— Ексглаву управління СБУ у Криму Олега Кулініча затримали 16 липня українські силовики. Його звинувачують в державній зраді. Державним бюро розслідувань була опублікована підозра, згідно з якою він співпрацював з Володимиром Сівковичем — заступник секретаря РНБО у 2010?2013 роках. Разом з П’ятою службою ФСБ вони створили організацію, яка мала підривати обороноздатність України. Чи вам відомо щось про Кулініча?
— Про цього Кулініча мені особисто нічого не відомо. Але ми теж маємо різну інформацію від наших товаришів, які зокрема працювали (деякі - і працюють сьогодні) в Херсонській області. Якщо буде необхідність, ми можемо поділитися цією інформацією зі слідством.
Можу сказати про те, що миттєва окупація Херсонської області створила умови для того, щоб ми дізналися про деякі речі, які не красять нашу Службу безпеки. Шкода, що це сталося внаслідок окупації. Настільки миттєво російські військові захопили офіси, зокрема СБУ, що їм в руки потрапили документи, які не мали потрапити до ворога. Зокрема документи, які характеризують незаконну діяльність підрозділів СБУ у Херсонській області.
Виявилося, що у 2020 році певні посадовці СБУ в Херсоні готували компроментуючі документи щодо Меджлісу кримськотатарського народу, лідерів кримських татар і пов’язані з їхньою антиросійською діяльністю.
Зокрема ми готувалися дуже серйозно до проведення акції на адмінмежі між окупованим Кримом і Херсонською областю, яка називалася Світ проти насилля в окупації. Це мала бути масова акція із залученням європарламентарів, народних депутатів України, членів Меджлісу.
Це надрукували російські окупанти зараз. У мене немає сумнівів, що цей документ є оригінальним. Деякі посадовці підготували матеріали, в яких вони не просто критикували цю ідею, а компроментували її, і розмістили в українських ЗМІ. Хіба це їх завдання?
— Впевнений, що ні.
— Я дуже довго можу пояснювати ситуацію, але хочу сказати, що в надрах Херсонського управління СБУ працювали люди за російськими завданнями. І вони намагалися послабити всіх, хто доклав зусиль для укріплення можливостей захисту цих територій у випадку нападу Росії. І компрометація Меджлісу була одним з напрямків, щоб ми були там знесилені.
— Чи можемо ми стверджувати, що вони більше не працюють в Херсонському СБУ? Ми маємо декілька прізвищ, але, здається, не так багато. Має бути значно більше людей, які б відповідали за те, що ви говорите і за здачу півдня України.
— Думаю, що частина і працює. Треба розслідувати все це. Є начальники, які давали незаконні, а, скоріш за все, і злочинні накази. Є виконавці. І рівень відповідальності має бути диференційований.
— Ексміністру юстиції Олександру Лавриновичу та колишньому міністру закордонних справ Костянтину Грищенку оголосили підозру у держзраді у справі про Харківські угоди. Їх підписали у 2010 році і вони давали право Чорноморському флоту РФ перебувати на території українського Криму. Як розвивалися події в Криму після того, як угоди були підписані?
— Як тільки були підписані Харківські угоди, позиції морального гатунку російської присутності в Криму дуже укріпилися. До того ми всі в Криму усвідомлювали і деякі відчували прямий тиск, втручання російських спецслужб у кримські справи. Йшлося про що завгодно — кадрові призначення, сфери інвестування, російських банків або побудови культових споруд в Криму. Після того, як росіяни отримали можливість нібито на законних умовах продовжити термін перебування [на півострові], вони вже вважали Крим де-факто своїм. Насамперед, російські спецслужби.
Можна говорити з попередніми президентами, не хочу озвучувати прізвища… Хоча, чому ні? Пам’ятаю наше розмову з Віктором Ющенком. Це було задовго до Харківських угод. Він говорив: «Яке б щодо Криму не ухвалювалося рішення, то російські спецслужби через півтори години це уже доповідають в деталях в Москві». Настільки вони проникли [на той час] в органи влади Криму. І Ющенко дуже багато зробив для того, щоб вичавити і гласних, і негласних співробітників спецслужб Росії, і [протидіяв] їхній співпраці з службами України. Тоді приймалися спеціальні рішення і була припинена так звана співпраця. Це дуже десь допомогло, щоб відсторонитися від російських спецслужб.
Але потім, з обранням Януковича президентом, все тріумфально це повернулося. І піком тріумфальності були Харківські угоди.
Я пам’ятаю, ми і на засіданні Курултаю кримськотатарського народу приймали спеціальне рішення щодо осуду Харківських угод, оскільки ми дужче, ніж всі усвідомлювали, що це на нашій, кримській землі надовго укріплювалася російська морська військова база.
У 2014 році можливості для широкого вторгнення з території Росії до Криму російських військ створили підрозділи Чорноморського флоту Росії. Вони перші вивели техніку на вулиці, вони вивели своїх військові на стратегічні пункти. І спецслужби Росії, які були влаштовані в Чорноморському флоті були головними коригувальними російської агресії на кримську землю.
— Можемо стверджувати, що Харківські угоди стали передумовою того, що відбулася анексія Криму?
— Можливо, вони знайшли б інший привід. Але давайте уявимо: чи тоді Путін був готовий, коли підписувалися Харківські угоди, якщо б українська держава сказала б жорстке «Ні»? Я не думаю, що тоді Росія була готова негайно розпочати агресію, експансію, окупацію і спробу анексії.
Важко сказати, як би воно відбувалося, якщо б тоді політики України зайняли б принципову позицію, спрямовану на захист українських інтересів. Події могли б розгортатися зовсім інакше. Можливо б, не склалося умов для прямого вторгнення російських військ на українську територію.