Почнімо з деокупації Херсона. Очікуються вуличні бої, але міністр оборони Олексій Резніков сказав, що вуличні бої окупантам не вигідні, оскільки їм відходити нікуди - вони тоді в кільці опиняться. Яка військова ситуація зараз склалася довкола Херсона і в якому становищі зараз ті жителі, які нікуди не евакуювалися, а чекають на українських військових?
Коли росіяни перейшли на правий берег, їхнє становище в плані забезпечення стало слабким. Наші війська заблокували їх на правому березі, не дали йти далі. Зараз усі мости через Дніпро та Інгулець виведені з нормальної експлуатації, у зв'язку з чим забезпечення цього 25-тисячного угруповання на правому березі дуже ускладнене. Російським військовим потрібні боєприпаси, продовольство, їм потрібно евакуювати велику кількість поранених, потрібно евакуювати загиблих, міняти й ремонтувати техніку. Їхня мобільна логістика сильно ослаблена. Вони почали намагатися це питання вирішити шляхом перевезень за допомогою барж, катерів, понтонів. Частково їм вдалося логістику якось відновити - на невеликий відсоток, тому що більшість вантажів, які йшли з Криму, потрапляли через Кримський міст. Зараз уже минуло місяці три, як вони живуть в цій обмеженій логістиці, сили теж виснажуються.
Українські війська в "лоб" не б'ють – щоб не було великих втрат, цієї "жуковщини", вони працюють або мобільними групами, або намацують слабкі місця росіян.
Зараз росіяни щось задумали. Херсон їм потрібен - це єдиний обласний центр, який вони взяли. Їм важлива Каховка, тому що це вхід в Північно-Кримський канал, без якого Крим жити не може. Зараз вони малюють для свого місцевого зомбованого населення, щоб показати, що вони повинні піти з Херсона під якимось слушним приводом.
Я не думаю, що будуть вуличні бої. Вуличні бої нам теж не потрібні. Тому що, по-перше, ми втрачаємо своїх солдатів, по-друге, ми втрачаємо місцеве населення, по-третє навіщо ці бої, якщо їх можна вигнати іншими способами.
Але вони ж можуть обстрілювати артилерією, "Градами", з іншого берега Херсона?
Так, це серйозна небезпека. В принципі, ми їх гарантовано видавимо з правого берега. У них запаси цих "Градів" теж не нескінченні. Зброї у них багато, але того співвідношення, яке було ще в травні, уже немає, ні по артилерії, ні по "Градам", ні по чому. У нас теж є засоби, той же високоточний HIMARS. Тому, якщо буде десь локалізовано знаходження "Градів", у нас є чим протидіяти і робити це досить швидко.
Як боротися з іранськими безпілотниками та ракетами
Вам щось відомо про нові безпілотники, які можуть вражати в тому числі й ППО, і які Іран може поставити Росії для використання у війні проти України? Наскільки велика ймовірність, що Росія таки закупить їх у Ірану?По-перше, об'єкти ППО можуть вражати безпілотники і зараз. Вони йдуть на координату. Ось ці "Шахеди" летять за заздалегідь введеною адресою, використовуючи супутникові системи, які зараз існують. Якщо говорити, що безпілотник працює тільки по системам ППО, це означає, що в нього є протилокаційна система наведення. Тобто він фіксує роботу радіолокаційної станції та на цей сигнал наводиться.
Усі ці безпілотники - просто злизані копії західних зразків. Іран багато в чому працює так, як працював Радянський Союз 40 років тому. Вони купують хороший зразок, збирають і роблять "своє", хоча фактично це не іранський БПЛА, і запчастини теж приходять з-за кордону. Росії є чим зацікавити Іран, тому ймовірність надходження нових безпілотників висока.
Тут важливо ще те, що підключився Ізраїль. Він дуже обережно рухається в наш бік, але рухається. Системи ППО він поставляти поки не готовий, але їх занепокоєння я розумію, тому що вони реально прораховують багато ризиків, у тому числі й потрапляння технологій до рук того ж Ірану через треті руки. Ізраїль має дуже великий досвід у боротьбі з цими безпілотниками і некерованими ракетами, і цим досвідом ділиться. Я знаю, що постачають певні системи для їхнього знищення.
Загроза поставок є, якоїсь шкоди вони можуть завдати, але кардинально нічого не зміниться.
Я думаю, що навряд чи це випадковість. Завод був точно знищений. Але ми не знаємо скільки всього цих заводів. В Ірані - держава в державі, Корпус вартових ісламської республіки - зовсім інша історія, це неконтрольований підрозділ. Одного з гравців, ось цього полковника, можна замінити, просто прийде інша людина, але те, що починається знищення заводів із виробництва безпілотників - це вже добре.
Повернення Криму не вирішуватиметься силовим шляхом
Начальник розвідки Кирило Буданов говорив, що Херсон можливо звільнити до кінця року, а Крим - до початку літа. Чи можливо це з військової точки зору?У Херсоні наші війська поступово підтискають росіян, і у них не буде іншого варіанту, як просто звідти втекти. Я думаю, що навіть не буде боїв міського значення. Якщо й будуть, то в режимі, як це було на Оболоні в Києві - хтось прорвався і їх відразу там і поклали. По Херсону ситуація дійсно прогнозована, у мене є певний оптимізм. Що стосується великого шматка Херсонської області, де ще до 100 кілометрів в глибину до Криму, тут будемо дивитися. Росіяни будуть чіплятися за нього.
Я навчався в Штатах, це командний коледж. У мене був викладачем професор Хрущов, Сергій Микитович, син Микити Сергійовича, громадянин Америки. Це був 2012 рік, ще до анексії. Я кажу: "Сергію Микитовичу, а чому ваш тато вирішив віддати Крим з Росії". Він каже: "Три речі: перше – вода йде з України, друге - продукти і робітники йдуть з України, третє - енергетика йде з України". Ось ці три моменти. Після Другої світової війни Крим був сильно зруйнований, тому що його брали класичним військовим способом. В принципі, якби не Україна, Крим би не підняли, не відновили, не зробили б там той же Північний Крим, де підняли сільське господарство. Тому, якраз ця ділянка Херсона їм дуже важлива.
Я думаю, якщо піде відкат далі й там, то піде відкат і на сході. Зараз росіяни на перші лінії ставлять мобілізованих, їх втрати будуть більшими, тобто там може зростати невдоволення. Плюс все гірша й гірша ситуація з економікою. Зараз починається бан на російську нафту і нафтопродукти. А це мінус 200 мільярдів доларів до бюджету з 500, які заходили раніше. Плюс газ, плюс технології обрубують.
Я думаю, що питання по Криму буде вирішуватися, напевно, вже і не військовим шляхом, шляхом переговорів. Хоча наявність військової сили обов'язково. Моє основне занепокоєння - це наш надводний флот, якого немає. А він потрібен, тому що Крим - це така ділянка, де потрібен флот.
Співпраця України та НАТО
Давайте про НАТО. Які у нас перспективи? Чому ми ще не там, і що нам потрібно зробити щоб там бути?НАТО - військово-політичний блок. Критерії готовності до вступу визначаються за кількома напрямками, для того, щоб на країну, яка стає членом цього клубу, можна було покластися.
Особливість України в тому, що з військової точки зору ми працюємо дуже довго з НАТО. Україна була першою країною на пострадянському просторі, яка приєдналася до програми "Партнерство заради миру" у 1994 році. Звичайно, багато що потрібно зробити, але прогрес великий і робота велика йде. Адаптуються практики на тактичному рівні. І наші успіхи на фронтах - завдяки тому, що стандарти, принципи і підходи НАТО нами адаптуються.
Ідеться в тому числі про делегування повноважень прийняття рішень тактичному командиру на місці. Якщо в нього є впевненість і підготовка, він швидко зреагує, поставить завдання і його виконає. Він не буде дзвонити кудись, щось дізнаватися, втрачати час, поки його війська розіб'ють. Ось це дає позитивний результат. З одного боку, вирішується завдання поточне, по-друге ми виховуємо людину, що йому не треба бігти за шпаргалкою. Ми ростимо лідера. Тому що одна справа командувати десятьма людьми, а інша - 20 тисячами. Це різні зовсім речі.
Це один військовий момент і в нас досить багато таких досягнень. Я не хочу перераховувати кількість стандартів НАТО, але Україна непогано почувається на тактичному рівні.
На стратегічному трохи гірше. Тому що старший офіцерський склад не дуже хоче перевчатися, а система освіти все-таки йде за інерцією за Радянським Союзом, але все одно там ідуть зміни. Найбільший виклик - це якраз політика, економіка і законодавство, правові питання. Можна порахувати скільки разів за останні 20 років вектор "вступаємо - не вступаємо" змінювався.
Мобілізація в Україні: не потрібно закривати країну
Давайте продовжимо про НАТО, про законодавчі аспекти, які сприяли і не сприяли б вступу України до Північноатлантичного альянсу.Законодавчі аспекти дійсно дуже важливі. По-перше, саме по собі зміст цих законів визначає і систему національної безпеки країни. До 2002 року у нас і поняття такого не було. І закони, що регламентують діяльність різних сфер життя країни, які так чи інакше з цією національною безпекою стикаються.
Наприклад, говорячи про закон про мобілізацію від 1992 року, попри доповнення, його основу складають радянські позиції і підходи. Зокрема, коли оголошується воєнний стан, то зачиняються двері для всього чоловічого населення від 18 до 60 років.
Що мені зовсім не подобається. Зараз є 12 мільйонів чоловіків віком 18-60 років, і всім закритий виїзд, незалежно від того, чи будуть вони призвані чи ні. На Заході зроблено по-іншому. Там визначено мобілізаційний резерв. Це люди, які в разі початку війни призиваються або відразу для укомплектування і розгортання частин воєнного часу. Друга група резерву знаходиться для компенсації втрат.
Враховуючи українські реалії, я вважаю, що такий резерв у нас повинен становити 1-1,2 мільйона. Причому 500 тисяч – це люди, які приходять відразу на початку війни, а 700 тисяч знаходяться в резерві за спеціальностями. Але дуже важливо, щоб з цими людьми велася робота. Тобто вони укладають контракт, проходять навчання, у них вдома вже є необхідне екіпірування. Вони працюють за своєю цивільною спеціальністю, але у них є обов'язок раз на місяць два дні присвятити військовій службі. І таким чином люди підготовлені. Ця робота повинна бути системною.
У нас теж є хороша практика, яка була сформована під час ООС. Був створений оперативний резерв першої / другої черги, близько 300 тисяч осіб. І ці люди дуже швидко прибули в частини і в них було все підготовлено. Але потім відмобілізовували людей, і ми знаємо, що зі зброєю були питання і з амуніцією. Коли ми говоримо про кількість, потрібно дивитися, які є операційні потреби. У нас немає зброї на 12 мільйонів чоловік. І які завдання стоять, якщо у тебе армія 12 млн, ми що, окупуємо Росію?
Поточна мобілізація просто зводиться до того, що країна закривається для всіх і говорять кожному бути готовим. Але потрібно робити не так, потрібно порахувати, скільки необхідно, працювати в проактивному режимі.
У Росії зараз йде часткова мобілізація. Ми бачимо відео з полоненими "чмобіками", і те, що вони самі знімають. Наскільки серйозною загрозою вони можуть бути загрозою для ЗСУ?
Звичайно, якість їхньої підготовки нижче тих частин, які були на початку війни. Яких готували місяцями, у них була найкраща техніка, краща зброя. А мобілізовані служили в дуже різний час. Багато хто навіть не резервісти, у них немає військової підготовки. Тому не можна говорити про те, що вони якимось чином змінять хід війни. Проте, їм видали зброю, їх накачує пропаганда. Тому певну військову силу вони становлять.
Вони до речі теж створювали резерв свій, але це все коштує грошей. Просто гроші пішли кудись в іншому напрямку. У Росії на одного військового відповідно до довоєнного бюджету припадало 100 тисяч доларів на рік. У нас сума в шість разів меншою була. А ми бачимо, як Росія хаотично шукає снаряди, гармати, ракети, дрони по всьому світу.
Примус України до миру
Ми зіткнулися з атаками на критичну інфраструктуру, в силу яких постраждало 30% енергетичної інфраструктури. Про що говорять ці терористичні акти? Це паніка, агонія, бажання залякати, вивести на переговори. Що це за хід?Коли на полі бою нічого не виходить, коли російська армія у вересні зазнала значних невдач, це дуже серйозно позначилося на геополітичному ставленні до Росії. Ми пам'ятаємо, яким Путін приїхав із Самарканда, після чого почалася низка хаотичних кроків. Першим був підрив "Північного потоку", потім почалися розповіді про ядерну зброю, поміняв він командувача силами. А як тільки приходить новий командувач, починаються ці нальоти. Зараз вийшло так, що своїх ракет вже мало. Інформація про іранські дрони з'явилася місяці три тому. Вони зрозуміли, що армію України не перемогти, тому давай "кошмарити" населення. Щоб через хвилювання народних мас примусити до переговорів, виграти час.
Удари були, шкода є, але вона не така критична. До того ж реагує захід і на поставки дронів, і на удари Росії.
А що далі? Будуть продовжувати "крити" ракетами і примушувати сісти за стіл переговорів?
Звісно. Інша справа, що можливостей у них стає все менше й менше. Своїх ракет з великою дальністю у них стало менше, і вони теж розуміють, що повністю їх вибивати не можна.
Чи розвалиться Росія
Чи розвалиться ця імперія зла, Російська Федерація, і якщо так, яким чином, на вашу думку, це може статися?Зараз багато спільного з тим, що було при СРСР після виведення військ із Афганістану. Не виходить військова кампанія, починає валитися економіка. Зрозуміло, що відновлювати Україну доведеться за гроші Росії. І те, що вбиті десятки тисяч людей – за це доведеться теж відповідати, різними способами.
Тому може виникнути політичне бажання відмежуватися від цього, і можуть початися певні процеси. Тим більше, це буде ситуація, коли сама Росія буде слабкою в політичному плані. Процеси розвалу можуть піти, я цього не виключаю. Там і Китай стоїть на низькому старті. Там починається ера нестабільності, яка, як показують історичні паралелі, може привести до розвалу.