В Україну надходить західне озброєння, що поступово змінює хід війни. Як можна оцінити ситуацію на Луганському та Херсонському напрямках? Чи є загроза повторного штурму північних регіонів України? За яких умов можливий перехід в контрнаступ з подальшим звільненням усіх територій України? Про це в ефірі Апостроф TV розповів генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках МИКОЛА МАЛОМУЖ.– За даними Інституту вивчення війни, російські війська досягли південних околиць Лисичанська. Як ви загалом оцінюєте ситуацію на цьому напрямку?
– Наші війська перемелюють частини російського угрупування. Вони не можуть відволікати зараз сили ані на Донецький напрямок, ані тим більше на південний, де ми проводимо контрнаступальні операції. В даній ситуації головною метою росіян залишається захоплення всіх великих міст в Луганській області. Лисичанськ є потужною моделлю оборони. Це домінуючі висоти, з яких ми можемо ефективно оборонятися. Це може створити передумови для проведення контрнаступальних операцій з півдня, з тилу, зі сходу нашої держави. В даній ситуації наші Збройні сили мають завдання тримати ці населені пункти, особливо Лисичанськ, а також готувати операції по знекровленню ворога на цьому напрямку, задіюючи не тільки резерви звичайного військового формату, а й новітню техніку, яка надходить з США та Німеччини.
– За останніми даними, російські війська вже підійшли до Мирної Долини, рухаються в сторону Лисичанська, а з півночі Луганської області доходять до Білогорівки та Григорівки. Що робити в такій ситуації з військових міркувань? Чи не краще буде відступити, аби уникнути можливого оточення, дочекатися надходження зброї та повернути назад свої території?
– Зрозуміло, треба зберегти і особовий склад, і озброєння, і техніку. Тому ми не просто говоримо про тотальний відступ, а маневруємо. Так, ми залишаємо певні населені пункти, але укріплюємо інші. Якщо ми говоримо про Лисичанськ, то паралельно з його укріпленням треба готувати нові наступальні операції в цьому регіоні. І там, де вони намагаються сьогодні формувати моделі оточення, нам варто формувати моделі контрударів. Це буде правильна тактика активної оборони, активного маневрування і активних контратак тактичного рівня.
Особливо якщо у нас будуть HIMARS, а також інші артилерийські системи, які поступають з Німеччини, Великої Британії, Словаччини. Вони будуть діставати ті "Гради", "Урагани" та "Смерчі", які сьогодні створюють нам проблеми і в Луганській, і в Донецкій області, і під Харковом.
– Ви згадали про Харків. Ми бачимо, що там противник продовжує обстріли об'єктів військової та цивільної інфраструктури. Наскільки велика загроза повторного наступу на це місто?
– Взяти Харків неможливо, тому що для цього треба задіяти більше 100 тисяч військових, техніку та озброєння. Навіть те, що вони сьогодні використовують стару техніку й танки, вже показує, що в них недостатньо озброєння для того, щоб захопити такий потужний військово-політичний центр як Харків.
В даний момент проблемою є залякування населення Харкова і демонстрація загрози його захоплення. Вони будуть завдавати ударів по місту балістичними ракетами. Хоча б частково за рахунок новітнього озброєння ми могли би знецінити цю систему нанесення ударів тактичними ракетами та далекобійною артилерією. Це би вирішило проблему великих обстрілів та створило б передумови для того, щоб викинути росіян за межі Харківщини.
– Ця війна показала, що спочатку працює ворожа артилерія, йдуть танки і лише потім заходить піхота. Зараз не припиняються обстріли на Чернігівщині та Сумщині, було навіть відео, де по цих територіях били фосфорними боєприпасами. Власне, про що свідчить таке посилення обстрілів та використання фосфору?
– Росія хоче по всьому фронту створювати проблеми, щоб ми тримали там відповідні контингенти. Вони розуміють, що знявши підрозділи з кордону Чернігівської, Сумської та Харківської області, ми зможемо розпочати дуже потужні наступальні операції в Луганській та Донецькій області, а особливо у південних областях України. Можемо, навіть визволити Херсон чи Мелітополь. Тому в даній ситуації ідея така: постійно проводити обстріли, тримати в напрузі наші Збройні сили та місцеве населення. Це робиться для того, щоб моральний стан наших військових і суспільства падав. Щоб у більшості регіонів люди вимагали припинити війну на умовах росії.
Тобто йде підготовка двох напрямків. З одного боку, захопити територію Донецької та Луганської області – утримати південь, залякувати людей, а також завдавати ударів по інших регіонах, щоб спонукати нас зупинитися на умовах росії. Цього точно не буде. Є формат, визначений для визволення, є перспективи ефективних дій ЗСУ з підтримкою західних союзників та озброєнням від нашого ОПК. Хоча й в невеликій кількості, але воно надходить. Це створює передумови не тільки для тактичних, але й для стратегічних наступальних операцій, які призведуть до визволення територій нашої держави.
– Чи є небезпека повторного наступу на Чернігівщину та Сумщину чи навіть на Київ?
– На даний період таких передумов немає. І розвідка, і інші джерела зараз чітко визначають, що ресурсів для таких наступальних операцій в росії немає. Тим більше, що ми готові до таких дій. Ми укріплюємо всі кордони, є й друга, і третя лінії оборони. Не будемо їх конкретно називати, але вони є. Тим більше, росія видихається. Я думаю, що перспектив для наступу операцій у них не буде, а ми, відповідно, матимемо перспективу не тільки для стримування, а й для проведення контрнаступальних операцій. Це сьогодні вже на часі. Я думаю, в найближчі тижні відбудеться перехід до активних дій.
– Повідомлялося, що режим Лукашенка може передати росії білоруську військову техніку. Чи можуть її перекинути на Донецький чи, наприклад, Херсонський напрямок для посилення російських військ?
– Путін тисне на Лукашенка, щоб він не тільки надав територію білорусі для дій проти України, але й вступив у війну. Лукашенко маневрує. Фактично, він не готовий до цього, тому що це загроза не тільки військовим, які не хочуть воювати, а й самому режимові Лукашенка. Я думаю, що перспектив наступальних операцій з боку Білорусі немає. Наступ міг би бути, якби путін мав стратегічну перспективу. А так Лукашенко бачить, що цього успіху немає, а може бути навіть програш росії, то зрозуміло, що він буде утримуватися від якихось військових і наступальних операцій проти України.
Тому в даній ситуації ми передбачаємо, що путін намагається тиснути іншими засобами. Це дійсно передача озброєння, тому що в росії вже немає новітньої техніки, а в Білорусі вона частково зберіглася. Тому путін і викликав вчора Лукашенка до себе в росію і цю розмову вів. Таку ж розмову вів Шойгу з білоруським лідером. Тому є ймовірність перекидання цього озброєння на Донецький напрямок, а пізніше й на південний. Це не величезні резерви, але все ж таки певне поповнення.
Росія сьогодні збирає зброю не тільки в Білорусі, але й звертається до своїх партнерів із закликами повернути озброєння, яке продали навіть африканським країнам. Зрозуміло, за гроші. Це свідчить про те, що у них немає висококласної техніки. Задіюються зразки 60-70-х років, а тому це величезний провал.
– Ми маємо трохи позитиву на Херсонщині та Запоріжжі. Час від часу з?являється інформація про те, що ЗСУ йдуть в контратаки, потроху відбивають наші території. Хочеться почути ваш аналіз того, що нині там відбувається.
– В першу чергу, ми користуємося тим, що основні зусилля російської федерації зараз сконцентровані на Луганщині та частково в Донецькій області. Вони не мають додаткових резервів для проведення наступальних або контрнаступальних дій. Вони створили три лінії оборони біля Херсонщини. Зрозуміло, що там вони тримають свої війська, техніку, артилерію і ракетні комплекси. Але в даній ситуації наші Збройні сили вже мають досвід проведення контрнаступальних операцій. Ми просто віджимаємо умовно окремі населені пункти та рухаємося до Херсона. Буквально десь доходимо. Не будемо говорити про конкретні об?єкти, щоб зараз не зірвати якісь задуми. Але це дійсно успіх, який вже чітко визначений.
Можливо, в перспективі будуть наступальні операції в плані напівоточення або оточення Херсона. А це передумови для панічного бігства росії. Ніхто не буде захищати Херсон, як ми захищали Маріуполь. Це не їхні люди, не їхнє місто. Коли будуть створені передумови для оточення, то це змушуватиме ворога тікати.
По Запоріжжю ми зараз проводимо ряд тактичних наступальних операцій. Ворог перекидає з Маріуполя частину військ, які там знаходилися під час штурму. Вони хочуть посилити це угрупування, тому що перед ними вже постала загроза втратити Запорізьку область - Мелітополя та інших населених пунктів. Ми передбачаємо, що це посилення некритичне. Ми далі рухаємося в напрямку Мелітополя. Вже низка сіл і містечок фактично звільнені, тому у нас є перспектива.
