Українські офіційні особи протягом кількох місяців натякали та заявляли про те, що контрнаступ у Херсонській області неминучий. Американські ракети HIMARS руйнували мости, щоб ізолювати російські сили на захід від Дніпра. Проте наступати складніше, ніж оборонятися. Про це повідомляє The Economist.
Британська розвідка наприкінці липня заявляла, що контрнаступ у Херсоні вже починається, а після вибухів у Криму на аеродромі поблизу міста Саки генерал Дмитро Марченко заявив, що Херсон звільнять до кінця року.
Однак це завдання не з простих, адже лише піхота може захоплювати територію. Вважається, що атакуючій стороні потрібно втричі більше особового складу, щоб успішно долати добре укріплену оборону. Якщо колись Україна мала таку перевагу, то зараз це вже не так.
Протягом кількох минулих тижнів РФ перекинула свої сили з-під Ізюма на східному фронті, щоб зміцнити свої позиції в Херсоні та області.
За словами біженців, яким нещодавно вдалося виїхати з міста, вони бачили численну техніку та російських військових, зокрема поблизу Нової Каховки.
Вікно можливостей втрачено
"Зараз ми вважаємо, що це вікно можливостей вже втрачено. — пояснив аналітик. — Українці не мають достатньої чисельності військ, якщо порівняти з росіянами".
Україна має достатню кількість військовослужбовців, але більшість із них — новобранці. У найскладніших боях брали участь п'ять бригад найдосвідченіших і найнавченіших українських солдатів, зазначає Джек Вотлінг, аналітик з Royal United Services Institute. Ці підрозділи виснажені та зазнали тяжких втрат. На підготовку та оснащення новобранців піде час.
Наступ на Херсон: ЗСУ чудово вміють оборонятися
"Після 8 років війни українські сили чудово навчилися оборонятися, але вони мають дуже незначний досвід участі в масштабних наступальних діях, або взагалі без такого", — пояснив полковник Сергій Грабський в інтерв'ю авторам подкасту Geopolitics Decanted. Успішна контрнаступальна операція пов'язана з безліччю втрат.Російські війська мали час підготуватися. Вони місяцями рили окопи та звозили все необхідне для зміцнення позицій у Херсонській області.
На думку Кріса Догерті, колишнього стратега в Пентагоні, якщо наступ ЗСУ на Херсон виглядатиме так, як атака росіян на Сєвєродонецьк, — це глухий кут.
"Україна втратить дуже багато особового складу та матеріалу, і, найімовірніше, це буде остання велика операція українських сил у 2022 році", — пояснив він.
На думку Догерті, Україні варто використати непрямий підхід: ізолювати Херсон і за допомогою нерегулярних сил та артилерії перекривати лінії постачання російських військ. Нещодавні партизанські атаки, а також удари по складах боєприпасів вказують на ефективність такого підходу. Деякі офіційні особи України кажуть, що згодні чекати та вимотувати російські сили, щоб уникнути вуличних боїв та не руйнувати місто.
Водночас від заяв про те, що наземний наступ неминучий, є певна користь. Крім того, що жителі окупованих областей підбадьорюються, це може бути прийомом для того, щоб командуванню ЗС РФ довелося стягувати сили з інших напрямків. У такому разі в інших регіонах залишаться незахищені місця, якими Україна зможе скористатися.
Наступ на Херсон: політична та військова стратегія
Питання у тому, як узгоджуються та чи узгоджуються взагалі політичні та військові стратегії України. Президент Зеленський прагне показати західним партнерам, що зброя, яку вони передають Україні, вносить перелом у хід війни, а супутні економічні складнощі не є марними.Російська армія поповнює бойові втрати, ця обставина і розмокла земля восени ускладнять ймовірний наступ. Якщо він не відбудеться, це підірве бойовий дух, проте в разі провалу розчарування буде ще більшим.
Аналітики вказують на Сєвєродонецьк, де, як вважається, Зеленський всупереч порадам наполягав на обороні міста українськими військами надто довго, ніж це було б слід, оскільки українці ледве вийшли звідти живими. В історії, зокрема, у Другій світовій є приклади того, коли військові операції починалися надто рано і зрештою виявлялися невиправданими.
Фокус