Знову чекають… не з моря погоди

Продовження теми

Два тижні тому увесь світ шокувала історія десяти українських моряків. Як з’ясувалося, екіпаж судна «Starshina Derov N.G»,  п’ятеро з якого представники Херсонщини, на 4 місяці застряг в охопленій війною Сирії. Причина: борги судновласника, за які заарештували судно. Увесь цей час моряки залишалися без документів і грошей, не маючи змоги повернутися додому. Фактично із неволі екіпаж визволило МЗС України. Різдво моряки святкували вдома, але без настрою — повернулися ж бо голі й босі… Про їх поневіряння «Новий день» розповідав у минулому номері. Після повернення на батьківщину кореспонденту вдалося зустрітися з командою майже у повному складі.

Новокаховчинин Василь Шевцов гортає сторінки закордонного паспорта. На одній із них відмітка: Сирія, 5 січня. Саме цього дня, можна сказати, розпочався новий відлік у житті моряка. Його, 2-го механіка суховантажу «Starshina Derov N.G», разом з іншими членами екіпажу випустили на волю. Дякувати Богові, хоч не з тюрми… Але факт у тому, що українські моряки стали заручниками ситуації. Між іншим, Василю Шевцову не пощастило більше за всіх: на судні, яке потім виявилося під арештом, він провів не 4 місяці, як співвітчизники, а 7. Справа в тому, що його контракт із судновласником розпочався ще у червні 2017-го. На суховантажі  «Starshina Derov N.G» він у складі іншого екіпажу, здебільшого сирійського, спочатку побував у турецькому порту Зонгулдак, а вже через місяць судно прибуло у сирійський Тартус. 31 серпня на ньому змінився екіпаж — на борт зайшли українці, які й поняття не мали, що заплату їхнім попередникам так і не заплатили. Про це вже потім їм розповів Василь. Сам 2-й механік вирішив залишитися на судні — в надії, що за цей час йому виплатять борг, інакше вдома б його просто не зрозуміли. Але так вийшло, що до рідного міста довелося повертатися таки без грошей. Добре, хоч живим і здоровим…

Дев’ятеро членів екіпажу «Starshina Derov N.G», зокрема капітан судна, до сих пір не можуть збагнути, з якого дива вони опинилися у Сирії. Моряки, котрі влаштовувалися на роботу через херсонську крюїнгову компанію, йшли у рейс до Лівану. Судновласник вручив морякам квитки на літак до Бейрута, але вже там, у ліванській столиці, їх поставили перед фактом, що їх судно вже розвантажилося у порту Тартус. Це Сирія, і їх везуть туди. Прибувши на місце, українці побачили військові кораблі й підводні човни — вже декілька років в арабській країні триває збройний конфлікт. У Тартусі, до речі,  розташована й військова база Російської Федерації. Як розповіли моряки, озброєні люди там всюди, причому й місцеві йдуть на роботу з автоматами і з ними повертаються…

Ким і за які борги заарештовано судно, члени екіпажу не знають і досі. Кажуть, тільки-но потрапили на територію порту, у них відібрали закордонні паспорти та паспорти моряків. Спочатку обіцяли поставити відмітки й повернути, але вже згодом команда зрозуміла: документи сирійці видурили, аби отримати вплив на судновласника. Останній же не лише виявився замішаним у якусь судову тяганину, а ще не давав зарплату екіпажу.

 — Обіцяли — не те слово. Це було практично щодня. Спочатку представник судновласника сказав: дайте мені тиждень — 10 днів, я всі питання з судном вирішую, і ви йдете на Стамбул. Там же отримаєте аванс і продукти. Але нічого не відбувалося, а ми тим часом на контракті. Уявіть собі — рідні вдома в шоці, ні копієчки ніхто не вислав! Хоча довго доводилося приховувати від них, що стоїмо саме в Сирії, — розповідає колишній боцман судна Микола Бандура, котрий приїхав із Миколаєва.

Через відсутність грошей моряки були змушені харчуватися якомога дешевше. І якщо на суднах такого класу, як  «Starshina Derov N.G», на кожного члена екіпажу закладається не менше п’яти доларів на добу, то в даному випадку витрачалося всього 2 долари. Чим годувати моряків, було щоденним клопотом винахідливого кока, херсонця Дмитра Прохорова.

— У тій країні лише рис, перлова каша, макарони. Картоплі було мало, її вистачало лише на суп. І оскільки на закупівлю ми мали всього 400 доларів на місяць, треба було добряче економити. Та й носити з берега було важко, адже прохідна дуже далеко від місця, де стояло судно, —розповідає Дмитро Прохоров.

При цьому екіпаж, який не отримував зарплату, не сидів, склавши руки. Судновласник наказав приводити до ладу судно, яке, мовляв, от-от відправиться до наступного пункту призначення. Суховантаж «Starshina Derov N.G» — стара консервна бляшанка, спущена на воду майже 50 років тому…  За 4 місяці моряки встигли оббити іржу, здійснити зварювальні роботи, пофарбувати бак і правий борт.

Визволили екіпаж силами українського МЗС, коли скандал підняли родичі моряків.

— Дуже допоміг представник українського посольства в Сирії на ім’я Рабія. Він сам сирієць і все з’ясував у капітана порту, адже там був потрібен винятково посередник, який добре володіє арабською. Але, звісно, Рабія підключився вже після нашого Міністерства закордонних справ. Більше всього вразило те, що нас замінили сирійці. Той самий екіпаж, на місце якого ми прийшли 4 місяці тому! Судно я здав по акту. Нас визволили у п’ятницю, у арабів це вихідний, і капітана порту на місці не було, — розповідає тепер вже колишній капітан судна одесит Олексій Сєрєдін.

В аеропорту «Жуляни» визволених моряків зустріли лише представники МЗС України та журналісти. Ані представника судновласника, ані когось із крюїнгу там і близько не було. Їх не цікавило, як жилося морякам у Сирії, без грошей і документів, і після повернення до їхніх рідних міст. Але, як кажуть, якщо Магомет не йде до гори, гора йде до Магомета. Із Києва, Одеси, Миколаєва, Нової Каховки (місцеві — само собою) моряки приїхали до Херсона, щоб подивитися у вічі керівництву крюїнгової компанії «Аньянс навігейшн», яка й відправила їх у халепу. Але те одразу заявило про хату скраю.

— Я взагалі міг не відкрити вам двері зараз. Бо коли моряки приходять з рейсу, ми ні за що не відповідаємо. Вони вже вдома, які питання? Ми не маємо стосунку до того, що хтось прийшов без зарплати, оскільки є просто посередниками з працевлаштування. У мене й сумнівів не виникало, що буде щось не так. Коли вас відправляли, у судновласника справи йшли нормально. Потім у якийсь момент третя сторона заявила про претензії й подала судовий позов. Ми тут до чого? — зазначив заступник директора «Альянс навігейшн» Андрій Хитрук.

У таку ж гру «нічого не знаю» у компанії зіграли, коли запитали про міжнародні санкції відносно судна «Starshina Derov N.G». Як з’ясувалося, накладені вони через відвідання свого часу портів анексованого Криму. Самі ж моряки розчаровані: цій компанії кожен із них заплатив гроші, і не малі, за те, щоб отримати роботу. Тепер же, виходить, всі кінці в воду… Єдине, що пообіцяли в «Альянс навігейшн», виділити юриста для оформлення позову на судновласника. До речі, надати контакти останнього як нам, так і морякам, тут відмовилися.

І все ж перспектива отримати свої чесно зароблені гроші у екіпажу є, от тільки коли це станеться, не відомо. Як пояснюють фахівці, борг морякам не повернуть, доки хазяїн судна не розбереться з претензіями мало кому відомої третьої сторони. В залежності від рішення Феміди, причому не відомо, якої країни. Адже суховантаж, який перебуває під арештом, зареєстрований у Танзанії. І лише тоді стане відомо, хто виплачуватиме зарплату. Вся суть у тому, в чиїх руках залишиться злощасний «Starshina Derov N.G». А поки суд та діло, морякам залишається одне — чекати. Головне, щоб знову не з моря погоди…

Марина САВЧЕНКО, Новий день

+ ьтё 

Вернуться назад