![](/uploads/posts/2024-02/thumbs/1709023680_923c0d4282e6e7efae8b2eea0e345229_generic.jpg)
Ось що написав Іван Антипенко (на фото) на своїй сторінці у Фейсбук:
«Моє питання до президента: що відбувається у Херсонській області? Чому ми дізнаємося про Кринки з ТікТока і доповідей Шойгу?
Чим цей напрямок відрізняється від Авдіївки, Купʼянська, Роботиного в тому сенсі, що нам заборонено навіть згадувати про лівий берег?
Чим боротьба і втрати морпіхів і ТрО на Херсонщині відрізняються від боротьби інших бригад на інших напрямках?
Багатьом колегам хочеться зрозумілих відповідей на питання, чому «ні» – універсальна відповідь на запити про роботу з військовими на Півдні. І не тільки журналісти хотіли б знати ці відповіді, а й військові, які працюють на цьому напрямку.
Є розуміння військової таємниці в умовах активних бойових дій. Проте нема розуміння, чому прогалину в комунікації Півдня заповнюють російські наративи, анонімні канали і фейкові вкиди на всіх платформах.
І це в той час, коли десятки журналістів хотіли б попрацювати на цьому напрямку, попри всю небезпеку, яка на них очікує тут. Зрештою, як і на інших ділянках фронту.
«Дуже важливо, щоб говорили люди, які на першій лінії фронту… дуже важливо, щоб люди жили в реальному інформаційному просторі», – цитата президента з останньої пресконференції.
Я абсолютно згоден. Люди в Тягинці, Станіславі, Кізомисі й Бериславі теж хочуть, щоб ми жили в реальності. Вони теж хочуть, щоб світ знав, як по їхніх населених пунктах прилітають десятки КАБів, що відбувається з ними і як наші сили цьому протистоять.
Професійні люди розуміють, що і як можна знімати, що показувати, як не нашкодити. Зрештою, ми проходимо процедури акредитації, перевірок, узгоджень. У всіх, кому треба, є наші контакти.
Натомість тисячі цивільних, які їздять у «закриті» села на громадському транспорті, вільно можуть знімати публікувати або передавати на ту сторону важливу інформацію.
Дайте можливість працювати на Півдні», - йдеться у зверненні.
Журналісти підтримали колегу. Пишуть, що вимушені майже нелегально, як приватні особи, працювати в деокупованих громадах Херсонщини. І це в той час, коли будь-який місцевий може викласти відео з телефона в соцмережі й тим самим нанести шкоду військовим чи цивільним.
Тож коли ми читаємо, що про Херсонщину не пишуть, про неї не чутно, то, можливо, це через те, що професійним журналістам обмежено доступ до джерел інформації?
Якщо так, то ми приречені програвати пропагандистській машині РФ, яка транслює, що ЗСУ вже не утримують, наприклад, Кринки, чи Україна готується полишати власні території…
Гривна