Перше, що намагалися зробити росіяни в загарбаних містах, — увімкнути трансляцію російських телеканалів замість українських. Однак окрім кремлівських пропагандистських мовників люди потребують місцевих джерел, які розповідатимуть про події в їхньому місті чи регіоні. Тому росіяни намагаються перетягнути на свій бік місцеві медіа (подекуди їм це вдається, наприклад, у випадку херсонського «ВТВ Плюс») та запускають нові. Часом під вкраденими брендами, часом — під новими. Місяць тому в Херсоні почав мовити телеканал «Таврия». Новий канал готують навіть для знеструмленого Маріуполя, де люди не можуть дивитись телебачення. Головною проблемою для росіян є кадри: крім місцевих зрадників, вони привозять медійників із Криму та окупованих у 2014-му частин Луганщини й Донеччини.
Швидкість, із якою росіяни захопили інформаційний простір Херсонщини та замінили українські канали російськими, свідчить про ретельну підготовку. За словами медіаексперта Олександра Глущенка, наступного дня після вторгнення — 25 лютого — на супутниках «Експрес АМ-8» у позиції 14 гр. з.д, та «Експрес АМ-6» у позиції 53 гр. с.д, з’явилися два мультиплекси РТРС1 та РТРС2 з ідентифікацією «Крим» та російськими федеральними телеканалами. Сигнал ретранслюється у форматі T2-MI — тому, в якому працює український оператор цифрової телемережі «Зеонбуд». Для цього пакету росіяни виклали у відкритому доступі навіть свої закодовані канали «Первый канал», «Россия-1» та «Матч-ТВ». Також у цьому пакеті були «Крым 24» та «Первый крымский».
«Вони підняли їх на супутник, щоб на окупованих територіях одразу перемкнути обладнання “Зеонбуду” або ввімкнути своє», — пояснює Олександр. Після цього всі користувачі цифрового ефірного телебачення Т2 отримали в ефірі російські телеканали на частотах, де раніше були українські. Олександр Глущенко припускає, що росіяни могли змінити модуляцію обладнання «Зеонбуду», щоби збільшити покриття, або завезти власні потужніші передавачі.
Загарбавши цифровий ефір, окупанти взялися за кабельне телебачення. За інформацією джерел «Детектора медіа» на окупованих територіях, керівників кабельних провайдерів знаходили в їхніх домівках і змушували запускати російські канали у своїх мережах під дулами автоматів. «На кабельному зараз транслюються лише федеральні російські телеканали. Їх понад двадцять — у дуже поганій якості, деякі навіть без звуку, десь зникає сигнал», — розповіла «Детектору медіа» медійниця, яка зараз перебуває в Херсоні.
Супутникове телебачення залишилось єдиною технологією, що забезпечує мешканцям окупованої Херсонщини доступ до українських телеканалів. У березні росіяни намагалися глушити український сигнал на супутнику, та, як каже Олександр Глущенко, згодом облишили ці спроби: «Через те, що на всіх каналах ішов спільний телемарафон, люди просто перемикались на інші канали. А заглушити все неможливо — це було просто марнування ресурсів». Скільки саме користувачів супутникових антен в області, точно не відомо, однак Олександр припускає, що в кожному населеному пункті є десятки чи сотні осель, де зараз дивляться українські канали. Ті самі, які закодували 2019 року й розкодували тільки після початку повномасштабної війни.
Ще один спосіб бачити український ефір — VPN, який дозволяє обійти блокування «Роскомнагляду». Весь трафік на Херсонщині маршрутизується через Росію — з Криму протягнули оптоволоконну лінію оператора «Миранда Телеком», дочірнього підприємства «Ростелекома».
У таких умовах на додачу до двадцяти російських каналів, мовників із Донецька й Луганська («Луганск 24», «Крым 24», «Юнион» і «Первый республиканский») та місцевих колаборантів «ВТВ плюс» росіяни вирішили запустити на потужностях філії Суспільного канал «Таврия».
«Детектор медіа» вже розповідав про захоплення філії Суспільного. У приміщенні загарбники влаштували одну зі своїх штаб-квартир, а обладнання вивезли. Як з’ясувало херсонське видання «Кавун.City», розграбовували філію пропагандист Владислав Зіздок та колишній працівник каналу Медведчука «112» Роман Гнатюк.
На початку травня окупанти заявили про запуск «Таврии» в цифровому ефірі. Хоча кілька медійників, які зараз живуть у Херсоні, сказали «Детектору медіа», що поки що «Таврии» в ефірі не бачили. На супутнику каналу теж нема — натомість там почали транслювати колаборантський канал «ВТВ плюс».
Знайти кадри для «Таврии» виявилося складно. На ютубі є сюжет про створення каналу, однак немає сюжетів самої «Таврии». Як розповіла «Детектору медіа» херсонська журналістка, місцеві працювати туди не пішли: «Приїхав народ із Криму». За її словами, кадрами поділилася телерадіокомпанія «Крым», а курував процес російський політик Ігор Костюкевич. Із сюжету про «Таврию», який вийшов у червні на російському телебаченні, стало відомо, що адміністраторкою каналу призначили колишню прибиральницю Суспільного Лілію Макарову. Жінку впізнав менеджер філії «Суспільне Херсон» Михайло Сваричевський: «Жодного стосунку до трудового колективу філії вона не має. Лілія працювала у нас прибиральницею за угодою».
Українське радіо окупанти вимкнули, як і телебачення, — зараз в FM-діапазоні тільки російські станції. Місцеві кажуть, що часом можна зловити сигнал якоїсь української станції, але слабкий.
Окупанти видають дві газети — «Надднепрянскую правду» й «Каховский вестник». За словами херсонських медійників, із якими спілкувався «Детектор медіа», першу роблять місцеві колаборанти, другу — команда з Криму. «Надднепрянской правдой» керує її колишній головний редактор Олег Грушко. «Дуже проросійський. Колишній військовий, — розповідає медійниця. — Працював колись у вже закритій газеті Херсонської міськради “Херсонський вісник”. Після того перебивався випадковими заробітками, останнім часом таксував на своїй машині. Оскільки людей в окупантів обмаль, то Костянтин Шульга з “ВТВ плюс”, Євген Бриков із сайта “Любимый Херсон” і Олег Грушко працюють також у “пресцентрі” окупаційної влади».
За словами джерела «ДМ», окупанти мають проблеми з друком, адже частина херсонських друкарень або вивезла обладнання, або знищила фарби: «Тому лише в кінці червня вони змогли завезти фарбу й хоч щось запустити на дуже малих обертах». Які саме тиражі друкують росіяни й колаборанти, невідомо, але чимало херсонців не бачили цих газет. Їх не продають, а іноді роздають на херсонському ринку. В газеті росіяни та місцева окупаційна «влада» розповідають, що контрнаступу української армії (який добре чути в Херсоні, адже позиції нашої армії вже в кількох кілометрах від околиць міста) немає й не буде, й Україна ніколи не поверне південь під свій контроль.
Маріуполь значною мірою знищений російськими обстрілами. У вцілілих будинках переважно досі немає світла, тож і дивитися телевізор маріупольці не можуть. За словами Олександра Глущенка, зараз у місце скупчення людей — наприклад, на базари — росіяни привозять вантажівки з телеекранами, на яких показують новини російських каналів. Попри це окупанти готуються запустити телеканал «Новый Мариуполь». Для цього вони завозять обладнання та генератори, а сигнал можуть спрямувати не на саме місто, а на навколишні міста й села, де є світло і зв’язок. Проблема, як і в Херсоні, з кадрами.
Головна редакторка онлайн-видання «0629.com.ua» Анна Мурликіна, яка виїхала з Маріуполя на початку повномасштабного вторгнення, розповіла «Детектору медіа» про маріупольських колаборантів. «Очолює цей процес Андрій Кіор, — каже Анна. — Я товаришувала з ним понад п’ятнадцять років, тому для мене це ще й особиста драма».
Маріупольський медійник Андрій Кіор очолив пресцентр окупаційної адміністрації. В минулому він працював у пресцентрі комбінату імені «Ілліча», був кореспондентом заводської газети «Іллічівець». Потім працював на телебаченні і створив власну телестудію «Адамаха» (це назва давнього селища, яке існувало на місці Маріуполя). Кіор навчався в Московському інституті кінематографії і був режисером документальної стрічки «Тайна казацкого храма», в якій знімався Богдан Ступка і співачка Аліна Гросу. Недовго побув керівником маріупольської медіагрупи компанії «Метінвест». Останнім часом послугами його продакшен-студії користувались усі місцеві телеканали.
«Андрій Кіор — дуже професійна людина, — каже Анна Мурликіна. — Не знаю, коли в нього стався цей внутрішній злам. Чи, можливо, ми багато про нього не знали. Коли я виїжджала з міста, була впевнена, що Андрій — герой: він ховав у бомбосховищі свого будинку вісімдесят людей. Годував їх, розважав, вони співали пісні… Я закидала його повідомленнями з закликом виїжджати з міста. Він не відповідав, і я хвилювалася, щоб його не здали окупантам… А потім побачила сюжет на російському телеканалі й упізнала його голос. Я думала, що на нього, можливо, тиснули й погрожували, але виявилось, що це його позиція. Побачивши новину з посиланням на Андрія Кіора як керівника проголошеного росіянами так званого мера Костянтина Іващенка, я все зрозуміла».
За словами Анни, обладнання студії Андрія Кіора було знищено під час обстрілів. Нову техніку й допомогу із запуском каналу Кіор міг отримати з Донецька. Є відео, де інтерв’ю в Кіора бере пропагандистка Майя Пирогова, яка називає себе головою департаменту інформації окупаційної влади Донецька. Команда колаборантів готує сюжети, які використовують російські канали «Оплот ТВ» і «Звезда».
У Маріуполі майже не залишилось журналістів. «Дехто затримався, а далі вже не міг виїхати через фільтрацію, — розповідає Анна. — Люди бояться проходити фільтрацію через свою професію, тому чекають. Вони у постійній небезпеці, їх у будь-який момент можуть упізнати і здати. Так було з фотографом Євгеном Сосновським. Він не був професійним журналістом, а лише фотографував для деяких видань. Його сусід прийшов до бойовиків і сказав, що Євген — журналюга. Довелось йому міняти сховок, щоб його не знайшли». Серед людей, які погодились на співпрацю з окупантами, за словами Анни, зовсім мало професіоналів.
«0629.com.ua» називає імена кількох співробітників, яких вдалось упізнати. На пропозицію погодився, зокрема, оператор та режисер телеканалу ТВ-7 Артем Дробот. Крім того, як стверджує «0629.com.ua», на бік окупантів перейшли режисер монтажу Ілля Оверчук та оператор «Сигма-ТВ» Віктор Зубенко. Також на росіян працює Микола Лісогор, який називає себе журналістом, але під час окупації Маріуполя 2014 року співпрацював із бойовиками та проголошував себе «міністром житлово-комунального господарства». Потім він нібито порозумівся зі Службою безпеки України, а тепер знову перейшов на бік росіян. За даними медіа, на бік окупантів перейшла журналістка Ірина Притикіна, яка багато років дописувала у видання «Приазовский рабочий», «Азовський машинобудівник», була фрилансеркою на сайті «0629.com.ua», працювала у пресслужбі Маріупольської міської ради. Крім того, з Кіором працює Олексій Лиманський. Як розповів про нього журналіст Андрій Василенко, Лиманський «протягом двадцяти років намагався стати кореспондентом маріупольських ЗМІ, але ніде надовго не затримувався через профнепридатність».
«Команда в Кіора невелика, — каже Анна Мурликіна. — Коли вони випускали сюжети, ми впізнавали людей із титрів чи закадрового голосу. В медійному середовищі Маріуполя всі одне одного знають. Коли ми почали публікувати прізвища зрадників, вони перестали їх титрувати».
Окупанти друкують у Маріуполі газету під відомим місцевим брендом «Приазовский рабочий». Процесом, за словами Анни Мурликіної, займається редактор газети «Донецк вечерний» Олександр Дмитрієвський. Друкують також у Донецьку, бо в Маріуполі цілих друкарень не залишилось.
Сама газета припинила виходити після 24 лютого, а головна редакторка видання Олена Калайтан одразу попередила, що під виглядом газети ворог може поширювати агітаційні матеріали. У коментарі «Детектору медіа» Олена розповіла, що будівля редакції в Маріуполі вціліла, однак у приміщенні все потрощено й розграбовано. Зокрема, росіяни розтрощили і вкрали редакційні комп’ютери. Вони намагаються імітувати дизайн «Приазовского рабочего». «Але ми бачимо з дизайну, що це робить людина з радянськими смаками. Вона не вміє робити ліди, врізи, виноски. Вже з дизайну видно, що це не наша газета», — каже Олена Калайтан.
«Детектор медіа»