«ДЕНЬГИ – УТРОМ, СЕРВИС - ВЕЧЕРОМ», або чому мені ще довго не захочеться відпочити на База зеленого туризму "Чумацька криниця" Учора вперше побувала на базі зеленого туризму «Чумацька криниця». На сайті бази є дуже коротке, але доволі заманливе - «Бажаєте незабутньо провести свято або відпочити? Чудово! Зателефонуйте нам і…». І що ж?«Незабутній» відпочинок для нашої компанії почався відразу «на воротах», коли дуже юний на вигляд хлопчина озвучив нам ціну за вхід (в неї входить оренда альтанки й мангалу). Було нас шестеро дорослих і з нами дві «бусінки», оті, які внизу на фото. Так от, з кожного - по 60 грн, тобто 480 грн.
«Що з оцих малявочок так само, як і з дорослих?!», - якось навіть не повірила я. Розумієте, не безкоштовно, не за півціни, а по повній. От, не знаю… Як на мене, більш доброзичливо виглядало б, навіть, якби з дорослих взяли по 100 грн, а діточок пустили безкоштовно. «Ну, а що? Навіть 100 гривень – не захмарна сума, бо ж, крім того, що тобі дозволять зайти на територію, посидіти в альтанці і скористуватися мангалом, там же ще й інший сервіс має бути», - думала я.
Ага, ЩАЗ!
Єдиний позитивний момент (ну, крім природи навколо, але то не заслуга господарів бази, не вистачало ще й за це платити…) – це баки для сміття біля кожної альтанки, а тому й чиста територія.
А далі ми помити овочі захотіли… На території є, як мінімум (ті, що я помітила) дві раковини, але працює лише одна. Звичайно, до неї – черга, бо на паркові перед базою стояло не менше 50 автівок, людей було чимало.
Продовжився наш відпочинок відмиванням «позавчорашньої» пилюки зі столу, цілу пачку вологих серветок на те витратили, хоча альтанку замовляли напередодні, тож, нас, нібито, чекали – могли б стіл й протерти…Ну, брудний стіл, то такоє…
Апогеєм же «незабутнього» відпочинку став туалет. А куди ж без нього? Всі, хто відпочивав на базі, як мінімум по одному разу там побували, в тому числі й діточок туди водили, з яких, нагадаю, «здерли» по повній. Бідні діти…
На фото вивдно – туалет давненько не бачив прибиральницю… Так то я ще не сфотографувала бруднющу раковину, на якій стоїть не менш брудна пляшка з рідким милом, правда дозатор не працює, тож скористатися милом не вийшло. Але й це не саме «незабутнє». Що насправді я запам’ятаю надовго, це сморід, який просто вбиває, як тільки заходиш до туалету. Бо в чотирьох кабінках ( 2 - в «М» і 2 - в «Ж») працюють лише два зливні бачки, в інших двох – звиняйте(((, бачки зламані, не змивають. А люди ж користуються усіма чотирма кабінками, бо їх (людей), як я вже казала, багато.
Такі собі ми отримали контрастні повітряні ванни: хвоя - від навколишніх сосен і застояна сеча - від не змитого туалету.
Словом, все, як завжди у нас, геть не по-європейськи» - головне ж, кількагектарний шмат землі у лісі «відтяпатти», користуючись своїм депутатським статусом, і почати гроші «заробляти», а як люди себе відчувають – то не турбує. Особисто я себе відчула, вибачте на слові, бидлом, бо ставлення «хазяев жизни» до людей, як до бидла.
До речі, пан директор, власник, господар (чи хто він там) бази депутат облради й директор Херсонського театру Олександр Книга також вчора відпочивав у своїх «пенатах». Щоправда, відпочивав подалі від людських очей, в окремому будиночку, і , впевнена, з окремим не смердючим і брудним санвузлом всередині. Побачила я його випадково – він один раз вийшов зі свого «укриття», коли якийсь уже «изрядно отдохнувший» чолов’яга вдерся на дах того самого будиночку, де відпочивали «обрані». Олександр Андрійович особисто очолив «операцію» зі зняття того «карлсона» з даху. Як тільки його зняли, Книга знову зник за дверима. Хоча погодка вчора була гарна. Чого б Олександру Андрійовичу було не відпочити на повітрі, постояти в черзі до єдиної раковини, щоб помити овочі, або руки, не відвідати оту «незабутню» громадську вбиральню?
Корочє, гадаю, я ще довго не поїду до тієї «чумачечої» криниці…
Е. Резниченко, журналист