На сьогодні на Херсонському напрямку українська армія має перевагу у високоточній артилерії. Країна-терорист Росія наситила цю ділянку фронту 32 тисячами "чмобіків" – щойно мобілізованими та практично непідготовленими солдатами. Якщо вони не встигнуть втекти на лівий берег Дніпра, то перетворяться на "хороших двохсотих росіян".– Колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер заявив, що Путін неминуче програє, але це станеться не цього, а вже наступного року. Він також зазначив, що атаки на об'єкти інфраструктури, теракти Росії на території України – ознака слабкості та розпачу ворога, який не може досягти успіхів на полі бою. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками?
– У мене немає доступу до всього пласту розвідувальної інформації, але я хочу звернути увагу наших читачів на три прізвища: Курт Волкер, Бен Ходжес, колишній командувач військ США в Європі, нині один із найавторитетніших військових експертів, і генерал Буданов, керівник військової розвідки. Усі вони буквально в один голос говорять про те, що до кінця весни 2023 року Російську Федерацію на території України буде повалено. Українські Сили оборони вийдуть на кордони 1991 року.
Я впевнений, що всі три дуже шановні експерти не погоджували свої тези. Очевидно, що вони чітко розуміють тенденцію того, що відбувається.
Враховуючи військово-технічну підтримку українських сил оборони, які зі свого боку мають серйозну підтримку з боку українського суспільства і досить добре мотивовані та підготовлені для проведення заходів щодо деокупації всіх територій нашої країни, – очевидно, що всі ці результати будуть досягнуті до кінця весни наступного року.
Чому така позиція має право на життя? Путінська армія використовує всі можливі та неможливі ресурси, щоб значно посилити тиск на українські Сили оборони, які просуваються в межах контрнаступу. Наскільки ефективне це посилення? Воно має дуже примарні перспективи.
Путінській армії нескладно набрати людські ресурси в межах часткової чи масштабної мобілізації, але в них уже виникають серйозні проблеми з озброєнням. Ми бачимо чимало роликів у мережі інтернет про те, яку стару, іржаву, недоглянуту зброю та техніку отримують російські "чмобіки" для участі у так званій спецоперації.
Цілком очевидно, що російська логістика не справляється, зокрема і з якісним забезпеченням цих "чмобіків". Ми бачимо, наскільки зросли втрати російської армії. Це говорить про те, що противник відправляє на війну слабо підготовлених, найчастіше ненавчених і таких, що не пройшли через бойове злагодження російських громадян, які недостатньо забезпечені захистом, технікою, озброєнням і боєприпасами.
Вже зараз український Генеральний штаб заявляє про те, що українські Сили оборони мають перевагу з артилерії на південному фланзі російсько-українського фронту. Буквально два місяці тому ми про це навіть говорити не могли, тому що в той період російська армія мала тотальну перевагу за засобами артилерійського ураження по всій лінії фронту.
– На що в цій ситуації ще здатна армія ворога?
– Росіяни ще намагаються нагнітати. Путін намагається змусити свого васала Лукашенка залучити військо Білорусі до участі у бойових діях. Але на найближчу перспективу, щонайменше два або навіть три місяці, армія Лукашенка і ті підрозділи російської окупаційної армії, які переміщені на територію РБ, не спроможні діяти відповідно до агресивних планів Путіна.
Навіть якщо за три місяці вони спробують атакувати нашу територію з півночі, то будуть розгромлені практично миттєво, бо цілком очевидно, що за нинішнього співвідношення сил та засобів повторення успіхів лютого-березня окупаційної армії на Київському та Житомирському напрямках не буде.
– Генерал Залужний заявив про те, що сьогодні українська армія воює проти держави, яка у 28 разів більша, ніж Україна, проте звільняє захоплені росіянами території. Тобто наша головна перевага – це воля до перемоги і військова допомога союзників?
– Це воля до перемоги, це військово-технічна допомога наших західних партнерів, це російська корупція, злодійство та брехня. Власне, ці чинники значною мірою впливають на ситуацію на полі бою.
Очевидно, що путінська армія створювалася і готувалася для блискавичної війни класу бліцкриг. Затяжну, континентального масштабу війну російська економіка та російське суспільство не витягують.
Історія розвивається за спіраллю. Деякі історичні події повторюються лише на рівні абсурду. Події 1914 року, коли розпочалася війна за участю російської армії. На той час вона призвела до знищення царського режиму, ліквідації Російської імперії та створення з її уламків абсолютно нового державного утворення.
Чи можлива реалізація такого варіанта у нинішніх реаліях на території РФ? Очевидно, що так. З великим ступенем ймовірності я можу припустити, що на уламках РФ буде створено кілька незалежних державних утворень, створених за національною ознакою.
Усі ці процеси, які в недалекій перспективі очікують на Російську Федерацію, фактично були ініційовані діями путінської армії та вищого військово-політичного керівництва РФ.
– Щодо поточної ситуації на фронті на Херсонському напрямку. Ваш прогноз – як розвиватимуться події протягом найближчих тижнів? Чи можемо ми чекати на звільнення Херсона?
– Є дві новини – погана і хороша. Почну з поганої. Росіяни, як і раніше, намагаються наситити особовим складом бойові порядки російської окупаційної армії, що діє на правому березі Дніпра, у нижній його течії. Це Херсон та передмістя, райони, що прилягають до міста. Там уже понад 32 тисячі російських солдатів. До того ж очевидно, що збільшення особового складу пов'язане із залученням тих самих "чмобіків".
Тобто бойові порядки російських десантників, морських піхотинців, танкістів чи елітних мотострілкових підрозділів поповняться ненавченими та незабезпеченими "чмобіками". Але багнети є, і це певною мірою дозволяє затикати дірки в російській обороні, і ситуація певною мірою стабілізується.
Але на Херсонському напрямку українська армія має перевагу з артилерійських засобів. Тому ці 32 тисячі російських солдатів і офіцерів, що діють на правому березі Дніпра, планомірно, системно перетворюватимуться на "хороших двохсотих росіян". За умови, якщо вони не встигнуть втекти на лівий берег.
Це буде нешвидко, оскільки будь-який процес, що стосується застосування високоточної артилерії та авіації, пов'язаний із розвідкою та дорозвідкою об'єктів.
Щойно українські Сили оборони в межах контрнаступу висунуться у бік Нової Каховки на відстань, яка дозволить застосовувати ствольну артилерію, ситуація розвиватиметься набагато швидше. Очевидно, що знищення логістичного маршруту, який росіяни активно використовують – міст через греблю в районі Нової Каховки – створить кризову ситуацію для окупаційної армії. Бо немає постачання, немає боєприпасів, немає пального, немає продуктів харчування. Воювати стає неможливим. З'являється лише одна, але очевидна мета: тікати з правого на лівий берег, щоб зберегти своє життя.
Причому, якщо відступ буде поспішним, хаотичним, то з великою ймовірністю величезна кількість техніки та обладнання може бути кинута російською армією, що відступає, на правому березі Дніпра.
– Чи може у такому разі ворог спробувати підірвати дамбу в районі Нової Каховки?
– Я маю дуже серйозні сумніви, тому що проти цього кроку діє низка дуже серйозних факторів. Перше – підрив дамби позбавляє Крим тієї самої дніпровської води, бо поруч із дамбою розташований водозабір у Північно-Кримський канал. Далі – зниження рівня Каховського водосховища створює передумови для техногенної катастрофи на Запорізькій АЕС. Не думаю, що росіяни виношують плани щодо відступу з цього регіону України, оскільки Путіну вкрай важливо зберегти так званий сухопутний коридор, який з'єднує з тимчасово окупованим Кримом.
Тому не думаю, що вони підриватимуть. Але те, що протягом найближчого місяця вони будуть змушені тікати з правого на лівий берег Дніпра, цілком імовірно. Для того є всі причини.