Місцеві називають його «СєпарТВ». Це про телебачення, що «ловить» у прикордонних до Криму територіальних громадах Херсонщини. Далі – про те, як жити з роспропагандою, від якої нікуди подітися, й що з цим робитиДорога з прикордонного Мирного до КПВВ «Каланчак». У салоні автівки надривається російське радіо «Вєсті»: «Дорогие севастопольцы, приглашаем на открытие нового магазина плитки…», «Задай вопрос главе Республики Крым Сергею Аксенову…». Його «зловило» ще двадцять кілометрів тому – в Каланчаку, центрі прикордонної до Криму територіальної громади. Каланчак. На зупинці чекає пані Наталя. Жінка вже місяць не дивиться телевізор – зламався. До того дивилася російські канали.
«Я нічого не знаю й чути (від російського телебачення. – Авт.) про Україну я не хочу, бо вони всілякі гадості кажуть… Чого нас так вони принижують? Я перекрутила (антену. – Авт.) на Каланчак, на все кручу, а немає українських у мене каналів. «1+1», «Інтера» , каналу «Україна»… Я не знаю, що робити, щоб був хоча б один український канал», – каже жінка.
Вона припускає – те ж саме по всьому селу. Наталя живе в 35-ти кілометрах звідси – в селі Олексіївка Каланчацької громади. Близько до окупованого кримського Армянська.
«Може, Чаплинку (чаплинську вишку. – Авт.) вони зроблять так, щоб у мене на село йшло… Напишіть про того Путіна. Задрав він нас…».
У документі (фото нижче) – гірка правда про інформаційну війну на адмінмежі з Кримом. Це уривок із так званого інформаційного паспорту Каланчацької територіальної громади Скадовського району Херсонської області, кричущий дев’ятий пункт «Інформація щодо мовлення на території громади пропагандистських ресурсів держави-агресора». Такі паспорти мовлення на Херсонщині розробили після рекомендацій комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики «Про забезпечення стабільного українського мовлення на тимчасово окуповані та прикордонні території України».
Із паспорта мовлення Каланчацької громади
«Россия - 24 » , «Звєзда» , «Спас», «Победа», «Крим24», «ОРТ» – інформаційне телевізійне «меню» мешканців Каланчацької громади. Що в аналогу (який ще подекуди присутній на Херсонщині), що в «цифрі». Радіоситуація не краща. «Маяк» і «Вєсті ФМ». Російські телеканали та радіостанції – пропагандистська «пігулка» від агресора, яка вимушено знаходить свого глядача та слухача в прикордонних до Криму громадах Херсонщини. Адже вона безкоштовна, треба лише ввімкнути телевізор або радіо.
Селище Мирне, центр Мирненської громади того ж Скадовського району. До окупованого Криму тут близько 20-ти кілометрів. Громада нараховує більше 4 тисяч жителів, із яких чверть (тисяча) – пенсіонери. За сім років окупації розташованого поруч півострова тут уже всі звикли до присутності військових і замінованих полів.
Поряд знаходиться «народна» тимчасова дамба Північно-Кримського каналу, яку звели в 2014-му за допомогою тутешніх фермерів, аби перекрити постачання води до вже окупованого Росією півострова. Недалеко від Мирного – село Преображенка. Із домівок людей видно завод «Кримський Титан». Більшість із них там і працювали, після окупації півострова люди залишились без роботи.
Тут немає місцевих друкованих ЗМІ та радіо громади, лише сайт і сторінка в соцмережах. В інформаційному паспорті Мирненської ТГ – у тому самому 9-му пункті – від розмаїття російських назв телеканалів ріже очі.
Із паспорта мовлення Мирненської громади
«Люди бідні. Тому й дивляться те, що безкоштовно. Особливо пенсіонери, вони ще тої закалки. А от якби ж наша держава взяла на себе функцію надати безкоштовно…» – кажуть жителі громади.
Новотроїцька громада, що в сусідньому Генічеському районі, Сивашем межує з Кримом. Тут вважають, що їй інформаційно пощастило. Окрім сторінок у соціальних мережах, у громаді є газета «Трудова слава». Вона тричі визнавалася кращою районкою в Україні.
«Ми – одна з небагатьох громад, яка може похвалитися тим, що в нас є своя власна преса, важливо – не преса селищної ради, а незалежна преса. Це наша місцева “Трудова слава” з незалежними журналістами, які мають змогу висвітлювати інформацію тут на місці, не викривлено. Оскільки це наша єдина така преса в громаді, то охоплення в неї доволі велике: тираж майже 4 тисячі, а враховуючи коефіцієнт сімейності, то десь 15–20 тисяч населення вона здатна охопити.
Що стосується селищної ради, то ми активно ведемо свою сторінку в соціальній мережі, свій сайт, зараз іде процес міграції на новий ресурс. Жителі мають змогу отримувати нашу інформацію на місці без викривлень із першоджерела. Окрім цього, долучається громадськість – незалежні соціальні ресурси на “Фейсбуці”, що допомагають охопити ще більше населення, але це також наша власна інформація, яка не піддається ніяким впливам», – розповідає Ігор Кривоногов, секретар Новотроїцької селищної ради.
Підкреслює роль місцевих ЗМІ й Катрі Райк – мера естонської Нарви – міста на кордоні з Російською Федерацією. «Відіграє дуже важливу роль місцева преса – як на місцевому рівні в своїй громаді подається інформація. Правильно побудована комунікація змінює ставлення людей до влади.
Як приклад – ситуація, коли Сovіd-19 перемкнув увагу російськомовного населення міста до офіційних джерел. Їм стали більше довіряти, ніж зовнішнім новинам», – розповіла журналісту Катрі Райк під час літнього візиту до Херсона, організованого Українським кризовим медіацентром. Кількість громад, що межують або значно наближені до Криму (сушею чи водним шляхом), на Херсонщині – вісім: Генічеська, Новотроїцька, Присиваська, Чаплинська, Мирненська, Каланчацька, Скадовська та Лазурненська. Чим ближче до Криму, тим більшає «білих плям», гіршає мобільний зв’язок і Інтернет. Як вирішувати проблему, яка постала перед новоутвореними територіальними громадами, що живуть під боком у агресора? Глушити російський сигнал? Або ні, не так – чому Україна досі не глушить ворожий сигнал на адмінмежі з Кримом, як це роблять із українським сигналом по інший бік?
У Міністерстві культури та інформаційної політики України вважають, що збільшення покриття цифровим сигналом і запуск 7-го загальнонаціонального мультиплекса значно ускладнить глушіння сигналу українського телебачення з боку окупованого Криму. Рада національної безпеки та оборони України на засіданні 14 травня затвердила Стратегію кібербезпеки України на 2021– 2025 роки, а також ухвалила рішення про створення загальнонаціональної цифрової багатоканальної телемережі «Мультиплекс МХ-7». У Мінінформполітики налаштовані саме на поширення українського мовлення, ніж на блокування сигналу з боку окупованих територій. Мовляв, це не гонка озброєнь, а на кожну глушилку знайдеться своя.
«7-й мультиплекс, який має активніше діяти по периметру південних і східних областей, – це телевізійний сигнал, він на ФМ-радіо ніяк не впливає. Шанси, що його глушити складно, в тому, що це мають бути так звані синхронізовані зони, коли на одній частоті мовиться з різних передавачів і вони загально посилюють один одного. Я не “технарь”, але мені пояснювали, що це має краще діяти та бути складнішим для глушіння, бо це не є мовлення з одного лише передавача в одній вишці, це є одночасне мовлення з різних точок, які забезпечують синхронізацію. І що такий спосіб глушити набагато складніше», – сказав заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко в Українському кризовому медіацентрі на зустрічі з журналістами Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Донецької, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей.
У Херсонській ОДА так само чекають на 7-й мультиплекс, аби порівняти та зрозуміти, чи покращилася телевізійна ситуація поряд із адмінмежею. Тут кажуть, що не можуть впливати на створення нових місцевих ЗМІ в прикордонні. Проте розглядають можливість її стимуляції. «Ми направили листа до Міністерства розвитку інфраструктури, в підпорядкуванні якого знаходиться “Укрпошта”, щодо можливості перегляду наказу Міністерства, яким встановлено тарифи на доставку газет у бік зниження тарифів саме для прикордонних громад, на рівні пільгових тарифів для друкованої продукції Донецької та Луганської областей. В залежності від результатів розгляду нашого листа в разі потреби будуть розроблятися й інші механізми стимулювання прикордонної преси», – говорять в управлінні внутрішньої та інформаційної політики Херсонської ОДА.
Гривна
