“Житло місцевих зайняли родини військових РФ”. Інтерв'ю з мером Скадовська про окупацію міста та теперішнє життя

До повномасштабної війни Скадовськ на Херсонщині був одним із найпопулярніших курортних міст півдня України. Щоліта сюди приїздили сотні туристів – здебільшого родини з дітьми. Від березня 2022 року місто окуповане російськими військами. Замість відпочивальників – солдати та переселенці з інших населених пунктів лівобережжя Херсонщини. Пляжі заміновані, вихід до моря обмежений. Життя на тимчасово окупованій території минає в умовах тиску, контролю, російської пропаганди та постійної загрози.

В інтерв'ю “Вгору” міський голова Скадовська Олександр Яковлєв розповів, чому місто виявилося неготовим до вторгнення військ РФ, як мешканці чинили спротив окупантам, скільки людей зараз живе у Скадовську та що сталось із курортним життям Херсонщини.

Як ви розповідали у попередніх інтерв'ю, 24 лютого 2022 року о 10-й ранку колони російської техніки вже проїжджали селами Скадовської громади. І в перший день повномасштабної війни Скадовськ залишили усі підрозділи ЗСУ, ТРО, СБУ, поліції. Залишилася тільки міс­цева влада. Розкажіть, будь ласка, подробиці, чому, на вашу думку,  всі силові структури виїхали зі Скадовська 24 лютого? Які були причини? 

Мені складно відповісти. Напевно, тому, що в них був такий наказ. Бо коли я їм зателефонував, це десь було до сьомої ранку, не пам'ятаю точний час, то вони сказали: “Ні, нас немає в місті. Ми рухаємося в бік Херсона”. Де саме вони перебували, не казали. І  мене це сильно не цікавило. Мені треба було тільки знати, чи є в місті якісь силові структури. Військкомат був закритий. Поліції також не було.

Ми спілкувалися з міським головою Нової Каховки Володимиром Коваленком, він сказав, що на момент вторгнення РФ у місті взагалі не було зброї. Ситуація в Скадовську була так сама? Чи була взагалі в місті зброя? Чи було чим та кому оборонятися?

У місті, окрім табельної зброї, яка б могла бути в поліції чи у військових, не було. Була зброярня, яка була побудована напевно за 5 років до вторгнення. Але, наскільки мені відомо, туди зброю і не завезли. Тому зброї в таких масштабах, щоб, скажімо, озброїти 500 людей, не було.

Наскільки відомо, у місті в перші дні вторгнення РФ був організований громадський патруль, який забезпечував порядок: волонтери, працівники міськради виходили на патрулювання міста. Як ви його організовували? Хто був ініціатором? Скільки людей тоді долучилося до патрулювання? 

У перший день повномасштабного вторгнення РФ, 24 лютого, ми зібралися з депутатами. Прийшли майже всі. Це було після обіду, 15-16 година. І оскільки вже було зрозуміло, що ніхто нас захищати не буде і треба утримувати громадський порядок, то ми домовилися, що організовуємо громадський патруль. І на той момент люди вже приходили й запитували, чим допомогти. І були люди, які казали: “Ми можемо допомогти з охороною, з порядком”. Вже на першу ніч ми мали 20 добровольців. Також там були працівники міської ради, депутати, і в тому числі і я. Ми розділили місто на сектори та погодинно патрулювали його в першу ніч. Уже наступної ночі нас там було більше ніж півсотні. І на третю ніч – близько 200 осіб зареєструвалося патрулювати місто. І завдяки цьому, я вважаю, ми змогли забезпечити порядок. У нас не було масових фактів мародерства чи якихось зловживань. Окрім того, ми контролювали, аби дотримувалася комендантська година. У нас були й автопатрулі. Охорона – єдина силова структура яка залишилася в місті. Вони нам також допомагали дуже. 

Як довго діяв цей громадський патруль? 

Діяв до моменту, поки на центральній площі російські військові не спустили український стяг. Це було до початку квітня. І вже навіть тоді, коли заїхали в місто окупанти. Вони ще деякий час мирилися з нашим патрулем. Траплялося, нашу машину, яка вночі патрулювала, зупиняли. Але таких випадків не було багато. І ми забезпечували порядок. 

Загадаємо проукраїнські мітинги у Скадовську та спротив місцевих. Адже до повної окупації міста в березні 2022 року люди активно виходили на мітинги. Що пам'ятаєте про ті події? Чи були присутні на акціях протесту особисто? 

Так, мітинги були з першого дня повномасштабного вторгнення РФ. Хоча, якщо бути більш точним, то, напевно, з 25 лютого, коли люди так трошки прийшли до тями. І мітинги були щоденні. Був масовий великий мітинг на 9 березня. І далі був великий мітинг 16 березня, коли затримали мене і ще двох працівників міської ради. І окупанти тоді вперше жорстко розігнали той мітинг. З пострілами, з вибухами. Після того, великих мітингів не було. Окремо люди виходили, але великих, масових мітингів не було.

Скріншоти з відео проукраїнського мітингу біля будівлі Скадовської міської ради 16 березня 2022 року. Джерело: Oleksandr Liashenko/Faceebook

А як взагалі російські окупанти реагували на мітинги, які вдавалося організовувати? Чи затримували вони когось?

Фактично до 9 березня росіян взагалі не було в місті. Тобто вони десь там проїжджали, може інколи якась машина заїжджала. А так, щоб їх постійна дислокація була, то це вже почалося після 13 березня.

Тоді російські війська захопили приміщення поліції та організували там свій відділок. Відтоді їхня присутність стала постійною. Перший масовий мітинг, який вони розігнали, був 16 березня. До 16 березня мітинги вони не розганяли. Російські військові виставляли охорону, вони могли бути присутніми десь поруч, але не втручалися.

Як ви вже загадали, один із мітингів відбувся 16 березня 2022 року, коли вас, вашого заступника і секретаря затримали російські військові та допитували. Розкажіть, будь ласка, як це відбувалося, що вони хотіли від вас і чому все ж таки відпустили? 

Хотіли, як окупанти потім сказали, “познайомитися”. Але фактично це було затриманням із наручниками, із перевезенням, з мішком на голові, як вони вважали, у невідому напрямку. Але ми зрозуміло, що приїхали в поліцію. Там були камери попереднього отримання у напівпідвальному приміщенні. І було два допити, на яких вони розпитували: кому ми підпорядковуємося, кому звітуємо, хто керує нашим патрулем, навіщо ми його створили, де ми ховаємо зброю, чи є список особового складу. Відповіді на ці питання окупантів не влаштовували. Тому вони один раз поговорили, потім знову зачинили у підвалі. А потім, коли вони мене привели вдруге на допит, то якраз розгорівся мітинг, про який я згадував, і росіяни вже були зайняті тим мітингом. Вони були не те щоб налякані, але явно не розуміли, як діяти далі. Врешті-решт, росіяни прийняли рішення його розігнати. Вони мені особисто так і сказали, що мітинг зараз розженемо, це для нас не проблема. Хоча насправді це точно була для них проблема. Одразу після розгону мітингу мене відпустили. І моїх заступників відпустили того ж дня, але через декілька годин.

Тобто, фактично, окупанти не отримали відповіді на свої питання і через мітинг, вони відпустили вас. Так?

Ну, десь так. Вони показали силу, розігнали мітинг, але мене відпустили й наказали, аби я заспокоїв людей. Наступного дня вони вже прийшли зі словами, що ми ж вчора “познайомилися”, а сьогодні нумо працювати.

Як довго місцевій владі вдавалося забезпечувати життя міста? Чи був дефіцит пального, харчів, ліків? 

Був попит, звісно. Не було пального, всі заправки закрилися буквально в перший день. Магазини, які мали запаси, працювали. Люди все скуповували в місті. Наприклад, олію та цукор. Хоча, звісно, це не означає що цих продуктів у людей не було. Бо всі мали запаси. Тобто гуманітарна ситуація була стабільна: вода була, тепло було, електрика була. Роботу комунальних служб ми забезпечували. Хлібокомбінату з підвезенням борошна ми також допомагали. Тому ситуація була, можна сказати, стабільною. Ми всі висіли, як у повітрі, всі дивилися новини про події в Києві, але ж в місті було плюс-мінус стабільно і безпечно.

Коли ви виїхали з міста і чому врешті прийняли таке рішення? Чи був якийсь тиск з боку російських військових? 

Так, звісно. Тиск з боку військових РФ був. В один момент, на початку квітня, вони сказали: “Або будете з нами співпрацювати, або підете знову на підвал”. Також вони вже почали вимагати: “Маєте зняти українські прапори, ми будемо встановлювати російські”. Ми казали, що не будемо цього робити. Ну ось через тиск та погрози був змушений виїхати з міста на початку квітня 2022 року. 

Поговоримо про актуальну ситуацію у Скадовську. І перш за все, скільки людей зараз проживає в місті та у населених пунктах громади. Ми спілкувалися з міським головою Нової Каховки Володимиром Коваленком та очільницею Олешківської МВА Тетяною Гасаненко, і вони кажуть, що з Олешок та Нової Каховки люди переїжджають у Скадовськ. Особливо після підриву Каховської ГЕС багато людей почали мігрувати по лівобережжю Херсонщини. Тож, за вашою інформацією, яке зараз населення Скадовська? Скільки місцевих та переселенців? 

У цифрах складно оцінювати, даних окупаційна влада не публікує. А ми, звісно, до них доступу не маємо. Але з розповідей очевидців, тих людей, які там залишилися, то вони кажуть, що дуже багато нових облич з'явилося в місті. Тобто раніше, якщо ти у Скадовську вийшов на вулицю, то вітався з кожним. А як не з кожним, так з кожним другим. Зараз ситуація зовсім інша. І цих хвиль переселення людей було декілька. Перша була, після того, як окупанти провели референдум і почали запрошувати працівників із регіонів Росії. Була значна хвиля людей після звільнення Херсона та правобережжя. Росіяни організували евакуацію, і дуже багато людей із правобережжя, ті, які повірили окупантам, чи злякалися, приїхали. Бо одним із безпечних місць саме був Скадовськ. Тоді дуже багато людей переїхало до Скадовська. Ну, і ще треба згадати підрив росіянами дамби Каховської ГЕС. Була масова евакуація з Голої Пристані, з Олешків, з Каховського району, з тих сіл, де сталася катастрофа з підтопленням. І сьогодні, за словами місцевих, у Скадовську людей не менше, ніж у довоєнний час. Якщо до війни в місті, наприклад, проживало близько 18 тисяч мешканців, то можна говорити, що сьогодні плюс-мінус, десь, напевно, така цифра і є. Все покинуте людьми житло – зайняте, не пустує і використовується окупаційною адміністрацією для розселення цих людей. 

Чи відомо вам про факти переїзду росіян до Скадовська? 

Такі факти є. Російські військові привозять свої родини у Скадовськ. Окрім того, вони інколи заводять родини тут із місцевими дівчатами. І таке є. Окупанти розглядають Скадовськ, як місце де вони можуть перебувати відносно у безпеці, їм там подобається. І це не тільки російські військові, це й росіяни, хто приїжджав сюди в справах чи на заробітки. Наприклад, з Кабардино-Балкарії чи інших регіонів Росії. Це триває. Окупанти навіть намагаються купувати-продавати нерухомість у Скадовську за російським законодавством. Ту нерухомість, яку залишили українці, вони націоналізовують та розпоряджаються нею. 

Тобто Скадовськ російські військові наразі розглядають як курортне містечко, де можна спокійно жити, насолоджуватися життям і їм нічого за це не буде, так? 

Я не знаю щодо курортного. Принаймні, окупаційна влада каже про це та запрошуємо на відпочинок. Зрозуміло, що туди на курорт ніхто їхати не буде. Але в Скадовськ люди приїжджають і намагаються там жити. 

До теми курорту, яка ситуація зараз пляжами і яка ситуація взагалі з курортним життям у Скадовську? Якщо взагалі так можна казати. Бо наскільки відомо, пляжі заміновані, доступу у місцевих до пляжів немає. Що можете про це сказати? 

Не всі пляжі відкриті Там, як поставили колись таблички “Міни”, так вони досі й стоять. Центральна частина міста відкрита. Дивився фотографії нещодавно, то видно, що працюють окремі заклади на березі, намагаються годувати там людей, продавати щось. Тому не можу сказати, що там все вмерло. Але людей зовсім не видно. Зрозуміло, ще не літо. Не думаю, що будуть масові якісь наїзди туристів. Звісно, що ті, хто хоче побачити море – напевно будуть приїжджати у Скадовськ. Від початку повномасштабного вторгнення РФ не було масового туризму. Його просто не може бути.

Порожні пляжі Скадовська у липні 2022 року. Фото: Радіо Свобода

Чи є в місті дефіцит якихось продуктів, ліків? Чи надається людям медична допомога?

У цілому гуманітарна ситуація стабільна, але в медицині є проблеми, складно потрапити до лікаря на прийом. Записуватися треба за 2 місяці наперед. Багато видів медичної допомоги мешканці Скадовська раніше отримували в Херсоні. Зараз це недоступно. Зараз відправляють у Крим, а туди також не всі можуть поїхати. Лікарів елементарно також не вистачає, багато українських роз'їхалися, а тих, які приїхали, їх недостатньо. Тим паче, що вони задіюють потужності лікарні для своїх військових. Не знаю, в якій кількості, але такі факти є, коли туди привозять поранених і намагаються надавати їм допомогу. 

У 2023 році ви розповідали, що у Скадовську бюджетники (вчителі, лікарі, комунальники) продовжують отримувати українські зарплати Яка ситуація із виплатами зараз?

Так, ситуація змінилася. Сьогодні люди не отримують українські виплати. Виняток – пенсія, її отримують. Окремі працівники, на підприємствах, також можуть отримувати виплати. Але це вже картина не масова. У 2023 році ми очікували, що буде звільнення лівобережжя Херсонщини. І максимально намагалися підтримати наших людей, щоб вони могли дочекатися того звільнення, то зараз ситуація кардинально змінилася.

Наскільки масово мешканці Скадовська отримують паспорти РФ? Про які випадки тиску окупаційної влади на людей знаєте? Бо відомі приклади, коли без російського паспорта не надають медичну допомогу, не надають ліків, обмежують також пересування по місту. 

Справді, у Скадовську без паспорта РФ неможливо. Тобто ти не будеш отримувати соціальні виплати у вигляді пенсії, не будеш мати можливості лікуватися, отримати там страховку, ти не можеш у важливий момент зберегти своє майно. Бо його треба зареєструвати за російським законодавством, а це можливо зробити тільки якщо отримаєш російський паспорт. Тому люди, враховуючи всі ці примуси, були змушені отримати російські паспорти. Це стосується будь-яких сфер діяльності: автотранспорт треба реєструвати, фермери землю мали якось обробляти. Без російського паспорта це неможливо. Мало того, окупанти видали указ, за яким ті, хто не має російського паспорта і не оформляє його, має покинути впродовж 90 днів територію Скадовська чи будь-яких інших окупованих міст. Цей указ ввели, але як він виконується і чи когось депортували, тут немає інформації.

Чи відомі вам випадки затримань людей, катувань через небажання отримати російські паспорти?

До людей без паспортів РФ була більш прискіплива увага. Це постійні обшуки. Заходять у будинок, дивляться, хто там проживає, стільки людей. А якщо у когось немає паспорта, то повний обшук може бути, і на підвал можуть забрати, для профілактики потримати. Переслідування за відсутністю паспорта РФ – це 100% є.

Отже, такі систематичні обшуки  людей весь час тримають у напрузі? 

Так. Військові РФ постійно ходять зі зброєю по місту. Окупаційна влада сама по собі рідко ходить, дуже часто в супроводженні також військових. Тому це має ознаки в'язниці, в яку зараз перемістили усе лівобережжя Херсонщини. Під пильним контролем, під пильним наглядом. І хто б там що не казав, що всі змирилися, люди насправді чекають звільнення. Тому що ніхто не хоче жити в таких умовах, які нагадують в'язницю. 

Чи є зараз можливість виїхати зі Скадовська на підконтрольну територію України? Якщо так, то якими шляхами?

Є можливість. Працює перехід на білорусько-українському кордоні, можна замовити приватного перевізника. Здається, 300-450 доларів   коштує переїзд зі Скадовська до того білоруського кордону. Але там перехід піший, він працює лише в одну сторону. На територію України. Виїхати можна, заїхати назад практично неможливо.

Це люди через Крим виїжджають, так? Чи через територію Росії?

Через територію Росії. А також, можливо, через Крим, туди на південь, у бік Грузії, Туреччини, через той шлях можливо виїхати. Але для цього треба мати російський закордонний паспорт. Уже по українському паспорту неможливо виїхати. Раніше можна було.

Чи комунікуєте ви з волонтерами, які допомагають виїхати людям? Бо, наприклад, у Новій Каховці ситуація така, що там волонтери скаржаться на бездіяльність місцевої влади. А та у відповідь каже, що всі, хто хотів виїхати, вже виїхав. Тому потреби комунікувати волонтерам та владі немає. Що скажете про Скадовськ? 

Ми мали декілька контактів таких, коли нас люди просили допомогти виїхати їм. Наприклад, у них були проблема з фінансами, чи їм треба було допомогти зустріти тут людей. Багатодітна родина виїжджала. Ми за можливості допомагали, зустрічали або надавали людям контакти волонтерів, щоб вони могли допомогти їм виїхати. Але сказати, що є постійний контакт, то ні. Була евакуація на перших етапах, коли це було масово. Тоді ми брали в цьому безпосередньо участь. Зараз такого немає.

Тобто зараз точково люди можуть звернутися до місцевої влади та вийти на вас, попросити про допомогу виїхати, так?

Так, якщо комусь така допомога потрібна з виїздом – будемо намагатися допомогти. 

А чи відомі вам випадки, коли люди повертаються назад в окупацію, у Скадовськ? 

Чув про таке, але сказати, що знаю 10 людей які б повернулися назавжди, – такого не знаю. Чув, люди туди приїжджають владнати якісь питання з документами. Як правило, йдеться про нерухомість. Але вони приїхали та поїхали назад. Тобто в Європу, звідки прибули. Люди не хочуть жити в окупації, але змушені інколи туди приїжджати. Бо треба щось робити з тим майном, яке залишилося. 

Згадаємо порт. Як відомо, до повномасштабної війни порт не працював вже з 2013 року. І його планували продавати та використовувати для туристичних потреб. У 2023 році Генштаб ЗСУ повідомляв, що військові РФ використовують морський порт Скадовська для вивезення українського зерна до російських портів. Що ви знаєте про це? Як порт використовуються окупанти? 

У мене немає інформації про якусь серйозну діяльність на території порту. Те, що окупанти використовують його для своїх військових цілей, це так. Бо там велика територія, є потужності для зберігання і напевно вони це використовують. Одне з перших підприємств, яке вони захопили, – був саме порт.  Порт як туристичне місце зараз не працює. Як вантажний порт, думаю, що також – ні. Там є окремі якісь заходи суден, але це просто поодинокі візити, не масові.

В 

Наостанок розкажіть, будь ласка, чим займаєтесь зараз як міський голова Скадовська? Яку допомогу можуть отримати від вас мешканці Скадовська? 

По-перше, всі функції передані військовій адміністрації. І вона перебуває ближче до Херсона, вони там позиціюються. Відкрито два хаби для допомоги ВПО в Миколаєві та в Одесі. Це там працює Скадовська громада. А так вони по всій Україні відкриті: у Києві, Івано-Франківську та в інших містах України. Люди точно можуть звертатися до цих хабів і як мешканці Херсонщини отримувати гуманітарну допомогу. А Скадовська міська рада функціонує дистанційно. Працює соціальний захист. Тобто люди можуть звертатися за соціальною допомогою. Вона в основному зараз спрямована на ветеранів, допомогу військовим чи сім'ям загиблих. Також працює частково освіта, тобто ми продовжуємо дистанційне навчання для наших учнів. І все, інша діяльність обмежена.

Якщо люди потребують допомоги, якщо в них є питання, і вони не можуть знайти відповіді, куди вони можуть звернутися?

Є електронна пошта: mva@skadovsk-gromada.gov.ua Туди можна писати. Ці  листи всі розглядаються, вони потрапляють до виконавчого комітету і підлягають розгляду. Також є телеграм-канал Скадовської міської ради, там є телефони служб. До речі, ще один важливий момент, який працює, це адмінпослуги. Ми відновили роботу адміністраторів, і люди можуть розв'язувати питання з пропискою, з випискою зі Скадовська. І у телеграм-каналі періодично з'являється інформація, як звернутися до адміністратора за послугами. Адміністратор також працює дистанційно. Використовуючи телеграм-канал та офіційну пошту, можна спробувати розв'язувати своє питання. Також можна звертатися до мене особисто у соцмережі. Я отримую запити та намагаюся також допомагати, якщо є можливість 

Що б ви хотіли сказати жителям міста, які залишаються в окупації?

Скадовськ – це, перш за все, люди, і вони зараз перебувають у дуже в різних умовах та в різних містах. Хто за кордоном, хто на окупованій території, хто на території України. Я впевнений, що більшість зі скадовчан мріють про звільнення міста. Цей день настане, ми зможемо повернутися в український Скадовськ. І я впевнений, що дуже багато людей захочуть повернутися. Тому хочу побажати нам усім, щоб цей день настав якомога швидше. І його потрібно наближати, допомагаючи в тому числі державі. Зараз є безліч варіантів як допомогти. А це буде наближати той день, коли Скадовськ буде українським.

Надія Мішина