Вперше до України Максим Філін із родиною приїхав в серпні 2012 року. Це був ознайомчий візит, після якого він вирішив остаточно осісти в Лазурному. Востаннє російський кордон він перетнув у 2013 році, невдовзі отримав посвідку на постійне проживання в Україні. У Лазурному придбав і оформив на матір житловий будинок на вулиці Миру, 118, перебудував його в гостьовий будинок, назвав його на честь дружини «Настасьино» і почав заробляти на курортниках.
З Росії він виїхав не просто так. Як можна побачити у публічних російських реєстрах, за ним «висить» багато несплачених боргів і податків.
Тож повертатися до рідної Тули він не планував, бо знав, що його там чекає кримінальна відповідальність і зустріч з численними кредиторами.
Частина даних з російських публічних реєстрів з відомостями про борги Максима Філіна
В Україні ж у підприємця-втікача справи пішли добре. Дуже швидко він набув тут репутацію активіста, який бажає добра людям і громаді, яка стала його другою домівкою. Він брав активну участь в усьому, що тільки можна: створенні першого в Лазурному муралу, займався облаштуванням фотозон у пляжній зоні та з нагоди Дня закоханих, боровся за заміну старих парт в місцевій школі. Завжди був привітним, часто давав інтерв’ю, і навіть у постояльців свого гостьового дому «Настасьино», судячи з численних відгуків на сайтах для відпочинку, він залишав лише приємні враження. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого Максима Філіна ніби підмінили. Привітний і успішний підприємець різко став агресивним та почав допомагати окупантам полювати на місцевих жителів і грабувати їх.
«Мабуть, не випадково російські військові спочатку вдерлися до Лазурного, а вже потім до Скадовська. Хоча в першому крім курортної інфраструктури нічого не було, а в другому був захищений островом Джарилгач порт. Певна військова логіка в цьому була, адже Лазурне через пряму видимість і відсутність природних перешкод простіше «прикривати» системами протиповітряної оборони з окупованого Криму.
Але далеко не останньою була й роль в окупації Максима Філіна. Поки невідомо, чи він був від самого початку завербованим російськими спецслужбами і чи в 2013 році він приїхав сюди вже за їхнім завданням, чи його завербували пізніше. Наявність у нього величезних боргів у Росії могла бути гарним «гачком» для цієї вербовки. Зрештою, з перших днів окупації Лазурного він активно допомагав загарбникам і організував розміщення російських військових в пансіонаті «Парус» на початку березня», – на умовах анонімності розповіли жителі Скадовського району, які добре знали Максима Філіна.
За словами місцевих, саме Філін був головним організатором викрадень активістів, колишніх українських військовослужбовців і репресій проти підприємців у Лазурному. Він майже всюди супроводжував і продовжує супроводжувати озброєних російських військових, присутній на незаконних допитах багатьох бранців окупантів, вказує їм, у кого можна відібрати нерухомість і віддати її на потреби окупаційної «адміністрації». Нерідко це відбувається в присутності самих господарів будинків.
Саме Максим Філін вішав російський прапор на адміністративній будівлі Лазурненської селищної ради. Згодом місцеву окупаційну адміністрацію очолив голова громади, учасник АТО, колаборант Сергій Бєлік. Ще наприкінці червня останньому СБУ повідомило про підозру за фактом державної зради. Та попри те, що формально Сергій Бєлік виконує роль гауляйтера Лазурного, головним, хоч і негласним наглядачем, або «смотрящим» курортного селища є саме Філін.
Максим Філін разом зі дружиною Анастасією в своєму гостьовому будинку в Лазурному “Настасьино”. Фото: соцмережі
Як розповіли мешканці Лазурного, Максим Філін слідкував за тим, щоб місцеві діти не навчалися дистанційно в українських школах. Він погрожував їхнім батькам і особисто перерізав дроти подачі електроенергії в їхні будинки. Також він займався організацією псевдореферендуму щодо «приєднання» Херсонської області до Росії з 23 по 27 вересня і примушував людей брати участь в так званому «голосуванні».«Попри те, що зараз у Лазурному панують «співвітчизники» Максима Філіна сам він не почуває себе в безпеці і дуже боїться повторити долю вже мертвих посібників окупантів типу Олексія Ковальова, Олексія Журавка, Алєксєя Катериничєва та інших. Він дуже боїться українських партизан і того, що йому можуть помститися за причинене людям зло. Саме тому він змінив місце проживання в Лазурному: зі свого будинку на вулиці Миру він переїхав на інший край селища. Окупанти надали йому охорону та попри це він завжди пересувається в машині у супроводі дружини і обох своїх дітей. Сподіваючись, що партизани не наважаться підірвати автівку разом із ними. Але це його вже навряд чи врятує», – запевнили наші співрозмовники зі Скадовського району.
Центру журналістських розслідувань
