Очевидно, що на Херсонському напрямку командування військ противника посилено готується до проведення оборонної операції в контексті «передбачуваного» поновлення наступу Сил оборони України.
Головна ціль — утримати займані позиції (відповідно — утримати Херсонскьо- Бериславський плацдарм на правому березі Дніпра, в його нижній течії), а також створити умови для подальшого переходу у наступ на Миколаївському та Криворіжскому операційних напрямках.
З цією метою, командування військ противника здійснює цілий комплекс заходів. В першу чергу, спрямованних на підвищення рівня боєздатності свого угрупування військ, яке оперує в данній зоні.
Однак, спочатку про поточну ситуацію.
На данному напрямку діє угрупування військ противника, основу якого складають частини та підрозділи 49-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 22-го армійського корпусу (АК) Південного військового округу (ПвдВО) зс рф + БТГр зі складу ПДВ зс рф (повітряно-десантних військ).
Загальна кількість військ противника, зосередженних саме на плацдармі складає приблизно — 18-20 БТГр + до 4 БТГр у резерві на лівому березі Дніпра.
В північній частині плацдарму, тобто на Криворожскому напрямку, діє тактична група військ противника (до 7-8 БТГр) зі складу 205-ї та 34-ї мсбр, 11-ї дшбр та 10-ї обр СпП + до двох формувань штибу «стрілецького батальону» зі складу так званого «мобілізаційного резерву нм днр\лнр». Головним їх завданням є утримання району Високопілля — Архангельске — Новопетрівка, а також рубежу по лінії Вереміївка — Миролюбівка — Петрівка — Золота Балка.
На сьогоднішній день противнику вдалося пригальмувати просування Сил оборони України на цьому напрямку по рубежу Потьомкине — Нововознесенськ, а також, після звільнення Іванівки українськими військами, утримати свої позиції як в районі Архангельске, так й південніше дороги Іванівка — Високопілля.
Однак цікаво, що ще донедавно командування військ противнка розраховувало утримати свої позиції у цьому районі удвічі меншими силами. Але після того, як українські війська стали повільно, але впевненно та поступово відтісняти рашистів від Зеленодольского водосховища (й відповідно від Криворіжскої ТЕС), а також контратакували по напрямку Осокорівка — Золота Балка, командування військ противника було вимушено перекинути сюди додаткові сили та засоби ( в тому числі, не меньше як до 3-х танкових рот и 2-х мотострілецьких БТГр).
Але це не дуже виправило ситуацію на цьому напрямку. У військ противника тут продовжує «палати» у «крайньому» північно-західному «куту». По суті, передові підрозділи цієї тактичної групи противника нині знаходяться під досить реальною загрозою тактичного оточення. І якщо вони продовжать вперто оборонятися в цьому трикутнику, а передові українські підрозділи відновлять свій тиск на ділянці Потьомкине — Нововознесенськ, а також південніше Архангельского, ця ситуація для військ противника може прийняти ще більш гірший характер.
Далі, південніше обороняються, а також намагаються вибити передові підрозділи Сил оборони України з Інгулецького плацдарму південніше Давидового Броду, БТГр зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд). Так, це та сама — «новоросійська» та «горна». Їх тут приблизно до 5-6 БТГр (тобто, по суті, майже все що змогла «виставити» одномоментно ця дивізія, знаходиться саме тут) + 1-2 так званих «резервних» мотострілецких БТГр «скороченого» складу з інших частин та з’єднань округу (загальною чисельністю — до посиленого батальону).
Цій тактичній группі військ противника частково вдалося досягнути своїх цілей. Принаймні, скоротити Інгулецький плацдарм ВСУ південіше Давидового Броду та утримати свої позицій в районі Великої та Малої Олександрівок. Причому, що характерно, командування всього цього угрупування військ противника настільки «повірило» в стійкість своїх позицій на цій ділянці, що навіть в ході перегрупування своїх сил та засобів, яке відбулося тиждень тому, перекинуло з її складу, принаймні 1-2 БТГр у південу частину плацдарму (західніше та північно-західніше Херсону), де підрозділам цього угрупування довелося вести вперти та жорстокі стримуючі бої у районі Киселівки.
На перший погляд, ситуація на цій ділянці для противника не виглядає особливо загрозливою. Сили оборони України хоча й утримують на лівому березі Інгульця клаптик території в районі Лозове — Білогірка — Біла Криниця, однак навряд чи спроможні повернутися в район Андріївки, Сухого Ставка чи Брускинського. Тим більше розвинути наступ у бік Снігурівки по лівому березі річки, «звертаючи» оборону противника.
Однак у загальному контексті дій Сил оборони України проти Херсонсько — Бериславського плацдарму противника, я не думаю, що для нього «уже все скінчилося» в районі Давидового Броду. Цілком можливо, що на відтинку фронту між Снігурівкою та Давидовим Бродом на противника чекають декілька нових «приємних» сюрпризів, особливо в контексті останніх «бавовн» у штабах, КП та польових складах цієї группи.
Найбільш «цікава» ділянка фронту на ворожому Херсонсько — Бериславському плацдармі, це безперечно, між власне Снігурівкою та Станіславом.
Тут діє тактична группа військ противника приблизно у 7-8 БТГр зі складу 126-ї мсбр БО, 127-ї орбр та 33-го і 255-го мсп + до 2-х «стрілецьких батальонів» бомбаських «мобиків» та не меньш як 2-х БТГр, які командування військ противника перекинуло сюди з Запоріжського та Луганського напрямків. Головне завдання — не допустити виходу передових підрозділів ЗСУ на окраїни Херсону, а також — створити зручні умови для власного «повернення» під Миколаїв.
На сьогоднішній день ця тактична группа військ противника виконала свої головні завдання лише частково. Більше того, явно не у його основній частині. А саме, їй вдалося пригальмувати передові підрозділи Сил оборони України безпосередньо на Херсонському напрямку, а також — створити певну флангову загрозу українським військам на головному напрямку їхнього наступу, але не більше. Бо, насправді, загроза ця, скоріше, носить виключно гіпотетичний характер, ніж реальний, а сили та засоби противника, які її створюють, навряд чи спроможні її розвинути до рівня «зриву українського наступу». Крім того, як би там не було, передові українські підрозділи таки просунулись вздовж дороги М-14 та північніше неї, створивши цілком реальну перспективу не тільки подальшого свого прориву через Кисельовку та Крутий Яр, а й свого виходу безпосередньо на північно-західні окраїни Херсону, в районі той самої славнозвісної Чернобаївки.
Більше того, якщо більш-меньш тверезо подивитись на загальну ситуацію «під Херсоном», то ця російська «загроза» (яка утворилася південно-західніше Снигурівки), сама ризикує опинитися у досить незручному для себе становище, якщо, наприклад, ЗСУ не кинуться «зразу штурмувати» Херсон на головному напрямку свого наступу, а повернуть ліворуч, на північь від міста і прорвуться до рубежу Олександровка — Федорівка на Інгульці.
Так, вперті та наполегливі контр-атаки противника від Шмідтового на Любомирівку — Новогригорівку а також в бік на Тернові Поди призвели до того, що тактичній группі ЗСУ, наступаючій безпосередньо на Херсон, довелося зупинитися. Але це зовсім не означае, що противнику вдалося «убезпечити» себе від подальших, явно несприятливих для нього подій на цьому напрямку. Лінія фронту тут досить «чудернацьки» вигинается і в той, і в інший бік. Тому, питання, очевидно, полягає лише в тому — хто кому скоріше та ефективніше зможе зайти во фланг та тил.
В цьому контексті важливо зазначити, що усе постачання підрозділів противника, що оперують південно-західніше Снігурівки, здійснються виключно по рокаді Р-81. А для того, щоб довести значну кількість боеприпасів та пального безпосередньо їм, вже від цієї дороги, вантажівкам противника доводиться ще добренько «петляти» між каналами зрошення та іншими ірігаційними об’єктами, досить обільно розташованими в цій місцевості. А це, само по собі не сприяє швидкості доставки предметів МТЗ, безпосередньо, підрозділам противника. Втрати часу та палива, в такому разі — критичні, бо ЗСУ активно луплять нині по базам та сховищам з БК та паливом противника. Причому, останнім часом навіть перейшли на «полювання» за такими об’єктами бригадного та батальоного рівня.
Тому, мені видається, що «стартові» умови для початку змагання «хто кому скоріше зайде в тил» на цій ділянці у ЗСУ кращі, ніж у противника. Особливо враховуючи той факт, що підрозділи ЗСУ мають у цій містині доволі зручні під’їздні шляхи у вигляді дороги М-14 та прямої дороги між Шевченково та Новогригорівкою, а командування військ противника за будь-яку ціну намагатиметься для «забезпечення референдуму у Херсоні» утримувати навіть «безнадійно висунуті» власні позиці і навряд чи буде спроможне своєчасно перейти до активного маневрування, в тому числі, при необхідності відійти на більш зручні для себе позиції.
Але неприємності для противника на Херсонському напрямку не обмежуються лише цією ділянкою. У районі, який безпосередньо прилягає до узбережжя, також для ворога — не усе «слава богу». Вихід передових підрозділів ЗСУ до озера Солонець (у Олександрівки) та намагання противника утримати район Правдино — Солдатське «за будь що», в той час, коли з його іншого флангу наші війська вже пройшли Благодатне та просунулись північніше Киселівки, робить всю цю «оборону Херсону на дальних підступах», м’яко кажучи, досить проблематичною для противника.
До того ж, навіть само перебування підрозділів противника у низці населенних пунктів на дорозі Херсон — Лимани штибу Станіслава, Софіївки, Широкої та Томіної Балок, скажимо так, викликає певні питання. Бо, очевидно, що їх всі цілком можливо відрізати від міста (а значить від основних обсягів постачання, залишиться лише те, що можливо буде «перекинути баркасами» з Рибальче), якщо ЗСУ зможут прорватися у напрямку Томіна Балка — Новодмитрівка.
Теперь, декілька слів про те, як противник готується до власне «обороної операції» за сам Херсон.
Якщо спробувати оцінити всі його заходи та міроприємства у цій сфері, то перше, що кидається у очі — такий, яскраво виражений, «комплексний» їх характер.
Перший напрямок — різке нарощування своїх сил та засобів на цьому напрямку.
— Протягом останніх 3-4 діб у дану операційну зону командуванням противника було перекинуто як з резерву, так й з інших напрямків (Запоріжського та Луганського), принаймні, 5 БТГр та ТГр зі складу 98-ї гв. пдд, до 2-х БТгр зі складу 4-ї «російської воєної бази» (Південа Осетія) та 1-ї БТгр зі складу 429-го мсп. Окрім цього, командуванням військ противника застосовуються просто-таки «тітаничні» зусилля з нарощування угрупування ствольної та реактивної артилерії. Так, окрім 4-х ТГр артилерії зі складу 227-ї абр та 944-го сап, розгорнутих безпосередньо на Херсонському напрямку, противник зосередив та розгорнув протягом минулого тиждня тут не меньше 3-х артилерійських ТГр, переважно реактивної артиллерии.
— Достатньо суттєво нарощується і система войскової ППО противника в даній зоні. Окрім розгорнутих тут зрдн 90-ї збр (на ЗРК типу «Бук-М2») та збтр 1096-го і 358-го зрп (на ЗРК «Оса-АКМ», ЗРК «Тор-М2»), командування військ противника розгорнуло в районах зосередження своїх резервів біля плацдарму додатково окремі зрдн та зрбт на ЗРК С-300В та С-300ВМ. Ними також прикриті ключові пункти зони відповідальности (залізничні станції розвантаження, місця «зосередження та відновлення резервів», КП та ППУ, бази та склади запасів предметів МТЗ).
— Також, противник досить активно облаштовує ключеві рубежі та позиції у інженерному відношенні, зокрема нарощує обсяги та кількість встановлення мвз (мінно-вибухових загороджень) та облаштовує у капітальному відношенні оборонні позиції, як в районі Херсону, так й в районі Козацького та Береславу. Крім того, противник досить активно облаштовує колонні шляхи, підїздні та рокадні дороги у своему тактичному та оперативно-тактичному тилах. З цією метою на плацдармі розгорнуто, окрім штатних інженерно-саперних підрозділів частин та з’єднань 49-ї ЗВА та 22-го АК, до 3-х інженерних ТГр 32-го інженерно-саперного полку (ісп) 49-ї ЗВА.
Резюмуємо.
Загальна ситуація на Херсонському операційному напрямку характеризується, в першу чергу, інтенсивною підготовкою обох ворогуючих сторін до відновлення та продовження активних бойових дій на ньому вже найближчим часом.
На мій суб’єктивний погляд, «вихідне положення» для цього у Сил оборони України, завдяки тому, що вони над цим питанням достатньо плідно попрацювали у попередні тиждні, виглядає достатньо непогано.
Координатор групи ІС Константин Машовец