Щойно дізнався, що в українському парламенті нібито зареєстрований проект постанови про визнання подій на Волині геноцидом поляків проти українців. Як член української частини міжпарламентської асамблеї України та Республіки Польща, член групи з міжпарламентських зв”язків із Польщею, та й взагалі як людина, глибоко стривожений цим фактом. Бо це може стати невиправною, фатальною помилкою, яка надовго погіршить наші добросусідські відносини з поляками.
Так, резолюція польського сейму щодо волинської трагедії не додає оптимізму. Настрої польського суспільства зараз підігріті ситуацією з біженцями, та й загальною ситуацією у світі. І ці настрої просто були вдало використані радикально налаштованими політиками. Та маємо розуміти, що для поляків волинські події часів Другої світової — це незагоєна і досить болюча рана. Тому ця сторінка нашої спільної історії вимагає обережного підбору слів і формулювань. Причому, з обох боків. Бо кров і насилля були як з української, так і з польської сторони. А людське життя є великою цінністю незалежно від національної приналежності. Тому Волинь 43 - це наша спільна трагедія....
А прийняття однієї радикальної заяви на іншу радикальну заяву стане відкриттям скриньки Пандори. І буде не найкращим способом вшанування пам”яті загиблих.
В нашій спільній історії і без того було багато помилок. І щоразу, коли між поляками і українцями погіршувалися відносини, цим встигав скористатися хтось третій. На мою думку, цей "третій” і зараз старанно вбиває клин між нашими народами.
Але в українців з поляками значно більше спільного, ніж такого, що роз”єднує. Ми є два добрих сусіди. До того ж, зараз у нас є серйозна спільна проблема — імперські замашки Росії. Протистояти ним ми можемо лише разом.
Тож давайте залишимо історію історикам. Нехай вони зустрічаються, обмінюються документами, сперечаються до хрипоти на своїх наукових конференціях. Нехай з”ясують все, і цим допоможуть нам позбутися тих стереотипів щодо подій на Волині, які існують в обох суспільствах. Щоб не допустити в подальшому подібних політичних танців на старих кістках...
А ми, політики і прості громадяни обох країн, давайте дивитися в майбутнє. Будьмо мудрими. Простимо один одного і будемо далі спільно вибудовувати наші взаємовідносини.