Спалах африканської чуми свиней (АЧС) перевірив Херсонщину на євростандарти у біозахисті. Хтось з підприємців регіону гідно витримав карантин, хтось став заручником ситуації, а хтось і досі через недовговічні, миттєві вигоди наражає на небезпеку цілі свинокомплекси.
АЧС – гостра інфекційна вірусна хвороба свиней. Захворювання не загрожує здоров'ю людини, однак завдає великих економічних збитків тваринництву, оскільки смертність поголів’я при "африканці" досягає 100%.
За традицією у селах свиней годують недоїдками. Проте ніхто не замислюється, що ці харчові відходи вже можуть бути заражені вірусом АЧС. Свині можуть підчепити хворобу через будь-що, що мало контакт з "африканкою" – включаючи обладнання, транспорт, людей і навіть їхнє взуття та одяг.
Так через халатність, відсутність контролю чи елементарне незнання ветеринарно-санітарних правил дворові господарства стали джерелом небезпеки для великого промислового виробництва.
І поки Україна не вирішить цю проблему, шлях на ринок ЄС для вітчизняної свинини закритий.
"Щодо африканської чуми свиней дуже серйозним є психологічний фактор, – каже Геннадій Дуля, приватний підприємець з села Інгулець. – Якщо відбувається захворювання тварин, ліквідувати треба практично всю ферму. А це означає, що ти банкрут".
Спалах африканської чуми загнав підприємця у глухий кут – свиноферма опинилася між двома спалахами АЧС, які зафіксували у Олешківському та Білозерському районах.
Від початку року на Херсонщині такі спалахи зафіксовано в шести районах. Епіцентр – особисті селянські господарства, де не було забезпечено належний рівень біозахисту.
При виявленні АЧС запроваджується карантин: 4 км – внутрішній радіус і 20 км – зовнішній. На цій території заборонено забій, продаж, реалізацію свиней, каже начальних департаменту АПК Херсонської ОДА Олександр Паливода.
"Ми рухаємося в ЄС, де такі правила давно установлено. Тому коли АЧС прийшла на Херсонщину, було застосовано жорсткі інструкції. Вони показали, наскільки наш регіон готовий до вступу в ЄС. Лише мінімальна кількість підприємців рухалися в потрібному напрямку: сертифікувалися, вкладали кошти в бійні, забезпечували біозахист свиноферм", – пояснює чиновник.
Втім, за словами фермерів, виконати жорсткі "інфекційні" інструкції можливо не завжди.
"За ветеринарним законодавством я повинен дотримуватися закритого режиму утримання тварин, – розповідає Геннадій Дуля. – У мене повинна бути повністю загороджена територія, в’їзд стороннього автотранспорту категорично заборонений. Але моя ферма – 12 гектарів, без паркану вона залишилася ще в часи розпаювання. І щоби загородити, потрібні великі кошти, яких у мене немає. Я опинився в заручниках ситуації".
З іншого боку, ситуація, як у народній приказці: не було б щастя, та нещастя допомогло.
Лихо у вигляді АЧС немов крізь сито просіяло херсонських підприємців і показало: хто готовий грати за чіткими правилами, які виробив Євросоюз, а хто й досі живе швидкоплинними вигодами.
"Якби всі учасники, а їх небагато на ринку, дотримувалися правил гри і закон стандартизації поширювався в Україні на всіх підприємців, можна було би уникнути поширення АЧС", – пояснює Олександр Паливода.
Натомість часто виробники проводять зовсім іншу політику – закуповують свиней, розповідаючи сільським мешканцям, що у регіоні знайдено АЧС, а тому краще продати зараз задешево, аніж потім залишитися і без цих коштів.
"Таких нечесних гравців на м’ясному ринку, на жаль, більшість. Причина – білі плями у законодавстві, узгодження наших законів з європейськими відбувається дуже мляво", – бідкаються в обладміністрації.
Виробники готові, країна – ні
Ми підходимо до сучасної будівлі зі склопакетами та новітньою системою вентиляції. Це свинорозплідник "Фрідом Фарм Бекон" – однієї з провідних компаній півдня України, що займається племінним розведенням свиней.
"Ще 4 роки тому, коли були перші ознаки загрози АЧС, ми розпочали дбати про підвищення біобезпеки. Усі ферми огороджено, є санпропускники, дезбар’єри для автотранспорту, персонал проходить крізь душові та перевдягається", – розповідає науковий консультант компанії Віктор Лісний.
Ці заходи дали свої результати. Адже виробничі потужності компанії потрапили у 20-кілометрову карантинну зону, в якій було заборонено будь-яке переміщення тварин і реалізація м’яса. "Ми не могли реалізувати тварин, які досягли забійних кондицій, – пояснює Віктор Лісний. – Звичайно, за 40 днів вони переросли, і коли зняли карантин, ми змушені були продавати їх вже дешевше і зазнали певних збитків".
Однак таких підприємств ще недостатньо для того, щоб Україна залишила перелік країн з високим ризиком епідеміологічних захворювань тварин.
Щоб досягти цього, варто брати за приклад українських птахівників, додає віце-президент Асоціації свинарів України Оксана Юрченко.
"У птахівників абсолютно закрите та повністю вертикально інтегроване виробництво. Вони можуть відзвітувати про кожну зернину, що з'їдає пташка, бо вони її виростили та переробили в корми. У них налагоджена утилізація, своя ветеринарна служба – тобто повністю закритий цикл", – визнає вона.
Деякі українські виробники свинини досягли такого рівня безпеки виробництва. А отже, теж теоретично можуть отримати дозвіл на експорт до ЄС.
Втім, для цього Україна має повністю гармонізувати своє законодавство з європейським, у тому числі заборонити подвірний забій.
"Подвірний забій буде повністю заборонено до 2025 року. Зараз існує законопроект, який прискорить цей процес – забій фізичними особами буде дозволено лише для власних потреб", – говорить в.о. начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарії ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області Віталій Боярський.
Звичайно, попервах це створить труднощі для селян. Для порівняння, якщо в країнах Балтії на домашні господарства припадає близько 10-15% в структурі поголів’я свинарства, то в Україні це уже більше 50%. Зазвичай це господарства з достатньо низьким рівнем технологій і біобезпеки.
"В європейських країнах люди на подвір’ях не тримають тварин, і це зменшує небезпеку. А у нас люди тримають тварин, щоб вижити, не звертаючи увагу, що саме на подвір’ях ризик рознесення інфекційних захворювань є найбільшим", – пояснює Віктор Лісний.
Домашня робота для всієї країни
Звичайно, в Європі теж не все так безхмарно. Хоча питання заборони дворового забою свиней вирішено ще у 1990-ті роки, спалахи "африканки" продовжуються, зокрема у наших сусідів: в Румунії, Угорщині, Польщі, в країнах Балтії.
Втім, різниця все ж існує. В європейських країнах основний епіцентр спалахів – не приватні господарства, а дика фауна. Наприклад, через значну популяцію диких кабанів вже три роки польські виробники свинини борються з "африканкою".
З появою цієї вірусної хвороби ембарго на польську свинину запровадили, зокрема, Китай, Південна Корея та В’єтнам. Втрата таких великих ринків збуту послабила польську галузь, яка мусить шукати нових клієнтів.
Євросоюз своєю чергою визнає принцип регіоналізації щодо Польщі.
Ембарго на імпорт свинини поширюється не на всю країну, а тільки на ті терени, де підтверджено спалах хвороби.
Чи може Україна запозичити такий досвід? На жаль, лише частково, адже часто питання впирається у компенсації, на які у нас, як завжди, немає коштів.
"ЄС виділяє гроші для підтримки фермерів, насамперед, для проведення нормального моніторингу. У них є буферні зони, і якщо європейський виробник потрапив у цю зону, він отримує компенсацію своїх втрат. Натомість виробник відповідає за ідентифікацію своїх тварин, бо інакше буде нести покарання", – пояснює Оксана Юрченко.
Відкриття ринку ЄС й отримання усіх європейських сертифікатів може стати для українських свинарів шансом на розвиток. Однак для цього "домашнє завдання" має виконати вся країна – від органів влади до найменшого виробника.
Зусиль лідерів ринку, найбільш зацікавлених у такому експорті, буде явно недостатньо.
