Еколог та зоолог Української Природоохоронної Групи (UNCG) Олексій Василюк розповів «UAnimals» про наслідки пожежі для заповідника та його мешканців.Основні тези з його розповіді:
- Через окупацію вже майже півтора року жоден український біолог чи еколог не мав доступу до інформації щодо ситуації на острові. Тому ми можемо оцінювати наслідки пожежі лише приблизно.
- Внаслідок пожежі вигоріла практично вся суха частина острова, що зайнята степами. Це відносно невелика степова територія. І дуже довгий час ця малолюдна територія була для багатьох тварин безпечним притулком.
- Найбільше могли постраждати невеликі наземні тварини, в тому числі червонокнижні. Наприклад, деякі комахи, гадюка степова. Птахи можуть відлетіти, копитні — втекти та перестояти пожежу десь на мокрих ділянках. Але дрібні наземні тварини втекти не можуть. Наприклад, постраждати могла унікальна комаха емпуза смугаста — південноєвропейський вид богомолів. Цей богомол приваблює своїх жертв, удаючи, що він краплина води. В емпузи на голові є виступ, який нагадує ріг, і дуже виблискує на сонці.
- Джарилгач — це рівнинна територія буквально посеред моря. Там завжди сильні вітри й вогонь рухається також зі швидкістю вітру. Жодна комаха чи дрібна тварина врятуватись не може.
- Інша проблема — відновлення заповідника після пожежі. Загалом, пожежа є відносно нормальним явищем для степу. Степ має механізми відновлення: з сусідніх ділянок доволі швидко можуть поновлюватися тварини та рослини. Але Джарилгач — це острів посеред моря. Там немає сусідніх ділянок. Більше шансів зберегтися у рослин, бо вони можуть доволі глибоко в землі мати коріння та цибулини. Це гіпотези, але з великою ймовірністю значна частина рослин збережеться.
- З хороших новин: найбільша кількість рідкісних видів тварин Джарилгача не на суходолі, а в акваторії. Наприклад, краби, риби тощо — пожежа на них не вплине.
- Копитні можуть втекти, але й вони постраждають. Всі копитні — чужорідні для національного парку. Їх заселили туди, коли Джарилгач ще не був національним парком, а був мисливським господарством. Потім полювання на тварин в парку заборонили. Певною мірою це була проблема, адже тварин було забагато для острова. Тепер рослини, якими вони харчувались, — повністю згоріла. Навряд тварини вимруть, але це дуже ускладнює їхнє життя.
- Така пожежа — екстраординарна подія для острова. Раніше пожежі траплялись, але адміністрація національного парку вчасно на це реагувала. Пожежу таких масштабів допустили російські окупанти. Це провина росії.
- Розмінування на Джарилгачі триватиме десятиліття. Але коли ми туди все ж таки потрапимо і зможемо пройти хоча би стежками, то побачимо його значно біднішим, ніж він був до повномасштабного вторгнення росії.