«Переписали» дуби-велетні
Одну з давніх легенд спростували науковці Херсонського державного університету. За переказами старожилів, у Казенному саду обласного центру, створеному ще 1783 року, досі зростає дуб-велетень. Якого чи то посадили за часів Катерини Другої, чи то сама Російська імператриця його начебто висаджувала більше двох сотень років тому. Дерево-велетень замірили, і воно справді виявилося нічогеньким: 365 сантиметрів у обхваті! Та коли за допомогою спеціального тонкого буру (керну),привезеного аж зі Швеції, взяли пробу деревини, й порахували її камбіальні кільця, то виявилося, що точний вік зеленого гіганта не 200, а «тільки» 165 років. Хоча він далеко не найбільший у степовому краї. Приміром, у селі Іванівка Голопристанського району підносять до неба гілки аж два вражаючі красені 415 та 419 сантиметрів у обхваті. А у Великій Олександрівці біля колишньої панської садиби (зараз це територія Недогірського лісу) вже 148 років росте дуб у 454 сантиметри в обхваті. Хоча рекордсменом є дуб біля села Новодмитрівка Великоолександрівського району області. Ще б пак: 185 років і 541 сантиметр в обхваті!
Що мали – не цінували
Втім, замірами дубів дослідники не обмежилися. У степу дуби самі по собі не з’являлися – їх висаджували та дбайливо доглядали люди, створюючи цілі зелені оази. Тому колектив з дев’яти науковців у рамках міжнародного проекту за сприянням партнерів зі Швеції та Нідерландів узявся з’ясувати долю старовинних забутих парків Херсонщини. І в ході досліджень, які тривали два роки, зробили чимало несподіваних відкриттів.
Та відкривати таємниці «зеленого намиста» Таврії, зазначимо, було ой як нелегко. Інформації про засновників парків і лісопарків виявилося обмаль навіть в архівах. Та й далеко не всі з тих парків пережили революції, військове лихоліття, часи відверто споживацького ставлення до природи.
— У революційні часи під сокирами та пилками полягли парк села Новоолексіївка, назавжди втрачені англійський парк та Білий Палац Софії Богданівни Фальц-Фейн, монастирські сади у Корсунці та Червоному Маяку. У 1922 році робітники радгоспу «Більшовик» безжально знищили парк при селі Круглоозерка (Кларівка), де на площі у 26,75 десятин зростали дуб, берест та інші породи віком понад п’ятдесят років. Парки просто передавали у відання якоїсь комуни, а комунари все переводили на дрова, — розповідає керівник дослідницького проекту, професор Херсонського державного університету Олександр Ходосовцев. – Далі було не краще. Красені-дуби Фальц-Фейнів з Чкалово полягли під час облаштування військовими переправи через Сиваш у 1943 році. А в Нововоронцовці частина парку пішла під воду, коли розлилося Каховське море.
Зелені скарби ще не пізно захистити
Однак чи то завдяки випадку, чи то завдяки щасливому збігові обставин, коли в парках облаштовували дитячі табори, а деякі лісопарки оголошували заповідними урочищами, на Херсонщині повністю або частково все ж вціліло шістнадцять старовинних парків та вісім лісопарків. Найвідоміший з них – дендропарк у заповіднику Асканія-Нова. Але є ще Бехтерський дубовий гай, парки у Роздольному та Садове, парк Херсонського обласного ліцею, і так далі. Кожен з них по-своєму унікальний, але всі вони милують око, слугують місцем відпочинку. І є прихистком для унікальних рослин і тварин. Учасники проекту визначили, що «зелене намисто Таврії» є домівкою для одного виду рослин, занесеного у світовий Червоний Список. Ще одинадцять видів – у Червоній Книзі Україні, а тринадцять – у регіональному Червоному Списку. Є види, які на території Херсонщини більше не зустрічаються ніде, окрім старовинних парків!
Учасники міжнародного проекту «Старовинні забуті парки Херсонщини
Зібрані безцінні дані лягли в основу книги «Старовинні забуті парки Херсонщини», презентованої науковцям, екологам, краєзнавцям та журналістам у Херсонському державному університеті. Цей доробок, безперечно, сприятиме туристичній привабливості Херсонщини. Як на мене, об’єднаним територіальним громадам тих міст і сіл, яким пощастило зберегти «зелене намисто», варто було б викупити частину тиражу. І презентувати чи продавати книгу гостям, у тому числі й іноземним – адже її текст дубльований також англійською. Хоча це монографія, написано її не сухою «академічною», а цілком живою та зрозумілою мовою.
Втім, проректор ХДУ, професор Наталя Тюхтенко висловила сподівання, що дослідження зацікавить не тільки захисників природи чи громадськість. Адже спадок пращурів треба ще й захищати від браконьєрів та інших природогубів, оголошуючи їх, принаймні, пам’ятками історії місцевого значення та надаючи охоронний статус. Час уже второпати: ми не такі багаті, щоб розкидатися унікальним надбанням.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ, Херсонцы
Фото автора.
