був трюк, щоб прикрити швидкий і успішний наступ на північному сході України, завдяки якому вдалося повернути значну частину території.

Тут, на південному заході цієї великої країни, військовий наступ України був набагато обережнішим. Українці дуже серйозно налаштовані на повернення Херсона.

Президенту Володимиру Зеленському потрібна перемога - не лише для морального духу громадян, а й для того, щоб запевнити своїх союзників, що Україна може виграти цю війну.

Але амбіції політичного та військового керівництва зіткнулися з суворою реальністю намагання відкинути росіян.

Провівши кілька днів цього тижня на українських рубежах навколо Херсона, опитуючи солдатів на передовій, а також старших офіцерів, стало зрозуміло, що люди, яким доводиться воювати на південному заході України, на важкому досвіді зрозуміли, що росіяни залишаються грізним ворогом.

На лінії фронту між Миколаєвом і Херсоном український військовий, місцевий житель на ім'я Ілля, затягнувся товстою сигарою, коли російські снаряди обстрілювали позиції його підрозділу. У нього густе волосся та темна борода, завдяки чому він трохи нагадує кубинського революціонера Че Гевару.

"Тут дуже важко просунутися. Щоб прорвати лінію фронту, потрібно зосередити велику кількість сил в одній точці. Наше завдання - утримати позицію. Ми час від часу атакуємо, щоб вони не взяли свої резерви й не перенесли їх кудись в інше місце", - каже він.

"Це дуже важко і повільно. Вони контролюють небо. У них набагато більше військової техніки, більше людей і більше боєприпасів, - додає військовий. - Їхні люди не навчені, але вони просто йдуть вперед і кричать "ура". У нас немає стільки патронів, скільки у них людей".

Ще одним фактором є жертви. І Росія, і Україна мають десятків тисяч убитих і поранених. Точні цифри відсутні. Жодна сторона не хоче визнавати втрати, завдані іншою.

Україна востаннє визнавала 9 тисяч своїх загиблих. І стверджує, що в росіян вже понад 70 тисяч вбитих. Росія такі цифри не визнає.

Але з українського боку армія налічує тисячі громадян-добровольців. Командири повинні захищати людей у формі. Вони не хочуть більше втрачати досвід і усвідомлюють, що великі втрати погано впливають на моральний дух нації.

Україна - велика країна, але має менше 40 мільйонів населення. Чоловіки вже значною мірою мобілізовані.

На передовій майор із позивним "Фугас", обходить свої окопи та бліндажі. Коли його запитали про розмови про наступ, він відповів обережно.

"Рух вперед і контрнаступ складно планувати, і це загроза життю людей. Ми повинні все враховувати. Це наша робота як командирів, щоб наші люди були живі", - каже він.

Україна досягла прогресу. З початку вересня вона відвоювала кілька сотень квадратних кілометрів Херсонської області. На краю одного села іржавий знак у формі кавуна посічений осколками.

У кращі часи ця місцевість славилася вирощуванням цих смаколиків.

Бойові дії часто залишають села в руїнах. Україна каже, що росіяни намагаються зрівняти будинки із землею снарядами після того, як їх витісняють.

Кілька селян, які повернулися, щоб оглянути свою власність в одній крихітній громаді, яку я відвідав, розповіли іншу історію. Вони сказали, що багато пошкоджень їхні будинки отримали під час українських спроб вигнати росіян. Майже жоден дах не залишився цілим.

На руїнах Миколаївської ОДА, зруйнованої потужним ракетним ударом Росії в березні, генерал-майор Дмитро Марченко назвав те, що відбувається на рівнинних землях Херсонської області, битвою сіл - тактичними боями на місцевому рівні. "Ми намагаємося зайняти позиції, які нам потрібні для контрнаступу. Ми не стоїмо на місці. Кожен день ми відбиваємо якесь село", - сказав він.

Генерал Марченко став героєм на південному заході в перші місяці війни, коли очолював бій, щоб зупинити просування росіян за Херсоном у напрямку Миколаєва та Одеси. Він каже, що набагато важче зосередити достатньо сил, щоб зламати російські лінії оборони та здійснити штурм через Дніпро під російськими гарматами.

"Для повноцінного контрнаступу нам потрібна необхідна кількість особового складу, озброєння та техніки. Як тільки ми все це отримаємо, піде контрнаступ", - каже він.

"Перш за все, нам потрібна реактивна артилерія, яка може вражати на відстані до 300 км від нас. І нам потрібна система протиповітряної оборони - основа для будь-якої армії світу, яка хоче перейти в наступ", - додає генерал.

Поки що головний приз, сам Херсон, залишається в руках Росії. Всю осінь Росія зміцнювала там свої позиції. Начальник головного управління військової розвідки України генерал Кирило Буданов в нещодавньому інтерв'ю заявив, що Херсон захищали найкращі підрозділи Росії - морська піхота, "ВДВ" і спецназ.

Поки Україна відвойовує захоплені Росією села на західному березі Дніпра, вона не має бойової потужності, щоб прорватися через добре підготовлені російські позиції до міста Херсон.

Це може змінитися, коли від США та інших союзників України по НАТО надійде більш потужна зброя.

Деякі українські джерела заперечують повідомлення про те, що росіяни могли відступити з частини Херсона, називаючи їх хитрістю, щоб спровокувати їх на необдуману атаку.

Однак, можливо, що російське командування може вирішити, що русло річки Дніпро є найкращим доступним природним захистом, особливо тому, що її сили на західному березі зазнають більшого тиску.

Виходячи з їхніх військових результатів у цій війні, зовсім не певно, що росіяни мають здатність здійснити бойовий відступ через Дніпро. Українська армія довела, що є гнучкішою та компетентнішою за російську, і, безумовно, просувалась би вперед, якби побачила, що Росія відступає.

Іншим фактором є вплив іранської зброї. Військові джерела тут стурбовані тим, що Іран може поставити потужніші безпілотники чи ракети, ніж ті, які вже показали себе ефективною зброєю. Це спричинилось іще більший тиск на Миколаїв.

Атакувати міста означає вбивати мирних жителів, які перебувають на лінії вогню.

Цього тижня росіяни регулярно завдавали ударів по Миколаєву. Одного ранку літня жінка Любов Євгенівна спостерігала, як чоловіки розчищали гіпсокартон та щебінь із залишків її будинку. Під час нальоту загинув сусід.

Вона щойно повернулася з лікарні після важкої операції. Двоє синів Любові в армії. Один після важкого поранення на Херсонському фронті в лікарні. Другий - воює на Донбасі.

"Я залишилася сама, - каже вона. - Після операції я не знаю, як мені впоратися з усім цим одній".

По всій Україні такі люди, як Любов, які й так мали небагато, втрачають усе.