Європейські мапи 17-18 ст. спростовують міфи Кремля

Зображення: Вгору

Європейські картографи 17-18 століть фіксували Україну, козацькі землі та торговельні шляхи на своїх мапах, що спростовує російські наративи про нібито «безлюдні» території Півдня України до приходу Російської імперії. Ця інформація спростовує твердження Кремля, що Південь України був без історії, державності та постійного населення до захоплення Росією.

Боплан: як «Україна» з’явилася на європейських мапах

Однією з найвпливовіших європейських мап стала «Загальна мапа України», створена французьким інженером-картографом Гійомом Левассером де Бопланом у 17 столітті. Цей фахівець був запрошений на службу польським королем Сигізмундом III, за дорученням якого він створив рукописну карту. Вона стала основою для надрукованої у 1648 році «Загальної мапи України».

Мапа Боплана охоплює майже всю територію сучасної України, крім її південно-західної частини та основної площі Криму. Цікаво, що карта виконана «догори ногами», тобто південь на ній розташований зверху. За інформацією з сайту Лікбез, «спочатку термін Україна виступає як інша назва «Диких Полів», але вже незабаром постає як окрема країна з власними провінціями, оскільки тут утворилася держава Богдана Хмельницького. «Україна» перетворилася зі своєрідного прикордонного регіону Речі Посполитої на політонім (назву політичного утворення), межі якого обумовлювалися актуальними кордонами Гетьманщини». Завдяки Боплану термін «Україна» увійшов у європейську географію і згодом фігурував на багатьох інших європейських мапах 17-18 століть.

Україна – земля козаків на мапах 17 століття

На європейських мапах 17 століття українські землі часто позначалися не лише як «Україна», але й як «земля козаків». Наприклад, на мапі 1674 року Гійома Сансона, якого називають «батьком французької картографії», є напис: «Ukraine pays des cosaques» (Україна – країна козаків).

Ця мапа чітко показує, що значна частина Південної України, за винятком Кримського ханства та Османської імперії, входила до складу землі козаків. Саме цю мапу голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін у 2023 році показував очільнику Кремля Володимиру Путіну, стверджуючи, що на ній «немає ніякої України». Однак зображення на мапі повністю спростовують це твердження, адже територія чітко позначена, і вона не є частиною Московії. Дослідники вважають, що така концепція «Земля козаків» на мапах 17 століття свідчить не лише про географічну, а й про політичну ідентичність українських земель, особливо після початку визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Як європейці бачили Південь України

У 18 столітті європейська картографія також пов’язувала Південну Україну з топонімом «Україна». Французький картограф Нікола де Фер на своїй мапі 1705 року позначив частину сучасних Миколаївської та Одеської областей як «Землі козаків або Україна». Це свідчить, що європейці бачили чорноморський регіон не лише як територію Кримського ханства, а й пов’язували його із запорозькими козаками. Лише в 19 столітті, після остаточного захоплення південноукраїнських земель Російською імперією, назва «Україна» поступово почала зникати з карт, а замість неї сформувався імперський погляд на регіон, відомий як «Новоросія» або «Південна Росія». Цей імперський наратив російська пропаганда активно використовує і сьогодні.

Деталізація українських земель на мапах 18 століття

Однією з найбільш деталізованих мап України 18 століття є праця німецького географа Матеуса Зойтера. На його мапі 1742 року Київське та Брацлавське воєводства відмічені як «Україна». Карта також містить велику кількість географічних назв, зокрема населених пунктів, річок, лісів та шляхів, на території Молдавії, Криму, вздовж Дніпра та Валахії.

У період з 1740 по 1742 роки Матеус Зойтер видав ще кілька мап, на яких було позначено Україну та Північне Причорномор’я. Особливістю його робіт також було зображення історичних подій того часу, зокрема пересування армій.

Україна – земля козаків, що сягає Білгорода

Французький картограф Гійом Деліль також створив мапу 1706 року, де є напис «Ukraine pays des Cosaques» («Україна – земля або країна козаків»). Цим написом він позначив територію середньої Наддніпрянщини, включаючи Правобережну та Лівобережну Україну. Примітно, що напис простягається до сучасного російського міста Білгород. Південна Україна на цій мапі також показана як територія запорозьких козаків.

Ці та багато інших історичних мап 17-18 століття з написом «Україна» демонструють, що європейські картографи бачили українські землі як окремі географічні та політичні суб’єкти, які не були частиною Московії. Ці мапи є важливим історичним джерелом, що спростовує російські міфи про «споконвічно російський» Південь України та нібито безлюдні землі до приходу Російської імперії. Такі імперські наративи почали активно поширюватися у 19 столітті, а сьогодні їх продовжує використовувати кремлівський лідер для виправдання повномасштабного вторгнення в Україну. До речі, назва «Україна» вперше згадувалася у 1187 році в Київському літописі, який є частиною Іпатіївського літописного зводу 14 століття.