Серед функцій Олега Слюсаренка у Генічеську, як він сам заявляє російським ресурсам, – процес «створення заново» міських служб та органів влади, оскільки вони «припинили тут існувати».
Українська влада Херсонської області каже, що практично всі органи влади у захоплених регіонах області контролюються російськими силами, а ті, хто продовжує працювати в таких умовах, «перебувають під жорстким тиском», через що багато хто змушений залишати свої громади.
«Окупанти намагаються перехопити управління»
Від імені «мерії Геніческа» Олег Слюсаренко обіцяє, що вся українська символіка у місті «буде поступово демонтуватися». Наразі, за його словами, цей процес ускладнений, оскільки місцеві комунальні служби повноцінно не працюють.Про появу Олега Слюсаренка в Херсонській області як про прояв «кадрового голоду» у російських сил пише журналістка з Криму, головний редактор «Центру журналістських розслідувань» Валентина Самар.
«Колаборанти і зрадники, «призначені» окупантами «виконувати обов’язки голів адміністрацій і мерів» – лише ширма і показуха для російських каналів. Кадровий голод призвів до необхідності залучати варягів з окупованого Криму, ОРДЛО та самої Росії. Мерію Генічеська «зміцнили» кримським соратником Віктора Медведчука Олегом Слюсаренком, який за активного пособництва окупантам за вісім років так і не отримав бодай якоїсь «посади» на півострові», – йдеться в її матеріалі для «Дзеркала тижня».
Інформацію про кадрові проблеми російських сил у Генічеську та інших захоплених регіонах Херсонської області підтверджує перший заступник голови Херсонської обласної ради (легітимний представник української влади області регіону) Юрій Соболевський.
«Російські окупанти намагалися працювати з чинними мерами та головами громад, але практично всі категорично відмовилися. Якийсь час окупанти це терпіли, бо нікому було всіх замінити. Окупанти там, де змогли знайти заміну українській владі, зміщують голів територіальних громад і мерів з їхніх робочих місць та намагаються перехопити управління регіонами», – повідомив він Крим.Реалії.
«У Генічеську дуже складна ситуація. Його голова склав повноваження, і за ним пішли близько сотні людей – виконавчий апарат та керівники комунальних підприємств. Там є невелика кількість колаборантів, але ними не можна закрити все. Ті зараз, хто залишився на Херсонщині, працюють під жорстким тиском і можуть у будь-який момент теж скласти свої повноваження», – каже він.
Проте багато жителів Генічеська виходять на вулиці з протестами проти російського захоплення свого міста.
«Не шкодував себе»
Олега Слюсаренка знають у Криму як учасника та організатора різних, у тому числі й радикальних, проросійських вуличних акцій. Його соратники стверджують, що саме він організовував мітинги на підтримку Росії під час збройного захоплення нею Криму в 2014 році. Учасники цих заходів, як правило, не лише публічно вітали російську армію на півострові, а й нападали на учасників проукраїнських мітингів, зокрема жінок, які виступали проти війни. У публічному доступі залишилося багато свідчень цього.Кримчанка Галина Джикаєва, яка в 2014 році брала участь у проукраїнській акції в Сімферополі, розповідала Крим.Реалії, що проросійські активісти та «дружинники» нападали, зокрема, на жінок-учасниць проукраїнських акцій та називали їх «підстилками бандерівськими».Кримський політик, проросійський активіст Костянтин Книрик у своїй книзі «Кримський фронт російської весни» пише, що Олег Слюсаренко в 2014 році «взяв на себе проведення масових вуличних заходів».
«Не шкодуючи себе, він вів усі наші мітинги, зриваючи голос, відпоюючись гарячим молоком. Ми з Юрієм Олександровичем Першиковим (колишній кримський журналіст, ексрадник міністра інформації невизнаного угруповання «ЛНР» – ред.) взяли на себе інформаційну роботу», – пише він.
Крим.Реалії намагалися зв’язатися з Олегом Слюсаренком по телефону, але він виявився не на зв'язку.
Слюсар-політолог
54-річний Олег Слюсаренко родом із Джанкоя. За освітою – політолог. Згідно з публічною біографією, до 35 років працював у Красноперекопську та Армянську – спочатку слюсарем депо на підприємстві промислового залізничного транспорту, потім – приватним підприємцем та агентом із постачання.Його політична кар’єра стартувала на початку 2000-х років – в епоху пізнього кучмізму в Україні, коли на президентську посаду претендував підтримуваний Росією Віктор Янукович. Олег Слюсаренко влився до лав російського руху Криму, який потім перетік у кримський виборчий штаб кандидата в президенти України Януковича. Але тоді тріумфу Януковича завадила Помаранчева революція.
Проте у Криму прихильники Януковича та проросійських сил продовжували отримувати підтримку виборців. Олег Слюсаренко став депутатом кримського парламенту від виборчого блоку Партії регіонів та проросійських сил. Він також кілька років був секретарем Всеукраїнської ради російських співвітчизників та очолював виконком «Російської громади Криму» («Русской общины Крыма») – однієї з основних проросійських організацій у Криму, яка до 2014 року щедро фінансувалася російськими фондами.
Попри публічну діяльність, Олег Слюсаренко багато років не оновлює свої соцмережі. Привертає увагу те, що, створюючи свою сторінку в російській соцмережі «Мой мир», він використав поштовий нік – oleg-maloros «Олег-малорос».
Соратники з «російського руху» Слюсаренка в соцмережах пишуть під його фото коментарі про те, що його обличчя «абсолютно не спотворене гримасою інтелекту» та кличуть його до клубу «дружити (без баб)».
Російські хліба
У 2014 році Олег Слюсаренко активно підтримував російську анексію Криму, за що нагороджений російською пам’ятною медаллю «За визволення Криму». Але, попри багаторічну дружбу з представниками «російського руху» та спільні фото з нинішнім російським главою Криму Сергієм Аксьоновим (за документами – Аксенов), у російських реаліях кар'єра Олега Слюсаренка не просунулася. Більше того, на «плівках» радника президента Росії Сергія Глазьєва, оприлюднених у 2017 році під час суду над Віктором Януковичем, Олег Слюсаренко згадується як один із претендентів до російського уряду Аксьонова у Криму в 2014 році. Але Глазьєв його не схвалює.Через вісім років після російської анексії Криму Олег Слюсаренко, як був, так і залишається проросійським активістом, але став ближчим до бюджетних коштів Росії.
Після російської анексії Криму Олег Слюсаренко очолює «Громадсько-патріотичний проєкт «Наша велика перемога», який фінансує російська влада. Він, зокрема, організовує автопробіги на честь «Дня перемоги» у співпраці з прокремлівськими організаціями. Ці заходи, зазвичай, служать майданчиком поширення імперських ідей Росії.
Колишній представник «Російської громади Криму» Вадим Мордашов раніше заявляв, що після 2014 року фестиваль став закритим для багатьох активістів російського руху півострова і перетворився на «розвагу номенклатури» в орендованих залах Лівадійського палацу, «шикарних номерах санаторіїв Південного узбережжя Криму».
Кримські сліди «чорногорських терористів» і Медведчука
У 2017 році ім'я Олега Слюсаренка звучало і в контексті співпраці його організації «Наша велика перемога» з «чорногорськими терористами» – групою осіб, підозрюваних у підготовці державного перевороту в Чорногорії, писав у своєму дослідженні болгарський медіа-експерт, журналіст-розслідувач видання «Bellingcat» Христо Грозєв. Така співпраця зафіксована у рамках спроб Росії розширити свій вплив на Балканах, у тому числі за допомогою поширення пропаганди, націленої на провокування напруженості в суспільстві з питань членства в НАТО та Євросоюзі, а також просування проросійських ідей, пояснює Грозєв.Сам Олег Слюсаренко публічно на цю інформацію не відреагував.
Торік кримчанин став фігурантом кримінального провадження СБУ про держзраду у зв'язку з участю у громадській організації «Український вибір» Віктора Медведчука – кума президента Росії Володимира Путіна.
Зокрема, Олег Слюсаренко підозрюється у сприянні в організації у 2014 році «референдуму» та російських виборів у Криму. Такі дії кваліфіковані як зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України. Ці кримінальні статті передбачають покарання від 7 до 15 років.
Олег Слюсаренко раніше заявив Крим.Реалії, що про кримінальне провадження не знає, а в «Українському виборі» «ніколи не був».
Крим.Реалії