Розмова з херсонським політологом про наслідки пошкодження Антонівського автомобільного мосту, ймовірне місце побудови росіянами понтонної переправи, нестачу харчів та ліків в обласному центрі, а також про необхідність виведення російської армії з рівноваги.Володимир Молчанов – політолог і економіст, у минулому — експерт Херсонської обласної організації Комітету виборців. З початком нової хвилі агресії РФ на території України опинився в окупованому місті, але згодом виїхав. Проте весь час уважно слідкує за тим, що відбувається на окупованих територіях. Про це і розповів Фокусу.
"Коли мости будуть зруйновані — брати під вогневий контроль причали"
Збройні сили України суттєво пошкодили автомобільний Антонівський міст. Згодом рух по ньому припинився. Як руйнування мосту вплине на ситуацію у Херсоні?— Нині очевидно, стан мосту такий, що він непроїздний навіть для легкового транспорту. Але його внутрішня частина, балки, які перекинуті між опорами, здається, цілі. Тобто, міст потребує капітального ремонту з повною заміною перекриття. Навряд такий можна зробити нашвидкуруч – арматура, яка всередині, розірвалась, порозтягувалась і відділилась від бетону.
Натомість росіяни намагатимуться використовувати автомобільний, а можливо і залізничний мости, прокладені над греблею Каховської ГЕС. Але й вони вже зазнали ушкоджень, та й зазнаватуть ще, попри негайно розпочатий колаборантами аварійний ремонт.
Автомобільний Антонівський міст після удару ВСУФото: Getty Images
Важливо розуміти, що, насправді, всі поставки харчів, побутової хімії, ліків у Херсон останні п'ять місяців йшли саме через мости з лівого берега – на правому за Херсоном вже лінія фронту. Саме по мостам доправлялося те, що вироблялося в окупації та в Росії.
Якщо мости будуть зруйновані, то херсонці ризикують опинитися у стані гуманітарної катастрофи. Якщо росіяни втримаються, чи ЗСУ залишать їх у спокої – є загроза голоду.
У Херсоні є ще залізничній Антонівський міст. Його можуть використовувати для перекидання вантажів?
— Так, для росіян основний вид транспорту – залізниця. Бо у них далекі відстані. Але для Херсона важливий саме автомобільний міст. До того ж щодо Антонівського залізничного мосту, є нюанси. На правому березі його продовжує естакада довжиною у 3,5 кілометри, яка йде над плавнями до зупинкової платформи. Її будували ще німці у 1943-му році. Дуже складно зараз знайти машиніста, який погодився би вести состав. Саме тому ідея запустити потяги з Херсона на Крим так і залишилась ідеєю. Навіть якщо росіяни спрямують підрозділи залізничних військ, знайдуть тих, хто погодиться, то це буде хороша ціль для ЗСУ.
Цей міст знищити набагато простіше. Можна не бити по самому мосту, а по естакаді. Якщо там буде влучення у потяг – він полетить з висоти десять метрів, бо огорож на естакаді нема.
Я, до речі, дуже скептично ставлюся до заяв Сальдо, що по залізничному мосту було два влучання. Бо HIMARS мають шість пускових направляючих, і наші досі запускали всі шість або дванадцять. Думати, що росіяни збили чотири – не варто. Тому мені здається, що Сальдо цією заявою просто намагається відвернути увагу від цього моста, справити враження, що він також зазнав пошкоджень, і ним ніхто не буде користуватися — а самі спробують. Для того є і непрямі ознаки – зосередження ешелонів з технікою на станції Брилівка.
Тобто ви говорите, що всі ці місяці окупації росіяни не користувалися залізничним мостом?
— Не було зафіксовано жодного потягу. Хоча на вокзал вони нікого не пускали. Можливо, через те, що там захопили багато матеріальних цінностей. Херсон став не тупиковою, а заблокованою станцією. Але у них є можливість користуватися залізничним мостом у Каховці. І вони користувалися. Невідомо, чи приїздили на правий берег, чи були на лівому – у районі шлюзів існували два ангари, де вони розташували свої системи ППО і зберігали боєприпаси, які привозили з Мелітополя.
Практична цінність цих ангарів у тому, що під них підходила залізниця, яка паралельно автомобільному мосту йшла через греблю на правий берег. Інший склад був у річному порту Таврійська. Перше влучання 8-го липня було саме туди. Склад було підірвано. І поряд з ним розташовувався командний пункт 49-ї армії, на базі відпочинку "Славутич", який також було знищено детонацією.
Тобто після підриву Антонівського мосту росіяни можуть відчувати певні труднощі з постачанням, але вони не катастрофічні. Своїм підрозділам, які стоять на передовій, не завозили навіть їжу, хоча у них є практика цивільних кейтерінгових підрядів, які обслуговують військові частини, і такі постачальники були помічені на лівому березі.
На правому березі російська армія просто грабує місцеве населення. Тож в плані їжі російська армія не відчує відсутності мосту — як не привозили їжу, так і не привозитимуть. Що стосується перевезення людей, то навіть без понтонного моста достатньо катерів, човнів, аби забезпечувати угрупування на правому березі (від 20 до 30 тисяч солдатів). Навіть легку зброю можна перевозити.
Де росіяни зможуть побудувати понтонний міст?
— Швидше за все вони це спробують зробити у районі сіл Корсунка – Львове. Там є підготовлений для цього шлях плавнями лівого берега – покращена ґрунтова дорога з дамбами крізь протоки. До того ж Дніпро там порівняно вузький – 400 метрів. Саме біля Корсунки в радянські часи та в часи незалежності України проводилися навчання зі зведення понтонних переправ. Але таку переправу буде легко зруйнувати. Шість пострілів HIMARS – мінус шість понтонів або чверть переправи!
Ще одне можливе місце для понтонної переправи – біля Антонівського мосту. Але там ширина Дніпра вже 700 метрів. Окрім власне переправи там треба ще виконувати земляні роботи – засипати болото піском, аби зробити з’їзд на основну магістраль. Поки вони замість будувати переправу і попри достатню кількість зарезервованих понтонів, обмежилися гібридною понтонно-паромною переправою біля мосту, використовуючи кілька зчеплених понтонів з буксирним супроводом як "пором".
Пропускна спроможність такої переправи є мізерною навіть для суто військових потреб окупантів, тим більше, що, побоюючись ударів з неба, окупанти люб'язно надають місця при кожному рейсі і цивільним автівкам.
Але ж побудова понтонних переправ – справа не двох годин?
— Правильно. І на будь-якій стадії будівництва – на початку, в середині чи фіналі воно може бути припинено залпом HIMARS. Тому я взагалі скептично ставлюся до понтонних можливостей. На відміну від використання катерів. Тут у росіян хоч і не багатий, але достатній вибір.
По-перше, у Голій Пристані існують причал "Нiбулон" з кранами, поряд – старий державний, ще Укррічфлоту. При цьому невідомо, чи захопили росіяни якийсь плавкран, бо серед портового майна такі були. Якщо так, то його можуть використовувати в Голій Пристані, бо глибини дозволяють ходити баржами звідти в Херсон. Також кран був у Таврійську, але його знищено 8 липня разом з усім річковим портом.
Але крім стаціонарних чи плавучих кранів, можна знайти інші засоби для перевантаження, наприклад крани на автомобільному ходу з причалу. Вручну возити, звісно, можна, але не все – більш значні ракети, наприклад, до "Ураганів" або двигуни для танків треба вантажити за допомогою кранів.
Добре, що поромів у них немає. Перевезти сюди вони їх не можуть – Дніпро з обох боків для них замкнений. В Очакові ї наша артилерія не дасть, а з півночі – неможливо. Тому їм залишається користуватися тим, що вдалося вкрасти.
Неприємно те, що росіянам, ймовірно, вдалося захопити два танкери – нафтосховище на баржі. Вони раніше розвозили різні види нафтопродуктів по річковим нафтобазам вздовж водосховища і Дніпра. Зараз це — частина окремих заправок. Ці баржі були у робочому стані, їх можна було вивезти у Миколаїв, але представники Херсонської обласної адміністрації просто втекли, і нікому було це робити. Тепер росіяни зможуть переправляти дизпаливо для своїх танків. Українській армії треба шукати місця перевантаження.
Тож коли всі мости будуть зруйновані, треба буде взяти під нагляд і вогневий контроль причали, передусім, у Голій Пристані та Олешках.
"Це буде гра на нервах – хто кого пересидить"
Чи відчують мешканці Херсона, що Антонівський міст закритий?— У них будуть проблеми. Не треба бути Нострадамусом, аби легко спрогнозувати, що херсонці наразі розглядаються росіянами як заручники. Після руйнування мосту росіяни будуть говорити: "Украина вас бросила". Мовляв, Україна вас поставила на межу голоду, "ми б хотіли вам допомогти, але нічого зробити не можемо".
Можливо, демонстративно будуть вантажити на катери якусь гуманітарну допомогу, роздавати її у херсонському порті. Звісно, гуманітарні вантажі вони спробують об’єднати зі зброєю, утворюючи живий щит.
Залишається сподіватися, що херсонці зробили собі запаси їжі на кілька тижнів. Коли вони закінчаться, доведеться щось вирішувати.
Хочеться вірити, що Херсон буде звільнено, але втрата Херсона для росіян буде болюча – вони багато вклали у пропаганду.
Вони ж говорили, що Херсон – "исконно русская земля". Але такий підхід не працює: переважна більшість херсонців, незалежно від того, як вони ставилися до тези, що "мы – братские, близкие народы", або ж, що "русские – хороший народ, а плохой – Путин", зараз ненавидять росіян. Але при цьому Херсон в окупації та інформаційній ізоляції – там працюють лише російські телеканали. При тому, що більшість херсонців сприймають себе не як "рускімі", а як українцями, це сприйняття залишилося, проте вони потрапили під пропаганду.
Так, вони досі не сприймають і не сприйматимуть висловлювання: "Это русская земля, никаких украинцев здесь не было", але дехто прислухається, коли бачить шоу: "Мы с Украиной дружны, а наркоман-президент, которого по глупости избрали, всех сдал, хочет заморить голодом, оставить без пенсий". І яка з цих двох тез переможе, сказати важко.
Росіяни своїх звикли одночасно годувати і "братськими народами", і "нацистами, хохлами" – вони і те, і інше сприймають нормально, бо звикли існувати в стані когнитивного дисонансу. А херсонці — думають.
Що робити у цих умовах херсонцям?
— Це буде така гра на нервах – хто кого пересидить: чи херсонці переможуть своїм терпінням і паніка почнеться у росіян, чи навпаки. Росіяни вигадали і перебільшили у пропаганді економічну вагу Херсонщини, зобразили її в очах росіян як житницю з молочними ріками і кисільними берегами, яка прогодує всю Росію. Хоча сам Херсон в жодному разі не є ніякою житницею, він сам споживає те, що вирощують на лівому березі.
Але Росія все одно втрату Херсону погано сприймає. А ще й обіцянка пустити в Крим воду після захоплення Херсонщини також важлива для пересічного росіянина, який знає, що Україна вісім років води не давала.
Які подальші можуть бути кроки ЗСУ?
— Україні кількома пострілами HIMARS варто знищити насосні станції Каховської і Півніно-Кримської зрошувальної системи. Справа у тому, що росіяни повністю взяли під контроль вирощування сільськогосподарської продукції. Або це роблять колаборанти, або окупанти, які не працюють, а просто збирають чужий врожай і вивозять. Проблема у тому, що решті виробників не дають можливості вийти на якийсь ринок збуту.
Якщо вони намагались вивозити овочеву продукцію через Василівку на вільну територію України, то там їх просто зупиняли і примушували висипати все в кювет. Якщо вони хотіли вивозити в Крим, то їх на "митниці" в Армянську пригальмовували і примушували практично продавати комусь за безцінь, наприклад, дві гривні за кілограм. В Копанях була ціна на овочеву групу – 1 гривня за кілограм. В Херсоні до руйнування мостів овочі та фрукти була десь по 10 гривень за кілограм. Це вдвічі-втричі дешевше, ніж по Україні зараз. Щоправда, після закриття Антонівського мосту ціни стали зростати. Російські ж товари були і раніше дорожчими, ніж у РФ.
Головна мета руйнування мостів і подальших дій – не ізолювати херсонців, а вивести з рівноваги російську армію, змусити її піти. Окупанти можуть відчути, що їх ізолювали, і можуть побігти. А для цього ЗСУ мають діяти – не повинні обмежуватись мостами і чекати, коли вороги згинуть, як роса на сонці.
Бо може статися, як у Харкові. Бо ніяких наказів з-під Харкова відступати російським військам, які переважно складалися з донецьких "ополченців", не було. Вони просто побігли. Зараз там вже стоять кадрові частини РФ. І так само, як ці донецькі "ополченці", яких, до речі, і на Херсонщині багато, і яких використовують переважно в другому ешелоні, не довіряючи їм.
Вони можуть побігти, і буряти можуть побігти без всяких наказів. На це теж має бути розрахунок. Був нещодавно вкинутий фейковий наказ Шойгу, міністра оборони РФ, про проведення навчання з евакуації командного складу підрозділів частин і батальйонів. Очевидно, що це наша інформаційно-психологічна операція, щоб посіяти серед російських солдатів недовіру до свого керівництва, до командування, яке їх хоче покинути на плацдармі на правому березі.
Що відбувається у населених пунктах біля Херсону?
— На північ від Херсону проблеми вже немає – люди і так нічого не отримують. Там – гуманітарна катастрофа. Відсутні електроенергія, подача води і газу, там, де він раніше був. Абсолютно відсутня торгівля і медична допомога. Через відсутність електрики практично немає і зв'язку. В прифронтових населених пунктах люди сидять по підвалах, окупанти по них стріляють і лазять по тим таки підвалам у пошуках їжі.
Наприклад, дуже сильно постраждали Високопілля, Давидів брід, Олександрівка під Станіславом. Ці населені пункти практично зруйновані.
Тобто, проблема поглиблення гуманітарної катастрофи там не стоїть, бо вона там є. І єдиний спосіб вирішення – звільнення цих територій.
"Ворожу економіку треба знищувати"
Скільки мешканців залишилося в Херсоні? Як можна виїхати з міста?— Від 150 до 180 тисяч. Теоретично можна виїхати через Новокаховську греблю. Або водним транспортом до Голої Пристані чи Олешок. Зокрема і приватними човнами. Це не проблема, оскільки росіяни хоча і жорстко контролюють маломірний водний транспорт, але дозволяють йому ходити. Зокрема, для "осуществления рыбацкой деятельности" – браконьєрської діяльності. Дніпро, всі можливі протоки та озера перетягнуті сітками, а Херсон заповнений рибою, як ще ніколи раніше. Риба дешевшає. Але наразі у херсонців є можливість скористатися катером, а від Голої Пристані потім поїхати автобусом.
Тобто виїзд – через окуповані території?
— Так, лише через лівий берег. З правого берега перейти лінію фронту неможливо. Іноді ходять якісь фантастичні чутки, що возять сюди з України продукцію, що СБУ підвищило тарифи хабарів для цього. Це неможливо, я так думаю. Я їздив цими маршрутами ще коли там не було такої щільності військ. По моїй машині стріляли, її суттєво пошкодили. Зараз, думаю, все набагато гірше там стало. Причому можуть стріляти як росіяни, так і наші. Більш того, там обабіч дороги всі заміновані.
Який в Херсоні наразі мобільний зв’язок?
— Мобільного немає. Іноді є окремі легендарні місця, з яких ловить Life. Але у більшості і Life немає.
А інтернет?
— Інтернет є. Провайдери залишились наші. Після того, як оптоволоконний кабель був перерізаний в Посад-Покровському, його відновили наші спеціалісти. Виїхали з Миколаєва і робили це під обстрілами. І тоді росіяни перерізали кабель вдруге, вже ближче до Херсона – там ремонтувати можливості нема.
Після цього спочатку один провайдер, а за ним й інші переключились на кримський маршрутизатор. Росіяни відновили той кабель, який йшов з Криму до Херсона. Після вони взяли під контроль весь трафік. Вимкнули спочатку Фейсбук та Iнстаграм, як у Росії. Нещодавно це зробили і з Ютубом і Гуглом. А херсонці, які встигли вже закачати собі різні vpn-сервіси, продовжують всім цим користуватися. Хоча якість зв’язку, дійсно, дуже погана, часто зникає, зависає, швидкість маленька. Крім того інколи інтернет вимикають повністю. Офіційно — через якість інтернету в Херсон не хотіли заходити російські банки.
Але зайшли?
— Зараз працюють два: "Международный расчетный банк" з невизнаної "Южної Осетії" та великий російський "Промсвязьбанк".
Перший має сумнівний досвід обслуговування клієнтів у фейкових "ДНР" і "ЛНР", при цьому, на жаль, грузинський уряд недостатньо перешкоджає його діяльності. Фактично цей банк – просто вивіска, через яку переправляються рублі від російських банків і навпаки.
Другий, попри розміри, з 2017 року є банкрутом, "врятованим" і взятим під повний контроль російським урядом, грошима якого "фінансує" всі російські проєкти в галузі ВПК. Він не має жодного досвіду роботи з малим бізнесом і фізичними особами. І, на відміну від "осетинця", є максимально підсанкційним.
Поки що є "указ" всім підприємцям – відкрити рахунки в будь-якому з цих банків, а всім громадянам платити там за комунальні послуги. Тобто, перераховувати кошти за світло, воду, газ на віджаті, а фактично — новостворені, "государственные предприятия". Зараз росіяни намагаються цей процес контролювати, збирати з людей кошти. Ці кошти потім частково витрачатимуться на зарплату, мабуть, працівникам цих підприємств, частково розкрадатимуться, але в жодному разі вони не зможуть ними платити за енергоносії Україні. А саме Україна є джерелом постачання у Херсон газу та електроенергії.
З одного боку на окупованій території існують потужності, які дозволяють Херсонщині існувати окремо від решти України – Запорізька АЕС, Енергодарська ТЕС і Каховська ГЕС. Крім того, є багато сонячних і вітрових електростанцій на узбережжі. З іншого – Херсон, отримує електроенергію з відгалуження від магістральної лінії електропередач 330 кВ, яка йде з Миколаєва на Нову Каховку.
Тобто, Херсон залежить не від Каховської ГЕС, яка є стабілізуючою, або балансуючою. Базовими потужностями є Запорізька АЕС і частково Енергодарська ТЕС. Але цікаво, що від них жодних ліній електропередач, які б не проходили через контрольовану Україною території до Херсона, не існує. Таким чином вся енергетика Херсона, а також і вода, яка видобувається за рахунок електроенергії на насоси, і тепло, яке виробляється виключно з газу в Херсоні, повністю забезпечує Україна.
Тобто при потребі Україна може вимкнути постачання?
— У України є кілька способів зробити Херсонщині боляче.
Перший – ЗСУ може, як я вже говорив, влучити по насосних станціях каналів, аби зникла можливість зрошувати поля. Бо все одно все, що вирощується на лівому березі, йде або окупантам, або колаборантам. Я ще забув сказати, що окупанти змушують аграріїв продавати по низькій ціні овочі, фрукти, заганяя продавців в абсолютні збитки. Вони змушені хоч щось виручити, але це "щось" не дозволить їм повторити цикл з нового року – закупити насіння, засоби захисту, добрива тощо. Тобто, восени ці умовно проукраїнські або нейтральні, які себе не проявляють, виробники, залишаться ні з чим.
Окупанти віджали сільськогосподарську техніку, зараз намагаються привезти свою, аби можна було зібрати врожай і, можливо, засіяти наступного року. Але це буде таке колоніальне використання, навіть без місцевих виробників. Постає питання: навіщо нам підтримувати таку економіку за рахунок нашої води? Думаю, таку економіку треба знищувати. І нічого не залишається тим людям, які втратять джерела існування, як виїхати. Бо це краще, ніж годувати окупантів своїм зерном, своїм хлібом, своєю водою.
Другий – відімкнути від газу та електроенергії. Якщо херсонці продовжують платити за українськими тарифами на українські рахунки, це одне. Якщо окупанти перекриють таку можливість, або херсонці вирішать, що окупантські тарифи, справді, дешевші, хоча і в рублях, і платитимуть по окупантським тарифам, то треба подумати над тим, чи не відімкнути Херсон від газу і електроенергії. Але до другого варіанту можна вдаватися лише за кілька днів до звільнення, якщо буде така необхідність.
Як швидко росіяни на Херсонщині запроваджують рублі?
— Усіх підприємців, які вже взяли дозволи на господарську діяльність, і заплатили за це в гривнях певний кеш воєнному коменданту, змушують відкривати у банках рахунки у рублях, реєструватися в російській "налоговой інспєкції", яку відкрили у приміщенні, де була Херсонська міська податкова інспекція.
Гастроном в Херсоні: ціни вже в рубляхФото: Getty Images
Як росіяни позбавляються від гривні?
— Встановили дискримінаційний курс рубля до гривні. Заборонили роботу будь-яких відділень українських банків і інкасацію. В безготівковій формі гривня заборонена. Тобто, хто отримує українську зарплату чи українську пенсію в гривнях на картки, змушені шукати готівку, отримувати за певний відсоток – від 6 до 25%.
Українська готівка якщо її несуть у магазин, потрапляє до рук росіян, які частково через свою корупцію викидають її знову на конвертацію українцям.
З другого боку, їм гривня вигідна, навіть попри свою неконвертованість, тому що вона непідсанкційна, не викликає підозр. І якщо її, наприклад, покласти десь в грузинський чи турецький банк, які мають представництва в Росії, то в такий спосіб можна безконтрольно зробити в якійсь структурі валютні рахунки, з яких можна купляти якісь підсанкційні товари. Бо російські операції в доларах повністю під моніторингом, російські операції в рублях просто заборонені.
Одне слово, Україна, утримуючі українців на окупованих територіях, стимулює російського товаровиробника, а ще фінансує канали "сірого" або "паралельного" імпорту і засоби для оплати послуг шпигунів та диверсантів. От така кепська економічна ситуація, яку можна вирішити лише якомога швидшим звільненням від окупантів. Бо рано чи пізно все одно вони примусять економіку, а її залишиться небагато, стати суто російською.