Окремим болючим місцем нашої країни є тимчасово окуповані росією території, такі, як місто Херсон. Люди там живуть у постійному тихому терорі, про який мало хто знає, але українська телеведуча з СТБ Тетяна Висоцька вирішила хоч якось допоммогти, висвітлюючі такі крики про допомогу.
У своїх соцмережах ведуча Вікна-новини на СТБ започаткувала
#ХерсонськіГолоси: у ній вона розказуватиме історії українців із Херсону, які їй надсилають в особисті повідомлення."Я вирішила мінімально втручатися в розповіді людей, бо так краще відчуваються почуття й емоції. Нагадую, це буде цикл оповідей моїх земляків з окупації або шлях із неї. Аби люди на окупованих територіях не відчували себе покинутими, а їхні історії і сподівання звучали серед інших українців уголос. Україна вас чує й дуже співчуває. Ми поруч, хай як химерно це зараз звучить, бо #ХерсонцеУкраїна", – пише Таня Висоцька.
На своїх сторінках ведуча вже
першою історією українки з окупованого Херсону.
"Ранок 24 лютого це був шок – наче страшний сон, танки їдуть по моїй вулиці повз вікна. Я навіть не відійшла від шибки, так заціпило, коли побачила, що один із них стріляє в будинок навпроти й там вибухає. Ввечері чоловік-дальнобійник мав вирушати в рейс. А натомість потяглися дні закупівель продуктів. Два тижні він бігав усе скуповував мішками і м‘ясо кілограмами, а я не виходила з дому й нічого не їла. Була якась апатія, навіть страху не було. Була якась гидливість і відчуття бруду. Потім я зрозуміла, що досить сидіти, треба щось робити. Почали згадувати, що вміємо краще за все, зайнялися копченостями й домашніми ковбасами. Так ми потрапили на ринок. Було приємно, коли людям подобалися наші "вкусняхи". Потім стало спекотно і я вирішила змінити товар. Думала, чого немає на ринку – першої необхідності!"- поділилась мешканка Херсону.
Ранок на ринку починається з політінформації, у кого що відбулося в селі. Чорнобаївка, Степанівка, Станіслав, Висунці, Дар‘ївка й так далі – люди привозили миску з уламками ракети. Вибиті скло і двері люди не ставлять, кажуть, нема сенсу, чи не щодня прильоти.
Жінка бачила, як летить ракета на Миколаїв. Солдат дуже багато на базарі, затарюються продуктами й алкоголем. Такі торби тягнуть, і пиво паками 2-літровими, і горілку 5-літровими баклагами (це ті, що днрівці). Усе, що відбувається в місті, видно по виторгу. Були гроші – гарний виторг, не можуть зняти з карти, перевести в готівку – поганий. Страшно, що люди вже не вірять, що їх заберуть назад.
"Страшно, що старенькі наші дивляться ТБ і таку маячню несуть, що я якось попросила бабульку відійти від мене, бо буде горе. Вона мені сказала, що нас бомблять миколаївці, бо ми під росіянами й у нас усе добре, і вони нам заздрять і бомблять. І ще змушують говорити українською і щодня носити вишиванки. Каже, "бєдниє рєбята", їм видали зарплату гривнями, а їм же треба додому рублі відправити. Я думала, я її розірву за "рєбят". Їздила повз Бузкового парку, це жесть, поламані дерева, сліди обстрілу, просто хочеться вити, стільки хлопців полягло наших. От так і живем.",- розповідає українка.
Мешканка Херсону також пригадала і те, що військові рф віджимають бізнес у людей, кажуть, виходьте, тут нічого вашого нема. Закрили пошту, бо вона відмовилася з ними працювати. Постійно щось десь палає. На вибухи вже не реагують, перевернулися й далі сплять. Чоловік оповідачки каже, а раніше б сиділи у ванній із котами і продуктовою валізою.
"Виїжджати ми й не збиралися. У мене чітка позиція – я в себе вдома, хай вони йдуть".
Якщо у вас є історії особиста чи близьких, яку має дізнатись якомога більше українців, пишіть Тетяні в особисті повідомлення в соцмережах.