Залягти на дно в Бериславі. Виходить фільм Романа Бондарчука "Вулкан"

У четвер, 4 квітня, на українські екрани виходить фільм режисера Романа Бондарчука "Вулкан", події якого відбуваються на Херсонщині.
Стрічку вже показали на 45 фестивалях у всьому світі, як повідомляють його творці, він здобув вісім нагород, зокрема гран-прі фестивалів у Вірменії, Хорватії та Марокко. 
Половину фінансування з бюджету фільму, який загалом становив 10 млн гривень, надало Державне агентство України з питань кіно, коли автори виграли пітчинг у 2014 році.  
"Це фільм, яким ми у Держкіно дуже пишаємося", - твердить голова Держкіно Пилип Іллєнко. Сюжет: Перекладач місії ОБСЄ, з іноземним ім'ям Лукас та зовнішністю іноземця, губиться у степах Херсонщини. 
Джип місії з двома представниками ОБСЄ зникає без сліду, а він опиняється там, де "немає зарплати, немає президента, немає міліції", як пояснює йому одна з героїнь. 

У місцевого жителя, який бере його під своє крило, на гомілці татуювання Статуї Свободи і плани встановити сонячні батареї на подвір'ї, але поки що "вода по годинах" і облуплена хата, що немов фортеця височіє на пустирі з мальовничим видом. Вдома він тримає щит з Майдану, повз головного героя проїздять танки на Донбас, але це лише далекі відлуння сучасності там, де нічого не змінюється роками. "Майдан - там, війна - там, - вказує рукою дядя Вова. - А тут у нас - дике поле". 

Лукас, по всьому, ще й якраз занурюється у кризу середнього віку ("п'ятий семирічний цикл"), немов у глибокі води Каховського водосховища. Переховуючись у віддаленому селі, він намагається знайти себе.

Коли планувався сценарій, ще на початку 2010-х років, за сюжетом головний герой був іноземцем, який застрягав в одеському аеропорті через виверження вулкану в Ісландії. Після цього починалася його мандрівка в українську глибинку. Йшов час, сюжет осучаснили, а назву "Вулкан" залишили. Тепер назва фільму символізує хиткий стан в житті людини, що нагадує внутрішній вулкан, коли от-от може статися вибух і катаклізми. Нагадують вулкан і кургани, якими рясніють херсонські степи, розповідає одна з авторок сценарію Дарина Аверченко."За": Серед акторського складу - лише двоє професійних акторів. Головного героя, наприклад, зіграв звукорежисер Сергій Степанський. Типажі героїв та ситуації списані з реальних подій, адже фільм спочатку задумувався як документальний і герой Вова мав реального прототипа. Це все надає реалістичності історії, хоча подекуди дивитися на неї непросто. 
"Може, це не ті речі, які ми хочемо бачити, але це демонструє рівень кіномистецтва, який круто зроблено", - каже голова Держагентства Пилип Іллєнко. Картинка у фільмі справді красива. 
Як зауважує режисер фільму Роман Бондарчук, Крим та Карпати часто виступали місцем подій українських фільмів, а от Херсонщина була несправедливо забута. У фільмі її показують не у надто привабливому вигляді, адже тут місцевість виступає радше як збірний образ української занедбаної глибинки, де нічого не змінюється, незалежно від того, хто приходить до влади. 
Втім, мальовничі краєвиди та місцеву містичність фільм передає добре. Пейзажі водосховища, спалені сонцем соняхи і безкрайні простори полів вплітаються у філософські розмови героїв і займають ледь не стільки ж екранного часу.  А для любителів романтики є навіть любовна лінія. 
Фільм показує, що буває, якщо вибратися зі свого звичної "бульбашки" і як можна виявитися іноземцем у власній країні. "Це фільм про землю, про те, що її треба любити і захищати, треба говорити з людьми, які живуть поруч з нами, розбудовувати діалог", - каже режисер.Музику до фільму написав славнозвісний гурт "ДахаБраха". Їхня пісня "Пливе човен" лунає під час фінальних титрів, а в самому фільмі з'являється у виконанні примарного хору серед поля, як місцевий міраж.

"Проти": Фільм тягнеться немов спекотний і липкий літній день українського півдня, де його знімали. Тремтяча камера або довгі статичні плани лише підсилюють цей ефект. Тож любителі екшену і карколомного розвитку сюжету можуть бути розчаровані відсутністю швидкого перебігу подій. Це не розважальне кіно, наголошують творці стрічки. "Але повноцінний кінематограф - це якщо є різні фільми", - каже Пилип Іллєнко. 

Головного героя навряд чи можна назвати харизматичним. Він бере пасивну участь у всьому, що відбувається, немов той відірваний буй, що то з'являється, то зникає у навколишніх водах. Лукас віддається на поталу хвилям подій, дозволяючи іншим вирішувати, що йому робити. 

Попри певну гротескність сюжету, фільм важко назвати стовідсотковою комедією. Та й взагалі визначити жанр не можуть ані творці, ані спонсори стрічки. "Це приклад мистецького кіно, яке не можна переповісти іншими засобами", - описує "Вулкан" Пилип Іллєнко.

Фільм у трьох словах: Важке життя глибинки. 


Ганна Чорноус, BBC News Україна