Головну роль у ній виконує Міністр культури України Євген Нищук. Саме із цією роботою завітав він у Херсон в останній день 21-го фестивалю «Мельпомена Таврії».
У прозорій скляній напівсфері у позі ембріона лежить людина. Потім, вийшовши з «лона», ліричний герой трохи більше як за годину проживає усе життя, усю палітру емоцій і відчуттів, переживань і страждань: від неймовірно барвистих і колоритних описів природи, до найпотаємніших порухів людської душі у стані закоханості, від спогадів про студентську юність, захоплення Олександром Довженком, до розповіді про те, що відчуває людина на порозі вічності.
Напівсфера стає дійовою особою і відіграє потім у майстерних руках актора роль то колиски, то гойдалки. Декораціями служать гнучкі грубі ізольовані дроти, котрі, складаючись у кола і спіралі, несуть певне смислове навантаження – спіральність життя, кругообіг природних яви. Також вони були вудкою, антеною, інколи ж вони – це перо, яким герой вистави нотує вірші. Та за хвилину цей прут стає зашморгом...
Наприкінці дійства Євген Нищук, утворивши з дротів два перехрещених кола, стоїть, наче у центрі Всесвіту, як вітрувіанська людина Леонардо да Вінчі. А поза тим – незабутні рядки Вінграновського западають у душу і збурюють там вулкан емоцій: «вчорашню тінь коханої люблю», «стояло серце на колінах, ...гангрена серця почалася», «ні, цей народ із крові і землі я не віддам нікому і ні за що», «собі у душу сам дивлюсь і душу більше не лікую», «сховайте мої очі для поетів, а руки мої дайте літакам»...
Євген Нищук розповів, що певна містика у виставі зявилась ще на етапі вибору назви.
- Це були аркуші, на яких були роздруковані вірші Миколи Вінгграновського. Ми разом із ррежєисеролм Олексієм Кужельним вирішили просто під кинути їх вгору. І який аркуш впаде віршом вниз, то така і буде назва. Так і з'явився «прекрасний звір у моєму серці». – розповів пан міністр.
Олена ПІМЕНОВА, Херсонці
Фото автора