Нахабний, непрофесійний, абсолютно не в контексті… Такими словами можна коротко охарактеризувати роботу в Херсоні так званого «журналіста» з Архангельська Івана Літоміна. Молодик останнім часом став головним спільником колаборанта Кирила Стремоусова, активно бере участь в допитах викрадених херсонців, створює фейки на догоду окупантам, повідомляється на сайті Кавун.city
Старі Та Нові «Досягнення» Пропагандиста Літоміна
Перш за все варто відзначити, що цього персонажа ми вже частково розбирали на нашому порталі в попередніх матеріалах. Зокрема, ми згадували вже про його нелюбов до представників іншої сексуальної орієнтації, про непрофесійну поведінку на рідній Московії, постійні скандали та провокації.
В тому ж матеріалі ми розповіли й про перші фейки, створені Літоміним у Херсонській області. А саме: про те, що окупанти нібито запалили у Херсоні Вічний вогонь, про його «репортажі» з Олександрівки та Чорнобаївки, а також з «будинку губернатора», де нібито був штаб Тероборони.
Але Ваня на цьому не зупинявся. Його «професійні навички настільки сподобалися місцевому колаборанту Стремоусову, який ретельно виробляє собі образ чекіста часів Дзержинського, що той став залучати заїжджого пропагандиста до всіх більш-менш значимих для московитів подій у нашій тимчасово окупованій області. Так Ванька став учасником підняття над Херсоном червоної ганчірки, яку окупанти привезли з Севастополя.
Пізніше він вже робив постановочний репортаж з «місця падіння уламків української Точки У» в Херсоні. Цей фейк активно розганявся терористичними ЗМІ напередодні вимкнення в області зв’язку і він став частиною мантри про «Україна відмовилась від Херсона». Також Літомін знімав й Пасхальні служби, проведені в окремих храмах Херсонщини під дулами окупаційних автоматів.
Та найбільше, чим «прославився» Літомін на Херсонщині — це участь в допитах викрадених окупантами херсонців. У багатьох відеоматеріалах терористичних псевдоЗМІ видно, як він бере участь в незаконних обшуках помешкань, саме в його відео з’являлися зниклі херсонці, про долю яких подекуди тижнями нічого не було відомо.
Так, днями стало відомо, що колишній народний депутат та ексголова Херсонської облдержадміністрації Андрій Путілов, якого викрали ще 9 квітня, перебуває в полоні бойовиків. Саме завдяки «інтерв’ю» Івану Літоміну херсонці змогли дізнатися долю ексчиновника. І це відео прикметне в тому плані, що ми наочно бачимо весь «професіоналізм» цього недожурналіста.
Іван Літомін затинається, затягує слова і «плаває» в матеріалі. У ватній голові Вані не вкладається, що на Революцію Гідності люди могли іти масово і за власною ініціативою. Воно й не дивно, адже людина з московитської глибинки, де свободи слова не існує, ніколи в житті не міг побачити нічого подібного. Тож він затято намагається вивести Путілова на «щире каяття» щодо того, що він вивів людей на Майдан Незалежності й організовував масові протести проти диктатури Януковича.
Андрій Путілов терпляче (а як інакше в його ситуації?) намагається донести до зайвохромосомного юнака, що він був одним із сотень депутатів, які брали участь в Революції Гідності пліч-о-пліч з людьми, а не виводили їх на мітинги насильно. Він був настільки рядовим учасником народного повстання, що навіть на сцені не виступав! Хоча для Вані все одно це рівнозначно до квантової фізики і він ні на крок не відступає від своєї єдиної версії подій — людей на Майдан виводили політики, людей змусили, Путілов у чомусь винен.
Були ще кілька уривків з цього допиту-«інтерв’ю», в яких Літомін вже намагався змусити Андрія Путілова визнати Крим московитським та підводив до того, що екснардеп звинуватив кримчан у сепаратизмі. Але навіть тут він отримав поразку.
Рівно як і з колишнім міським головою Херсона Володимиром Миколаєнком, про долю якого також стало відомо після низки «інтерв’ю» з ним в застінках московитського гестапо. Було відомо лише, що зник Володимир Васильович ще 18 квітня. І от після кількох постановочних відео, де Миколаєнко розповідає про свою участь в Теробороні та дивним чином показує, де він «ховав» зброю, Літомін сягнув до «святого». Він привів викраденого ексмера Херсона до Вічного вогню і став допитувати того про те, хто такий Роман Шухевич.
Попри свій статус викраденого та полоненого, Володимир Миколаєнко повівся доволі мужньо, не відмовляючись від правди на користь пропагандистських штампів. Він червоний прапор назвав Прапором Перемоги, який над нацистським Рейхстаґом підійняли представники різних народів, а Романа Шухевича назвав героєм, який воював за Україну. Це відео облетіло всі українські ЗМІ й викликало лише захват такими гідними словами полоненого.
Окрім медійних та відомих загальному колу осіб, Іван Літомін проводить допити й рядових херсонців. Їм він гордо призначає звання, якійсь вигадані посади та функції. Кожен другий в нього «агент СБУ» та «ярий націоналіст, який готував терористичні атаки». Літомін у польоті своєї фантазії не зупиняється ні перед чим, навіть перед здоровим ґлуздом.
Так, викладача Херсонського національного технічного університету Владислава Кривого Ваня видав за агента СБУ, який працював у спецслужбі з 2014 року. Владислава Валерійовича, з яким Іван спілкується по-панібратськи, на камеру змусили розповідати про те, нібито він збирав та передавав своїм «кураторам» інформацію про пересування окупаційних військ та техніки нашим містом. Здійснював він це (увага!) через групу в Facebook!
Але це не єдина маячня від Літоміна. От він, на приклад, «бере інтерв’ю» у учасника Тероборони Андрія Горшкова, якого також представляють як «Бетмена». Нам не вдалося ідентифікувати цю людину, але видно, що допит відбувався у тих же застінках, що й більшість попередніх. Тут юнак оповідає історію про те, як агенти СБУ мали намір викрасти кримську зрадницю та колаборанту Наталю Поклонську. Ваня намагається вичавити з хлопця формулювання «з метою ліквідації», але той вперто відмовляється промовляти цю фразу, наполягаючи на тому, що її мають судити за українським законодавством.
Таких «інтерв’ю» в доробку пропагандиста безліч. І ми впевнені, що з новими полоненими їх кількість буде тільки зростати. А рівень маячні зростатиме.
Окрему увагу ми б хотіли приділити й знущанням Літоміним над військовополоненими українцями, які опинилися в одному зі шпиталів на тимчасово окупованих територіях Херсонської області. В закладі, де лікарі мали б надавати медичну допомогу пораненим захисникам України, окупанти знайшли їх й зняли свої пропагандистські відео. Звісно ж в ролі «журналіста» виступив саме Літомін, який проводив допит морально подавлених бійців.
Коротко резюмуючи цей матеріал, ми, перш за все, хотіли б звернутися до українських спецслужб з проханням звернути увагу на діяльність Івана Літоміна на території тимчасово окупованої Херсонщини. На наше переконання, ця особа має понести найсуворіше покарання, передбачене українським законодавством.
Сподіваємося, що українське підпілля якщо й добереться до цього покидька першим, все ж залишить йому життя. Адже суд над Літоміним (як і над Стремоусовим чи Сальдо) має бути відкритим, показовим і за законом.