На території Херсонщини до повномасштабного вторгнення нараховувалося понад 10 тисяч пам’яток історії та культури. Близько 30% з них розташовані на звільненому від росіян правому березі Дніпра, решта – на окупованому наразі лівобережжі. Укрінформ розповідає про втрати, яких зазнає культурна спадщина Херсонщини внаслідок війни, – а фіксують їх Обласна інспекція з охорони пам’яток історії й культури та громадська організація «Амадока», що об’єднала археологів, пам’яткоохоронців і природоохоронців.
ОКУПАНТИ ПЕРЕТВОРИЛИ ЛЮБИМІВСЬКЕ ПІЗНЬОСКІФСЬКЕ ГОРОДИЩЕ НА СВОЄ УКРІПЛЕННЯ
"На Херсонщині на 20 січня зафіксували пошкодження 271 пам’ятки історії та культури", – каже заступник начальника обласної інспекції з охорони пам’яток історії та культури Денис Сікоза. – "Це з урахуванням лівого і правого берегів".Інформацію щодо тимчасово окупованої території ми отримуємо, зокрема, із соцмереж та ЗМІ. Допомагає й співпраця з громадськими організаціями, які займаються окупованими територіями, зокрема з Кримським інститутом стратегічних досліджень. Йдеться про різний ступінь пошкоджень пам’яток.
За його словами, найважчих втрат зазнають пам’ятки археології національного значення. Особливо – на лівобережжі, адже росіяни його перекопують, облаштовуючи позиції.
"Наприклад, загарбники перетворили на своє укріплення Любимівське пізньоскіфське городище (датується II ст. до н.е. – IV ст. н.е., XVI ст.; простір городища був задернований і вкритий степовою рослинністю, поверхня не розорювалася, – ред.). Для окупантів головне, що це – високе місце, і вони там закріпилися. Думаю, ніхто з них не звертає уваги, що знищується пам’ятка. Бо в них завдання – облаштувати позиції якомога ближче до нас, щоб обстрілювати правий берег", – продовжує розповідь заступник начальника обласної інспекції.
Він зауважує, що на правобережжі російськими обстрілами пошкоджено багато церков.
"У Херсоні є прильоти майже в усі давні храми. Це і Грецька церква, і Привозна, і Катерининський собор. Влучали і в 2023, і в 2024 роках. Дуже пошкоджений Бізюків чоловічий монастир у Червоному Маяку. Спалені шведські кірхи у Зміївці (село заснували 1782 року шведські поселенці, у 2008 році його відвідали король та королева Швеції). Постійно обстрілюють Кам’янську Січ. У місті Бериславі понищені майже всі будівлі. Ми достеменно не знаємо ступеня пошкодження пам’яток, адже на цю територію важко дістатися, а прильоти – щодня. Ситуація в області дуже динамічна: поки ми з вами розмовляємо, вже якусь пам’ятку могли пошкодили", – каже Сікоза.
Акцентує, що внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС були затоплені середньовічна фортеця Тягинь та літописне місто Олешшя."Коли археологічна пам’ятка затоплюється, пошкоджується культурний шар. Якщо там є якісь речі, – залізо, бронза, шкіра, – то в мокрому ґрунті це все, звісно, набагато швидше руйнується", – додає він.
Усі прибережні села біля Дніпра планомірно стирає ворог. Там пошкоджені пам’ятки, зокрема археологічні, також історичні будівлі.
"Археологічні пам’ятки – не відновлювальні. Тобто все пошкоджене знову не складеш. Навіть якщо щось пізніше знайдуть, інформації буде набагато менше. Досліджувати, звісно, потрібно. Будемо дивитися, що збереглося, проводити експедиції. Але на тій ділянці, де прилетів КАБ і пошкодив, наприклад, 25 чи 50 квадратних метрів, – і ще треба враховувати глибину вирви, – може бути втрачена вся інформація про будівлі, поховання, що там були", – зауважує Денис Сікоза.
КУРГАНИ, ЯКІ РОЗКОПАЛИ РОСІЯНИ, НЕОБХІДНО ЯКНАЙШВИДШЕ ЗАКОНСЕРВУВАТИЯк зазначає наукова співробітниця Інституту археології Національної академії наук України, керівниця громадської організації «Амадока» Олена Дзнеладзе, яка до широкомасштабного вторгнення працювала в археологічних експедиціях, на території Херсонської області – близько восьми тисяч пам’яток археології національного та місцевого значення. Найбільше серед них – курганів.
Наприклад, найдавніші кургани Херсонщини датуються IV тис. до н.е. Курганний обряд поховання був, зокрема, у кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, печенігів, торків, половців. Поодинокі поховання в курганах мали місце й за часів козаччини.
"У нас дуже багато пошкоджених чи зруйнованих курганів. Бо російські війська перекопують їх, облаштовують спостережні пункти, роблять укріплення. Ці кургани потребують якнайшвидшої консервації, для цього під час повоєнного відновлення їх слід додати до однієї з державних програм. Найбільш пошкоджені й розриті треба дослідити, бо артефакти у таких пам’ятках зіпсуються через опади, природну руйнацію. Їх не можна так лишати", – ділиться Дзнеладзе.
Нині «Амадока» реалізовує проєкти й організовує експедиції деокупованою Херсонщиною з фіксацією зруйнованих пам’яток, проводить обстеження і дистанційно. Завдання – якомога детальніше все задокументувати, передати ці дані Міністерству культури та стратегічних комунікацій України."Члени нашої організації проходили тренінги від ЮНЕСКО та Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ICOMOS). Набули досвіду і «в полі», переймаємо його і в наших партнерських організацій, зокрема Heritage Monitoring Lab. Можемо вже й ділитися досвідом, щось кодифікувати. Наша мета – максимально і правильно все зафіксувати, щоб профільні організації, зосібна й міжнародні, знали про кількість цих пам’яток і щоб вчасно можна було спільними зусиллями їх стабілізувати і відновлювати", – розповідає археологиня.
Вона ділиться, що дуже важко дивитися на розбиті церкви, пошкоджену інфраструктуру, зокрема бібліотеки і будинки культури, що були колись центрами громадського життя.
"Я бачу, що територіальні громади докладають зусиль, щоб якнайшвидше привести все до ладу. Вони роблять усе, що можуть. Дуже часто не вистачає матеріального, фінансового, людського ресурсу. Приміром, у Миролюбівці, Високопіллі була проблема, що є матеріали, щоб накрити дах, але немає кому це робити. Є проблема з Будинком культури в Давидовому Броді. У мене складається враження, що на Херсонщині, на жаль, на державному рівні працює дуже мало програм, навіть якщо порівняти із Харківщиною і Сумщиною. Можливо, це через близькість лінії бойового зіткнення", – каже Дзнеладзе.
ПОШКОДЖЕННЯ ТА ЗНИЩЕННЯ ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – ЦЕ ВОЄННІ ЗЛОЧИНИЗа словами начальника Управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Херсонської обласної прокуратури Олексія Бутенка, з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну органи досудового розслідування за процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури розслідують 52 кримінальних провадження, що стосуються 54 злочинів проти об’єктів культурної спадщини. Через руйнування та пошкодження об’єктів унаслідок обстрілів порушено 47 проваджень. Інші випадки пов’язані з розграбуванням.
"Серед об’єктів, які зазнали руйнувань, відзначу пам’ятку місцевого значення Аджигольський маяк, що неподалік села Рибальчого на березі Дніпровського лиману. Він зведений у 1911 році. Пошкоджена також пам’ятка національного значення «Кам’янська Січ», де є могила кошового отамана Костя Гордієнка та кладовище запорізьких козаків XVIII століття", – каже Бутенко.
Він додає, що також пошкоджені будівлі Херсонського обласного художнього музею ім. О.О. Шовкуненка, краєзнавчого, літературного музеїв та Державного архіву Херсонської області.
"Наразі тривають необхідні слідчі (розшукові) дії. Ми працюємо над встановленням осіб, причетних до цих злочинів. Органи прокуратури та правоохоронці Херсонської області активно співпрацюють із міжнародними організаціями. Це, зокрема, ГО «Truth Hounds», Консультативна група з питань найтяжчих міжнародних злочинів (ACA), міжнародна правозахисна компанія «Global Rights Compliance»", – зазначає начальник Управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Херсонської обласної прокуратури.
Бутенко зауважує, що пошкодження та знищення об’єктів культурної спадщини кваліфікуються за статтею 438 Кримінального кодексу України як воєнні злочини.
НА МІСЦІ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА СЛІД СТВОРИТИ ЗАПОВІДНИК
"Перед затопленням Каховської ГЕС археологи проводили дослідження, але вони були такі: партія казала «треба» – і експедиціям давали умовно тиждень на пам’ятку. Тепер ми можемо говорити про сотні затоплених пам’яток. Із точки зору археологів можу сказати, що необхідне повне дослідження всього, що є на території Каховської ГЕС. Ми матимемо доступ до території, де розташовувалися всі Козацькі Січі, які навмисно затопила радянська влада. Вони були на урізах води і на напівостровах, їх майже не досліджували. Це переважно правобережжя", – каже Денис Сікоза.
На думку Олени Дзнеладзе, відновлювати Каховську ГЕС не потрібно, – на її місці слід створити природний заповідник. Вона зауважує, що необхідно визначити території археологічних пам’яток – для проведення археологічних експедицій та охорони лісу, що виріс без втручання людей. Дзнеладзе зауважує, що на території колишнього водосховища утворився біотоп, який дуже цінний для природи, науки, і не лише для України, але й загалом для Європи.
"Ми консультувалися з гідрологами і можемо з впевненістю казати, що для потреб сільського господарства на Херсонщині не варто відновлювати гідроелектростанцію. Слід розвивати крапельне зрошення. Власне, Каховська ГЕС створювалася не для сільського господарства, а для важкої промисловості", – додає Дзнеладзе.
За її словами, створення на місці Каховського водосховища заповідника з регульованим, обмеженим використанням цієї території – найбільш вдала ідея як для охорони природи, людей, що мешкатимуть довкола, так науковців, які зможуть досліджувати цю територію.