Херсон під час російської окупації
Сказати, що життя херсонців кардинально змінилося після 24 лютого 2022 року було б неправильно. Починаючи з цього дня, життя містян кардинально змінювалося кілька разів.Умовно можна назвати такі періоди.
Від початку окупації (1 березня 2022 року) до 3 квітня, коли проукраїнські налаштовані городяни провели останній протестний мітинг. Першого місяця в окупації жителі Херсона відчували себе персонажами твору якогось автора-абсурдиста на зразок Кафки чи Беккета. Незважаючи на перебування у місті російських військових, ніхто не чіпав українську символіку. Не було як такої окупаційної влади.
А 26 квітня 2022 року розпочався період окупації, який тривав до кінця вересня. Наприкінці квітня окупанти створили «військово-цивільну адміністрацію Херсонської області». Окупанти значно посилили репресії проти людей з проукраїнськими поглядами. За це людину могли оголосити диверсантом чи терористом». У магазинах та на ринках більша частина товару – з Криму.
Херсонці досить швидко змогли адаптуватися до нових умов при тому, що раніше жили в умовах війни і окупації ще під час Другої світової. Тоді місто було окуповане з осені 1941 по весну 1944 року. Цей досвід херсонці, звичайно ж, не пам’ятають, бо з того часу минуло вже 80 років.
Зараз важко сказати, як під час Другої світової війни херсонці сприймали солдатів Вермахту та армій країн-союзниць гітлерівської Німеччини, але тоді сприйняття окупаційних військ мінялося, пройшовши шлях від панічного страху до змішаного ставлення, що складалося з байдужості (люди з часом звикли) та настороженості (усе ж таки – окупанти).
Значна частина жителів виїхала з міста: хтось – не чекаючи на окупацію, хтось – пізніше, долаючи численні російські блокпости. У травні 2022 року тодішній голова Херсонської обласної військової адміністрації Геннадій Лагута сказав в інтерв’ю, що із міста виїхало 45% мешканців. За даними статистики, станом на 1 січня 2022 року в Херсоні без урахування населення передмість проживала 279 131 особа. Тобто в перші місяці окупації в Херсоні проживало трохи більше 153 тисяч людей.
Містяни порівнювали життя в окупованому Херсоні з 90-ми роками ХХ століття. Тоді також регулярним надходженням грошей могли з пересічних громадян похвалитися лише пенсіонери та працівники бюджетних організацій. Останні, щоправда, отримували зарплати із суттєвими затримками, але у них все ж таки була впевненість, що роботодавець не обдурить.
«Господарями життя» вважалися люди, які мали відношення до торгівлі, оскільки гроші в них завжди водилися. Більшість херсонських підприємств та бізнесів закрилися або 24 лютого, або трохи згодом. І, як і в 90-ті місто, перетворився на суцільний стихійний ринок.
Починаючи з квітня 2022 року, в Херсоні з’явилася в продажу величезна кількість алкогольних напоїв дуже сумнівного походження і дуже сумнівної якості і водночас дуже дешевих. Якусь незрозумілу горілку продавали на ринках і просто на вулицях в 5-ти і 10-літрових пластикових каністрах або на розлив. Літр цього «зілля» коштував в середньому 80 гривень.
Виникало враження, що це робилося навмисно для споювання херсонців, щоб таким чином послабити РѕРїС–СЂ окупації.В В
В 90-ті найбільшим ризиком було опинитися на місці бандитських розборок і отримати шалену кулю або бути «прибраним» як небажаний свідок. Але ймовірність цього для середньостатистичного херсонця була незначною.
Під час окупації ризиків було набагато більше. Люди боялися можливих обстрілів, боялися «не сподобатися» російським військовим на блокпостах, особливо – люди з татуюваннями. Траплялися випадки, коли росіяни називали зроблене заради бравади тату «нацистським», і людина зникала у невідомому напрямку.
До початку липня 2022 року в Херсоні працювали «острівці» української банківської системи, а потім єдиним джерелом готівки стали нелегальні міняли, які брали за послуги від 5 до 20% суми.
За вісім місяців окупації росіяни так і не змогли створити в Херсоні рубльову зону. Окупантські гроші отримували лише деякі пенсіонери і люди, які оформлювали російські соціальні виплати та частина бюджетників. Втім, останні під час окупації отримала дуже невелика кількість тих, хто їх оформив.
Під час окупації Херсона мешканці міста змогли наочно побачити і навіть відчути, що таке – російська пропаганда. Наприкінці квітня 2022 року росіяни майже повністю позбавили Херсон українського мобільного зв’язку і інтернету від більшості провайдерів. Для містян було очевидно, хто це зробив. Але 30 квітня містом їздила машина з гучномовцем, за допомогою якого людям повідомляли: «Україна залишила Херсон без мобільного зв’язку. Не турбуйтеся! Скоро зв’язок буде відновлений за допомогою Російської Федерації!».
І це – при тому, що російські військові, погрожуючи зброєю, проганяли людей від відділень «Нової пошти» і магазинів, де співробітники встановили роутери, які роздавали безкоштовний Wi-Fi. Саме росіяни вимагали від власників цих приміщень або від персоналу закладів прибрати роутери.
Станом РЅР° серпень СЂРѕСЃС–СЏРЅРё заблокували більшість українських та херсонських медіа.В
Росіяни створювали умови, за яких українські банківські установи не могли працювати в Херсоні. І водночас росіяни казали, що Україна позбавила херсонців можливості користуватися сучасними банківськими послугами.
А черги в переважній більшості випадків були штучними, створеними, м’яко кажучи, дуже дивним підходом до роботи співробітників створених окупантами структур. Виникало враження, що від них вимагали працювати так, щоб утворювалися черги, які були формою «наочної агітації», мета якої – показати величезне бажання херсонців «повернутися в руський мир».
Але перш за все пропагандисти намагалися переконати людей в тому, що росіяни – ніякі не окупанти і не загарбники, а «визволителі» і «рятівники». При цьому вдавалися до просто карколомного перекручування фактів.
Окупанти всіляко демонізували і дегуманізували Україну, стверджуючи, що в нашій країні не було ані нормальної медицини, ані нормальної освіти, і лише росіяни «принесли цивілізацію».
Пересічні херсонці під час окупації міста дуже швидко опанували засади конспірації. Люди вивчили місця розташування російських блок-постів, заздалегідь видаляли з месенджерів усе, що могло викликати у загарбників підозри. Чимало людей обзавелися двома телефонами. Один, основний, тримали вдома, бо в ньому були усі потрібні контакти, за допомогою нього спілкувалися з рідними та близькими, там були і банківські застосунки. І другий телефон (для цього часто купувалися або кнопкові апарати, або старенькі смартфони) був для проходження блок-постів. В цьому телефоні було небагато контактів (зазвичай – лише члени родини і якісь друзі чи знайомі з пересічних городян) і лише нейтральний контент.
Щодо ставлення окупантів до херсонців, то його можна охарактеризувати як суміш страху і зверхності. Після тривалого періоду протестних мітингів херсонці для окупантів стали певною мірою «людьми з іншої планети», які начебто і мешканці «завойованої» території, але водночас не такі, як росіяни.
Було це в черзі за стартовими пакетами окупантського мобільного оператора. Вздовж черги «прогулювалися» російські солдати, слідкуючи «за порядком». Один з них підійшов до жінки, яка стояла в черзі і спитав: «Ось на вас – футболка з надписом «I love New York». А чому ви її носите?». Жінка відповіла, що їй просто сподобалася красива футболка. Тоді окупант сказав, що він сам – з Донецька і його дружина та донька ще в 2014 році зробили ревізію свого одягу і спалили усе «чужорідне».
«У вас – проблеми на рівні ментального і культурного коду. З вами потрібно багато і довго працювати», – резюмував дончанин.
Як окупанти «працюють» з мирним населенням, ми зараз бачимо на поки що контрольованій росіянами лівобережній частині Херсонщини.
«Наприкінці вересня я одного разу затрималася на роботі і їхала до батьків, коли сутеніло. Громадський транспорт вже не працював, тому я їхала на таксі. Ми проїжджали блок-пост, зупинилися для перевірки. І я бачу, що до машини підходить російський військовий, наставляє на мене автомат і завмирає так на кілька секунд. У мене всередині все захололо. Потім я чую клацання і бачу, що увімкнувся ліхтарик, прикріплений під стволом автомата. «Що, вс…лася?!», – спитав мене військовий і зареготав. Ось так вони до нас ставилися».
Окупанти створили в Херсоні свою «поліцію», але займалася вона переважно участю в репресіях проти проукраїнські налаштованих людей і практично не забезпечувала захист херсонців від кримінальних зазіхань.
Останній етап окупації почався РІ РґСЂСѓРіС–Р№ половині вересня 2022 СЂРѕРєСѓ, коли СЂРѕСЃС–СЏРЅРё почали готувати так званий «референдум РїСЂРѕ приєднання Херсонської області РґРѕ Р РѕСЃС–С—В». Цей фарс РїСЂРѕС…РѕРґРёРІ Р· 23 РїРѕ 27 вересня 2022 СЂРѕРєСѓ. Складався РІС–РЅ С–Р· суцільних порушень РЅРѕСЂРј міжнародного права С– – російського виборчого законодавства. Р† навіть окупаційні «чиновники» опосередковано визнавали, що референдум – фікція.В В
А з 28 вересня до деокупації почався період, який тривав близько півтора місяці і який можна назвати «найтемнішою ніччю перед світанком». Окупанти оприлюднили «результати референдуму», які, звісно, були передбачуваними. Далі цілком передбачувано в Кремлі прийняли рішення про «приєднання нових територій», в тому числі і Херсонської області.
Зранку 28 вересня навіть в тих херсонських магазинах, де на цінниках вказувалася вартість товарів в рублях і гривнях, вказували лише вартість в рублях. В цей день в тих дуже небагатьох магазинах, де ще можна було розрахуватися карткою українського банку, зникли платіжні термінали.
Однак у жовтні почалися події, на які херсонці, з одного боку, дуже чекали, але які певним чином стали несподіванкою. Окупанти оголосили «евакуацію» на лівобережну частину Херсонщини, розікрали краєзнавчий і художній музеї, викрали пам’ятники Федору Ушакову, Григорію Потьомкіну, Олександру Суворову і Василю Маргелову.
З початку листопада в місті значно зменшилася кількість російських військових. 6 листопада в місті зникли електроенергія, водопостачання, мобільний зв’язок та інтернет.
Рђ 12 листопада мешканці міста радісно зустрічали українських РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРёС….В В
Почалося нелегке буття Херсона як прифронтового міста. Перший російський обстріл, внаслідок якого загинули цивільні люди, стався в деокупованому Херсоні 16 листопада. Був завданий удар з мінометів, загинув чоловік.
Після деокупації почався масовий РІРёС—Р·Рґ херсонців Р· міста. Бо РѕРґРЅР° небезпека – репресії окупантів – змінилась іншою – ворожими обстрілами. РЇРєС– тривають РїРѕ СЃСЊРѕРіРѕРґРЅС–.В
Бої за звільнення Херсона
Бої за звільнення Херсона можна поділити на три етапи:
1) З кінця березня 2022 року, коли українські військові відбили Посад-Покровське і до початку липня, коли міністр оборони Олексій Резніков публічно озвучив наказ Президента Володимира Зеленського звільнити південь.
Другий етап можна охарактеризувати початком підготовки українськими військами підґрунтя для звільнення Херсона.
19 липня відбувся перший обстріл Антонівського автомобільного мосту. Вже 23 липня був обстріляний міст біля Каховської ГЕС.
А 26 липня українські військові завдали удар по Антонівському залізничному мосту.
Весь цей час у медійному просторі обговорювалась тема майбутнього наступу на Херсонщині.
Ця тема лунала з вуст офіційних представників держави, у соціальних мережах і т. д.
На цьому тлі російські окупанти посилили своє угруповання на правобережжі, яке мало втримати загарбані території від українського наступу.
І цей очікуваний наступ на Херсонщині все ж почався – наприкінці серпня. Вівся він правда не на Херсонському напрямку, але в області – у Бериславському районі.
У вересні прогриміла наступальна операція українських військових на Харківщині.
До початку листопада поблизу Херсона тривали бойові дії з перемінним успіхом для українських військових та російських окупантів.
Паралельно українське військо продовжувало нищити тили російських загарбників.
Зрештою ці та інші дії призвели до того, що 9 листопада військове командування Росії оголосило про намір залишити правобережну Херсонщину.
Цього ж дня українські підрозділи почали просуватись до Херсона.
Передові загони українських бійців вступили у місто вдень 11 листопада і звільнили його від російської окупації.
Гуманітарна допомога
В день деокупації Херсона місто зустріло воїнів ЗСУ без світла, води, зв?язку та на порозі гуманітарної катастрофи.Було очевидно, що Херсон потребує допомоги у вигляді питної води, ліків, теплого одягу, генераторів та хоча б елементарних продуктових наборів, тому що більшість магазинів в місті просто не працювали. Близько 100 000 людей залишились в місті зі знищеною інфраструктурою.
Наступні дні до міста почали заїжджати машини з гуманітарною допомогою. Одним з перших, хто почав допомагати містянам був Благодійний Фонд Сергія Притули.
Брендований Р±СѓСЃ фонду заїхав РІ місто зранку 13 листопада через Чорнобаївський аеропорт.В
Потім підключилися ЮНІСЕФ, ООН, Міжнародна продовольча програма та багато інших.
Кожна роздача «гуманітарки» супроводжувалася великими натовпами людей на площах, що, звісно було дуже небезпечно. Адже в будь-який момент місто могло бути обстріляне з території лівобережжя, де базувалися росіяни.
Поступово місто оговтувалось та адаптувалось до умовно нормального життя, а ОСББ та квартальні за дорученням міської влади почали збирати списки на отримання фінансової допомоги та продуктових наборів.
Херсон отримував гуманітарну допомогу від українських міст, іноземних компаній, міжнародних організацій та навіть простих українців.
Проте, не дивлячись на начебто великі надходження допомоги, про які влада звітувала у соціальних мережах, Херсон таки потрапив у «гуманітарний колапс».
За інформацією джерел у Херсонській ОВА, виданню МОСТ відомо, що одразу після деокупації міста неможливо було вести належний облік видачі допомоги через відсутність необхідної інфраструктури.
Через відсутність електрики, зв’язку та інтернету було практично неможливо контролювати кількість виданої допомоги.
Що породжувало хаос серед волонтерів та жителів міста.
Зазначимо, що РІ Україні РґРѕСЃС– немає єдиного реєстру обліку отримання та видачі гуманітарної РґРѕРїРѕРјРѕРіРё.В
У листопаді ж 2022-го владі та волонтерам доводилось працювати практично наосліп, намагаючись вручну зібрати списки жителів, які потребують допомоги.
Загалом, СЏРє розповідає заступник начальника Херсонської РњР’Рђ Антон Єфанов, через 6 місяців після деокупації гуманітарна ситуація Сѓ Херсонській громаді покращилась.В
«Зараз працює програма аналізу гумдопомоги, спільними зусиллями міської ВА та Херсонського центру зайнятості створено спеціальний проєкт залучення волонтерів, працює 8 центрів гуманітарної допомоги, які займаються обліком та інвентаризацією всіх надходжень. Також працюють окремі центри для родин з дітьми та сформовані 3 бригади допомоги маломобільним особам, працює організація World Central Kitchen, яка займається забезпеченням харчування постраждалих в результаті бойових дій», – розповідає Єфанов.
Але, СЏРє зазначають Сѓ Херсонській РњР’Рђ, РІ громаді Р№ РґРѕСЃС– С–СЃРЅСѓС” проблема організації логістики, бракує волонтерів та профільних спеціалістів.В
Виїзд та евакуація
Необхідно виїхати з Херсона будь-якими шляхами, – майже щоденно чули херсонці від представників влади.При цьому не було узгоджено жодного зеленого коридору, тому всі їхали на свій власний розсуд і ризик.
Один із маршрутів, що були доступні херсонцям – через Снігурівку, село на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, але з часом виїжджати ставало дедалі складнішим. Окупанти ретельно перевіряли особисті речі, документи херсонців, а також нишпорили в телефонах, шукаючи “підозрілу”, на їхній погляд, інформацію. Після цього людей допитували, найчастішим запитанням було про наявність родичів в ЗСУ.
Телефони зазвичай перевіряли на підписки на українські та проукраїнські групи в соц.мережах, наявність проукраїнських пісень, державної символіки. Але разом з тим занадто “чисті” телефони могли здатись підозрілими.
Однак РІ кінці травня окупанти заблокували РІРёС—Р·Рґ через РЎРЅС–РіСѓСЂС–РІРєСѓ РЅР° територію вільної України. Автівки, СЏРєРёРјРё люди намагались виїхати Р· окупованих територій, СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєС– РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІС– ретельно фільтрували та повертали назад.В
Обираючи такий маршрут, люди прямували до Грузії або інших європейських країн. Цей шлях був нелегким, зважаючи на суворі допити представників російських спецслужб та виснажливу дорогу – зазвичай поїздка тривала 2-5 днів, не враховуючи час в черзі на кордоні.
З часом окупанти тільки посилювали фільтрацію на пропускних пунктах: на в’їзді до Криму в усіх пасажирів збирали відбитки пальців, особисту інформацію, перевіряли, а іноді й забирали, телефони. Також на кордоні РФ та країн ЄС погрожували перестати випускати чоловіків, а інколи безпричинно розвертали людей.
Після проведення псевдореферендуму у вересні, виїзд з міста значно ускладнився, оскільки росіяни ввели “спецдозволи”. Тоді єдиним пропускним пунктом лишалась Василівка, Запорізької області. Окупанти вимагали надати особисті дані та пояснити причину виїзду з області.
Р’С–Рґ 1 жовтня мешканці окупованих територій РїРѕРІРёРЅРЅС– були отримати спеціальний “дозвіл”, аби виїхати.В
Псевдорефрендум, погрози життю, перспектива переходу в рубльову зону, настерпність життя в окупованому місті змусили людей покинути місто.
До самого звільнення Херсона єдиним маршрутом для РІРёС—Р·РґСѓ залишалась Василівка, проте С– там ситуація часто змінювалась.В
Дорога РґРѕ Василівки РІ РјРёСЂРЅРёР№ час складає близько трьох РіРѕРґРёРЅ автівкою. РџС–Рґ час окупації цей час складав РІС–Рґ 6 РіРѕРґРёРЅ. Незважаючи РЅР° понівечену обстрілами РґРѕСЂРѕРіСѓ, люди продовжували виїжджати.В
У самій Василівці окупанти давали для заповнення “анкету”, яка фактично розкривала всі особисті дані й контакти рідних. Також для всіх, хто мав намір перетнути блокпост, вимагали перепустки, видані окупаційними “адміністраціями”.
Маршрут через Василівку був надзвичайно складний, виснажливий та небезпечний. Росіяни штучно створили такі умови, коли пропускали людей лише декілька годин на добу.
Люди були змушені днями чекати в полях, поряд з ними літали снаряди та лунали вибухи. Доходило до того, що сім’ї з маленькими дітьми стояли по 6-7 діб в черзі, люди були змушені жити практично на дорозі.
Траплялись випадки смерті в чергах від спеки в теплу пору року, спраги, стресу та відсутності санітарних норм.
Після деокупації Херсона українськими військами 11 листопада, розпочалася добровільна евакуація Р· міста.В
19 листопада до Херсона прибув перший після повномасштабного вторгнення РФ поїзд із Києва, який називають “Потягом до перемоги”.
Після організації офіційної евакуації херсонці почали активніше покидати місто у зв’язку з постійними обстрілами міста.
Було запущено потяг, який щодня курсував з Херсона до Хмельницького. Крім того, для виїзду вглиб країни організували безкоштовні евакуаційні автобуси до Одеси, Миколаєва та Кривого Рогу.
Напередодні зими влада ще раз наголосила на важливості евакуації громадян, оскільки після звільнення посилились обстріли та було вкрай важко забезпечити доцільне функціонування інфраструктури у холодну пору року. Саме тому перспективи зими з перебоями електрики та відсутністю опалення змусили багатьох пакувати валізи, щоб перезимувати в іншому місці.
Евакуація продовжується до сьогоднішнього дня, досі щодня курсує потяг з Херсона до Хмельницького.
За даними Херсонської ОВА, станом на 10 травня 20 000 людей скористались можливістю безкоштовної евакуації.
Кроки міської влади після деокупації обласного центру
Піднімати – якщо це можна так назвати – щойно звільнений від росіян Херсон у листопаді 2022 року почала команда Галини Лугової на чолі з нею самою.
Керівний РґРѕСЃРІС–Рґ пані Галини Р±СѓРІ відверто СЃСѓРјРЅС–РІРЅРёРј – РґРѕ посади секретарки ради Лугова була директоркою Антонівської Р—РћРЁ в„–21.В
На посаді начальниці МВА Галина Лугова продовжувала бути і в.о.міського голови – президент розширив її повноваження відповідним указом.
Спілкуючись Р· нашим журналістом Сѓ вересні 2022 СЂРѕРєСѓ, новопризначена начальниця Херсонської РјС–СЃСЊРєРѕС— РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРѕС— адміністрації розповідала, що РІРѕРЅР° та С—С— команда готуються РґРѕ звільнення обласного центру та пропрацьовують СЂС–Р·РЅС– варіанти розвитку РїРѕРґС–Р№.В
“Ми готуємося РґРѕ СЂС–Р·РЅРёС… варіантів С– плануємо, СЏРє нам діяти. Насамперед — це забезпечення життєдіяльності міста, тобто соцсфера С– проблематика Р–РљР“. Забезпечення жителів світлом, РІРѕРґРѕСЋ газом. Якщо РЅРµ Р±СѓРґРµ газу, планується завезення буржуйок, заготівля РґСЂРѕРІ. Соцаспекти — харчові продукти, засоби гігієни тощо”, – казала тоді Галина Лугова.В
Серед РЅРёС… можна виділити трьох найбільш яскравих – першого заступника Сергія Орєхова, СЏРєРёР№, Р·Р° словами джерел РњРћРЎРўР°, РЅРµ мав жодного уявлення РїСЂРѕ сферу, СЏРєРѕСЋ Р№РѕРіРѕ призначили опікуватися – сферу Р–РљР“. До призначення Орєхов працював Сѓ “Херсонгазі”.В
Ще РѕРґРЅР° заступниця Лугової – Інна Поперечнюк, ексдиректорка Херсонської початкової школи в„–7. Їй ввірили гуманітарну сферу.В
Р† РѕС‚ уже РІ листопаді 2022 СЂРѕРєСѓ Р—Р±СЂРѕР№РЅС– сили звільний правий берег Херсонщини С– Р· обласним центром разом, змусивши РјС–СЃСЊРєСѓ владу стикнутися С–Р· жорстокою реальністю. Р РѕСЃС–СЏРЅРё, тікаючи, залишили місто РІ темноті, холоді С– без зв’язку. Ейфорія РІС–Рґ звільнення потроху минала, час РЅР° розкачку Сѓ РјС–СЃСЊРєРѕС— влади – також. Р† якщо ситуація С–Р· зв’язком та комунікаціями була більш-менш зрозумілою, Р±Рѕ очікувати СЃРєРѕСЂРѕРіРѕ вирішення такого СЂРѕРґСѓ проблем було РЅРµ варто, то ситуація, наприклад,В С–Р· гуманітарною РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ почала викликати Сѓ жителів багато питань. “Гуманітарка” стікалася РґРѕ Херсона фурами – їжу, теплі речі, “гігієну” передавали десятки українських та іноземних благодійних організацій. РўРѕРЅРЅРё речей та продуктів “осідали” РЅР° складах, Р° влада РЅРµ комунікувала, чому так стається С– чому немає СЏРєРѕС—СЃСЊ системності Сѓ цьому питанні. Пізніше, уже Р·Р° втручання Херсонської обласної РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРѕС— адміністрації, була створена база, Р·Р° РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ СЏРєРѕС— почали роздавати гуманітарну РґРѕРїРѕРјРѕРіСѓ квартальним, головам ОСББ С– С‚.Рґ. Однак теза “влада краде нашу гуманітарку” звучала РІСЃРµ частіше.В
Варто сказати, що проблеми з електроенергією та теплом поступово вирішувалися; повертався мобільний зв’язок; відкривалися магазини і супермаркети. Але паралельно з цим почалися щоденні обстріли Херсонської громади. Росіяни нещадно били по інфраструктурі, житлових будинках, місцях скупчення людей. І у мешканців виникла ще одна серйозна претензія до міської влади – наявність укриттів на вулицях Херсона та функціонування бомбосховищ.
Обстрілювати місто почали 11 листопада, Р° перше укриття з’явилося після 24 РіСЂСѓРґРЅСЏ. Саме РІ переддень Р С–Р·РґРІР° СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєС– РІС–Р№СЃСЊРєР° вкрили вогнем Центральний СЂРёРЅРѕРє. Кількість загиблих тоді склала більше 10-ти.В
Ексначальник ХОВА Ярослав Янушевич у розмові з нашим журналістом зазначав: “Безпека громадян — питання №1. Повинні ми зайнятися питаннями бомбосховищ – місто і всі територіальні громади? Зобов’язані. Повинні зайнятися вуличними укриттями? В першу чергу. Є рішення Ради оборони області, по якому Галину Лугову зобов’язано вирішити питання придбання вуличних укриттів”.
РџСЂРѕ саму Лугову та С—С— роботу, РґРѕ речі, Янушевич РіРѕРІРѕСЂРёРІ, що “є деякі речі, СЏРєС– РјРё могли Р±Рё РІСЃС– вже зробити, але РІРѕРЅРё РЅРµ зроблені”.В
РўСЂРѕС…Рё пізніше начальник РҐРћР’Рђ Олександр РџСЂРѕРєСѓРґС–РЅ, СЏРєРёР№ Р·РјС–РЅРёРІ Янушевича взагалі назвав РјС–СЃСЊРєСѓ владу “саботажниками” та “ Р· коронами РЅР° голові”. Р† недвозначно натякав РЅР° звільнення пані Лугової.В
РњС–Р¶ тим, суттєвою проблемою для влади залишався С– тотальний брак кадрів. Людей просто РЅРµ було – це відзначав С– той же Ярослав Янушевич. Рђ ті, що були – ті йшли, жертвуючи навіть достатньо вагомими посадами. РЇРє це зробила РѕРґРЅР° С–Р· заступниць Галини Лугової Інна Поперечнюк. Її Р·РіРѕРґРѕРј “змінила” РєРёС—РІСЃСЊРєР° письменниця Тата Р С–РІРЅР° (Тетяна Сладковська).В
Втім, сама пані Галина не набагато довше протрималася на посаді очільниці військової адміністрації за свою колегу-педагогиню. Як і передрікав начальник Херсонської ОВА.
РќР° початку березня 2023 СЂРѕРєСѓ стало РІС–РґРѕРјРѕ, що Володимир Зеленський СЃРІРѕС—Рј указом призначив РЅРѕРІРѕРіРѕ начальника Херсонської РњР’Рђ – Романа Мрочка.В
Не знаємо, чи можна назвати Романа Мрочка на 100% військовим. У минулому він – заступник військового прокурора Південного регіону, а до цього працював військовим прокурором у Луганському гарнізоні і в Генеральній прокуратурі.
Розпочав СЃРІРѕС” управління Херсонською громадою Роман Мрочко Р· широкого жесту – збільшив виплати РЅР° лікування постраждалим РІС–Рґ обстрілів херсонцям.В
РўСЂРѕС…Рё освоївшись, РЅРѕРІРёР№ начальник РњР’Рђ РїСЂРѕРІС–РІ СЂРѕРєРёСЂРѕРІРєСѓ серед СЃРІРѕС—С… заступників, замінивши деяких СЃРІРѕС—РјРё земляками Р· Луганщини. Так, першою заступницею Мрочка стала Наталя Чехута – ексголова однієї С–Р· РДА РІ Луганській області.В
Наталя Чехута “посунула” Сергія Орєхова – РІС–РЅ став заступником. РќР° СЃРІРѕС—С… посадах залишилися Антон Єфанов та Тетяна Сладковська. РџРѕРєРёРЅСѓРІ посаду зама львівський блогер Роман Салабай.В
Команда Романа Мрочка розпочала активну кампанію С–Р· закупівлі СЂС–Р·РЅРѕРіРѕ СЂРѕРґСѓ укриттів та замовлення С—С…РЅС–С… ремонтів. Причому, робили (С– роблять) РІРѕРЅРё це здебільшого Сѓ підприємств-виходців С–Р· Луганщини чи новостворених фірм.В
Також саме РїСЂРё Мрочку підняли питання згорілого ще наприкінці лютого 2022 СЂРѕРєСѓ СЂРёРЅРєСѓ “Кристал”. Р—Р° Р№РѕРіРѕ ініціативи, хоча РІС–РЅ переводить стрілки РЅР° ДСНС, територію торгівельного містечка почали очищати РІС–Рґ залишків бутиків. Це неабияк збурило громадськість, СЏРєР° впевнена, що там тепер зведуть житловий комплекс чи парковку.В
Сам начальник РњР’Рђ обіцяє, що нічого такого РЅРµ станеться – РЅР° місці “Кристалу” будуть пішохідні алеї.В
Загалом, РїСЂРѕ діяльність Романа Мрочка РїРѕРєРё можна мало що сказати – пройшло РІСЃРµ Р¶ таки РЅРµ так багато часу РІС–Рґ Р№РѕРіРѕ призначення.В
Примітно, що РїРѕРєРё РјРё РЅРµ спостерігаємо одвічного конфлікту РјС–Р¶ обласною та РјС–СЃСЊРєРѕСЋ владою – РџСЂРѕРєСѓРґС–РЅ та Мрочко йдуть РЅРѕРіР° РІ РЅРѕРіСѓ. РўР° РѕС‚ чи надовго це?В
Автори – Сергій Нікітенко, В’ячеслав Гусаков, Олександр Риба, Маргарита Доценко, Марія Якущенко, Єва Василевська
Фото – Олена Гнітецька, В’ячеслав Гусаков, Сергій Нікітенко та соціальні мережі