Насправді добре, що керівництво Держрибагенства змушено публічно реагувати на дописи скромного професора щодо торгівлі азовською тюлькою в обмін на нацбезпеку.То прес-конференція у Києві відбувається, то голова Держриби публічні питання мені задає. Це означає, що за наявності реального суспільного тиску та зацікавленості відповідна ерозія державних інтересів на Азові може бути припиненою.
Наскількі я пам`ятаю, під час сумнозвісного «готельно-лісового» засідання україно-російської комісії з азовського рибальства пан Ярослав Бєлов терміново вибув у закордонне відрядження))) то може якісь деталі процесу йому заступники не доповіли. Втім, пан Бєлов каже, що хтось маше кулаками після бою. То можу його розчарувати, бо бій не завершено, й перемога у ньому буде за українським народом, та Азов рано чи пізно буде українськими водами із цивілізованим рибальством та розвинутою аквакультурою, захищеними державою.
Пан Бєлов закидає мені те що я не зупинив Держрибагенство від переговорів з росіянами у 2018 р. (!!!) По-перше я вкрай «приємно здивований» явно перебільшеними уявами цього добродія про мої можливості та повноваження у той період. Маю лише нагадати керівництву Держриби, що під час нарад, які ініціювало Представництво Президента з питання азовського рибальства до засідання комісії у 2018 р., зокрема й у РНБО, ми ставили питання й щодо розірвання угоди 1993 р., й щодо розірвання договору 2003 р. Вихід з цих угод серед іншого автоматично унеможливив би роботу спільної комісії з рибальства на Азові.
Також на цих нарадах ми звісно ставили питання переведення діалогу з росіянами щодо Азову на рівень міжнародних організацій, як регіональних так й ФАО. Представники Держриби та уповноважений посадовець Мінюсту (що як я знаю, має родичів у цьому бізнесі) були категорично проти розірвання договорів та «не бачили» перспективи переведення дискусії стососно азовського рибальства на багатосторонній рівень.
То пропоную керівництву Держриби освіжіти спогади бо протоколи наради надсилалися зокрема й до Держриби. Додатково інформування про корупційні ризики Представництвом Президента, до речі, надсилалися до СБУ та НАБУ — тобто заходи в межах повноважень тоді ми вжили абсолютно вичерпні.
Мій перший заступник пан Гданов дійсно брав участь у роботі «готельно-лісового» засідання комісії. Але він це робив насамперед з метою документування відповідних загроз від такого засідання, для подальшого інформування нашого керівництва про реальний стан справ, а також — для постановки росіянам під протокол питань, які ми неодноразово та безуспішно пропонували Держрибі включити до порядку денного засідання (передача російских квот на лов до незаконного кримського бізнесу, вплив мілітаризації Азову на промисел та визволення викрадених росіянами українських рибалок).
Відмова пана Гданова від участі в тому засіданні (як зробили, до речі, прикордонники) була б найкращим подарунком росіянам та їх київським друзям, адже вочовидь протокол би підписали ще в готелі та звісно без суспільного резонансу. Зважаючи що техзавдання на «готельно-лісові» переговори було все ж підписано заступником очільника МЗС, після припинення засідання комісії Представництво Президента попереджало про подальші ризики його відновлення, але насамперед не через публічні заяви а листами.
Далі я пішов у відставку та через природні обставини десь на місяць випав з поточних справ по деокупації Криму (я ж квотами на лов не торгую то вибачте мав шукати певний час роботу та облаштовувати життя). Оскільки ж подальші спроби Держриби підписати протокол носили конфіденційний характер то публічну оцінку цим процесам я надав після отримання первинної інформації про підписання протоколу. І якщо вже пан Ярослав Бєлов задає мені публічні питання то я йому також поставлю та лише одне. Бо я скромний цивільний реаліст, не є боротьбуном з корупцією та не претендую на політичне життя.
Мені суто з наукових позицій цікавий наразі ступінь деградації (та загалом наявності) загальнолюдських властивостей окремих посадовців. То питання таке. Протокол комісії був підписаний за умов перебування у місцях несвободи викрадених росіянами з акваторій Чорного, Азовського морів та Сивашу рибалок; вони й досі під контролем росіян, на відміну від капітана «Норда» виданого, за дивним збігом обставин, росіянам перед підписанням протоколу.
Жодна державна установа не допомогла матеріально родинам викрадених рибалок, які втратили годувальників та потерпають в Очакові, Стрілковому та Бердянську; про них усі «забули» та готові визнати «браконєрами» про що було із задоволенням повідомлено на питання журналістів на прес-конференції 21.02. Я ж правильно розумію, що й з викраденими росіянами рибалками в наступному буде те саме та вірно сприймаю ситуацію, за якою це питання не турбує керівництво Держриби?
Борис Бабін
Новий візит
