Херсонщина: ні насіння, ні олії

Господарства південного краю ще до жовтневих дощиків практично завершили збирання соняшнику. 

За обсягами площ, зайнятих під цією олійною культурою, Херсонщина посідає друге місце в регіоні. Нині «квіти сонця» красувалися на 232,3 тис. гектарах (ця площа на 5 відсотків менша, ніж торік).

ОФІЦІЙНА статистика не поспішає обнародувати результати соняшникових жнив, але навіть візуально видно було, що пристойного врожаю чекати годі.

Одвічне запитання: хто винен? Майже скрізь у господарствах, особливо фермерських, відповідь на це запитання однозначна: погода!


Із неї, погоди, примхливої і довгостроково не передбачуваної саме у зоні ризикованого землеробства, почалася наша розмова про «соняшникову опупею» із головним науковим співробітником відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААН доктором сільськогосподарських наук Миколою Малярчуком.

— За моїми прогнозами, середня врожайність соняшнику на Півдні України становитиме у середньому 8-12 центнерів, — сказав авторитетний знавець місцевого землеробства. — Чому? Було надто мало вологи. У нас її накопичення відбувається в осінньо-зимовий період, а якщо точніше, то з 15 вересня по 15 березня. Сумарно її нагромаджується від 300 до 350 міліметрів — як у якому році. Решта вологи (440-450 міліметрів) випадає протягом весни і літа.

— Вже навесні небо не надто розщедрювалося...

— У березні запаси вологи становили 1,5 тисячі кубометрів води на гектар, а соняшнику її потрібно не менше двох тисяч. Якби випало 50 міліметрів дощу в період вегетації, тоді проблем не виникло б. А у нас із зими було лишень 1100 кубометрів води на гектар, а з весни — самі бачили... Соняшник же реалізує свої потенційні можливості на чорноземах звичайних і південних, де запаси вологи завжди більші й вища сума атмосферних опадів (близько 550 міліметрів).

А в тому ж Каланчацькому районі цей середній багаторічний показник становить 380-400 міліметрів. Тому в північних районах врожайність соняшнику дещо вища, ніж у південних — Чаплинському, Каланчацькому, Новотроїцькому, Генічеському, половині Нижньосірогозького і Білозерського районів.

— Все це — природні фактори, від яких ніхто не застрахований...

— Тут треба наголосити на тому, що врожайність олійної культури багато в чому залежить від гібридів соняшнику і технології його вирощування. Хто сіяв культуру на чистих від бур'янів (щириці, пасльону, осоту) полях, той на коні.

— А хіба таких господарств, що сповідують сучасні світові технології, на Херсонщині, та й в Україні загалом, багато?

— Останнім часом — дуже багато! І коли раніше в Україні сіяли 3,5 мільйона гектарів соняшнику і валовий збір становив 5 мільйонів тонн, то зараз при посівній площі, скажімо, 5,5 мільйона гектарів збираємо 11,5-12,5 мільйона тонн. Іншими словами: колись урожайність становила 11,5-12 центнерів, а зараз у середньому по Україні вона становить 22 центнери!

Можна було б і порадіти за наших аграріїв, котрі ідуть в ногу зі світовими технологіями виробництва традиційної для України прибуткової культури, якби не одне «але».

— Чи не надто наші господарники захоплюються соняшником, грубо нехтуючи дотриманням сівозмін? — запитую у доктора сільськогосподарських наук Миколи Малярчука.

— Зловживають! І передовсім це господарства українського Степу. Не можна у посушливих районах насичувати соняшником сівозміни більш ніж на 18-20 відсотків угідь. А у нас і до 30 буває! І коли ми людям зауважуємо — чому ставляться до землі по-хижацькому, то вони тільки плечами знизують.

Тому я з усією відповідальністю кажу: у нас системи землеробства (і на богарі, і на зрошуваних землях) в різних кліматичних підзонах Херсонщини мають стихійний характер і спрямовані на окупність технологій і заробіток грошей. Багато товаровиробників просто ігнорують закони агрономії. У підсумку ми повернулися до тих сівозмін, які існували 100-150 років тому, — трипільної системи землеробства. А це повернення вже у недалекому майбутньому може дуже дорого коштувати.

Ось така не надто оптимістична картина «з натури». Дехто з дрібних товаровиробників узагалі махнув на врожай рукою і не став збирати, собі ж на збиток.

От і стоять під осінньою мрякою зі схиленими головами обмолочені горобцями похнюплені соняшники і, здається, плачуть. Так було колись у Другу світову війну...

До речі... За експертними оцінками, у першому місяці 2017/2018 маркетингового року вітчизняними підприємствами вироблено 370 тис. тонн рослинних олій (на 13% менше, ніж у відповідному періоді минулого сезону), в тому числі соняшникової — 355 тис. тонн.

Про це повідомляє прес-служба Економічного дискусійного клубу.

Очікується зменшення виробництва цих олій, зумовлене скороченням продуктивності відповідних культур. За прогнозами, виробництво рослинних олій становитиме 6,1 млн тонн, зокрема соняшникової — 5,8 млн тонн.


Вернуться назад