Нарада з питань реформування наукової сфери та розвитку академічної науки

Сьогодні у малій залі засідань Уряду під головуванням Прем’єр-міністра України Володимира Борисовича Гройсмана відбулась надзвичайно важлива нарада з питань реформування наукової сфери та розвитку академічної науки.
У заході взяли участь Віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав КИРИЛЕНКО, народні депутати України – члени Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ, Іван КИРИЛЕНКО, Міністр Кабінету Міністрів України Олександр САЄНКО, Міністр освіти і науки України Лілія ГРИНЕВИЧ, заступник Міністра освіти і науки України Максим СТРІХА, заступник Міністра охорони здоров’я Олександр ЛІНЧЕВСЬКИИ, заступник Міністра фінансів України Сергій МАРЧЕНКО, Президент Національної академії наук України Борис ПАТОН, перший віце-президент НАН України Володимир ГОРБУЛІН, віце-президент НАН України Анатолій ЗАГОРОДНІЙ, президент Національної академії аграрних наук України Ярослав ГАДЗАЛО, президент Національної академії педагогічних наук України Василь КРЕМЕНЬ, президент Національної академії медичних наук України Віталій ЦИМБАЛЮК, президент Національної академії правових наук України Олександр ПЕТРИШИН, президент Національної академії мистецтв України Андрій ЧЕБИКІН, ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віль БАКІРОВ, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід ГУБЕРСЬКИЙ, ректор Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут” Михайло ЗГУРОВСЬКИИ, ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Станіслав НІКОЛАЄНКО, генеральний конструктор Державного підприємства "Антонов” Дмитро КІВА, генеральний директор ГО "Фонд відкрита політика”, координатор Громадянської платформи з реформування наукової сфери Ірина ЖДАНОВА, президент Академії наук вищої школи України Олександр НАКОНЕЧНИЙ а також інші представники органів державної влади, наукових установ та громадських організацій.

На порядок денний наради було винесено вісім питань, пов’язаних з проблемними питаннями та напрямами реформування наукової сфери .
Під час жвавої дискусії учасники наради окреслили коло існуючих проблем та обговорили можливі шляхи їх вирішення з метою збереження і динамічного розвитку вітчизняної науки та забезпечення ефективного впровадження наукових досягнень в економічній сфері.
Зокрема, під час свого виступу я зосередив увагу присутніх на наступних ключових аспектах:
1. На жаль, чинною Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, освіта, наука та інновації віднесені до соціально-гуманітарної, а не до економічної сфери (Розділ XV. Соціально-гуманітарна реформа Програми). Це призводить до ментального сприйняття її як дотаційної сфери та відсутності сучасних інструментів інвестування.
2. Сьогодні втрати у сфері академічної науки критично великі. Державне фінансування наукових досліджень у доларовому еквіваленті скоротилося у порівнянні з 2007-2008 роками у п’ять разів. Лише за два останні роки Національну академію наук України покинули понад 6,5 тисяч працівників. Очевидними є старіння кадрів і стагнація.
3. З метою реформування управління науковою сферою в минулому році було прийнято новий Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність». Мусимо визнати, що імплементація цього Закону йде дуже повільними темпами. За цей час необхідно було підготовити 17 підзаконних актів Кабінету Міністрів України та внести необхідні зміни до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів. На сьогодні Кабінетом Міністрів прийнято лише одну постанову – щодо складу ідентифікаційного комітету. У проекті державного бюджету на 2017 рік не визначено, як того вимагає закон, окремим рядком кошти на наукову сферу, не передбачено їх поетапне зростання, розмежування базового та конкурсного фінансування, реалізацію пріоритетних напрямів науки і техніки, тощо. Не передбачено фінансування Національної ради з питань розвитку науки і технологій, Ідентифікаційного комітету, Національного фонду досліджень, наукового та адміністративних комітету.
4. Експерти Європейської комісії, які проводили зовнішній аудит української системи досліджень та інновацій, зазначили, що наукова сфера повинна бути поставлена в число пріоритетних в Україні, якщо наша країна не хоче втратити потенціал для економічного розвитку і «випасти» з європейського наукового простору.
5. Важливою, якщо не головною причиною нинішнього складного становища науки є практична відсутність внутрішнього інвестора. Розробки наших вчених поки що не знаходять тих зацікавлених інвесторів, які готові були б оплачувати їх за чесною, ринковою ціною. У червні у стінах Верховної Ради була проведена виставка наукових досягнень Національної Академії наук України та галузевих академій. Попри те, що там були презентовані цікаві розробки, практичний ефект виявився невисоким. Профільні міністерства участі у її проведенні практично не взяли. Тому не дивно, що привабити додаткові капіталовкладення поки не вдається.
На сьогодні ми маємо помітні інвестиції лише у наукові проекти, направлені на безпеку і оборону держави. Як свідчить робота Укроборонпрому, ефективна інтеграція виробництва, науки і технологій в нашій країні цілком можлива. Щоправда поки що лише у сфері військової продукції.
6. Великою мірою проблема інвестицій визначається характером економіки і умовами ведення бізнесу. Якщо економіка не розвивається, бізнес на межі виживання, не буде грошей і для науки. Ні бюджетних, ні приватних. Не буде також і потреби в науці. Тому становище науки безпосередньо залежить від загальної економічної політики.
Навіть залучення в українську науку грошей від зарубіжних фондів, як не дивно, також залежить від економічної політики держави. Зокрема, від дерегуляції і сприятливого бізнес-клімату. Коли наші науковці змушені звертатися за дозволами до Кабміну, щоб поїхати на міжнародну конференцію (тому що так вимагає постанова №65), коли матеріали для досліджень не розмитнюються протягом місяців, а податкова політика не зручна для інноваційного і венчурного бізнесу – про яку науку ми можемо говорити? Які перспективи цієї науки в нашій країні? Яка мотивація науковців робити тут свої дослідження? Можу вас запевнити, що таких перспектив і такої мотивації дуже і дуже мало.

У зв’язку з цими мною було висловлено низку пропозицій, практична реалізація яких зумовить надання суттєвого поштовху розвитку наукової сфери, а саме:
1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» повинен запрацювати. Важливим наслідком дії цього Закону має бути розробка загальнонаціональної стратегії розвитку науки в Україні. Для цього необхідно якомога швидше створити Національну Раду України з питань розвитку науки і технологій, Науковий та Адміністративний комітети. Зробити все можливе, щоб рада могла працювати ефективно і без перешкод.
2. Потрібен ефективний захист інтелектуальної власності. А також стимулювання ефективної співпраці наукових та академічних установ зі споживачами їхнього продукту. У тому числі державні міністерства і відомства, які є замовниками якісної наукової аналітики від академічних інститутів та колективів, повинні оплачувати ці послуги за справедливою ціною.
3. І третє, найголовніше. Принципи фінансування наукової сфери повинні бути змінені. Необхідна диверсифікація джерел фінансування. Базове фінансування зарплат науковців потрібне для того, щоб вони могли спокійно працювати, і для збереження наукових шкіл в цілому. Грантова підтримка – на стратегічно важливі наукові дослідження і проекти.
Проте найважливіше – це різнобічне стимулювання позабюджетних коштів і інвестицій, які можуть надходити у наукову сферу від інвесторів та співпраці з бізнесом. Держава повинна сприяти тому, щоб для використання цих коштів у науковців було максимум свободи. Дерегуляція цієї сфери стратегічно важлива! Підтримка інноваційного і венчурного бізнесу, а також заохочення того бізнесу, який готовий інвестувати в наукові розробки, повинна стати частиною національної програми. Ми повинні зрозуміти, що початок епохи інтелектуально-ремісничої праці дає нам шанс використати нові механізми для розвитку нашої країни.
Фінансування має бути спрямоване не на підтримку статусності в науці, а на підтримку результативних наукових досліджень. Гроші повинні йти за ефективним і талановитим науковцем. І він повинен мати всі можливості без зайвих адміністративних перешкод використати ці кошти для своєї наукової діяльності.

Підсумовуючи результати наради, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман зазначив, що для динамічного розвитку вітчизняної науки необхідно створити нову модель її функціонування, за якої шляхом об’єднання зусиль академічної і університетської науки, бізнесу та державної влади ми зможемо досягти якісно нового рівня та протягом п’яти років забезпечити справжній прорив в економічній сфері.
Для розробки такої моделі всім учасникам наради було запропоновано підготувати необхідні пропозиції та обґрунтування, до розгляду яких ми повернемось на наступній нараді, проведення якої сплановано у наступному місяці.

Олександр Співаковський, народний депутат України