Про Urban Cad, кримінальну справу та роботу в Херсонській міській адміністрації. Інтерв’ю з Віталієм Бєлобровим

Віталія Бєлоброва херсонці можуть знати за дотичністю до проєкту Urban Cad, команда якого перетворила частину території машинобудівного заводу в Херсоні на артпростір. Зараз він – заступник Херсонського міського голови. Після звільнення з посади Романа Мрочка, який очолював ХМВА понад два роки, прізвище Бєлоброва згадувалося серед головних претендентів на цю посаду. “Вгору” розпитала Віталія про сферу його відповідальності у ХМВА, чи хотів би він очолити Херсон тепер, та як міжнародні партнерства можуть допомогти відбудувати місто.

У чому полягають ваші основні завдання в Херсонській міській військовій адміністрації, чим ви займаєтеся, якщо це можна пояснити простими словами?

За мною офіційно закріплена координація двох підрозділів міської ради: департамент економіки та інвестицій і управління маркетингу й туризму, а також три комунальні підприємства.

Мабуть, основний напрямок – це міжнародна співпраця і промоція міста. 

Ми не можемо говорити про туризм зараз, з економікою теж все непросто. Ви сказали, що зараз, це промоція Херсона на міжнародну аудиторію. Що ця промоція дає?

Не тільки промоція, але й міжнародна співпраця. Міжнародна співпраця – це широкий і дуже важливий напрямок. Сьогодні він вийшов на той рівень, якого ніколи не було в нашій міській раді та у Херсона в принципі. Тому перший напрямок – створення коаліції європейських міст навколо Херсона. А друге –   промоція Херсона через різні майданчики. Тобто ми використовуємо будь-яку можливість говорити про Херсон, щоб про нього знали, йому хотіли допомагати та допомагали. Сьогодні важливо витримати та вижити, а завтра відбудуватися і стати кращими, ніж були. 

Питання про відбудову – це питання майбутнього. Зараз мало сенсу говорити про те, що відбудовувати в Херсоні.

Я б розділив розмову про міжнародну співпрацю на дві частини. Про сьогодні та завтра. Сьогодні – це, в першу чергу, про допомогу, яку отримуємо для міста від міжнародних партнерів. Це гуманітарна допомога для мешканців і для комунальних підприємств, щоб вони могли надавати сервіси містянам. Це комунальна техніка, спецтехніка, транспорт, різне обладнання, комп'ютерна техніка – сьогодні у наших комунальних підприємств цього стільки, скільки ніколи не було. Якщо говоримо про людей, то  регулярно збираємо потреби та знаємо, що потрібно людям для виживання.

Зруйнований російським обстрілом льодовий палац у Херсоні. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”

Що дають міжнародні партнерства з різними містами в Європі та світі? 

На сьогодні в нас є 11 партнерств, започаткованих під час повномасштабного вторгнення. Це болгарське місто Бургас, шведське місто Норчепінг, норвезьке Ставангер, два найсвіжіші партнерства – це трикутник Херсон плюс французькі міста Сен-Назер і Нант, німецькі Кіль і Бонн, Братислава Ружинов – Словаччина, місто Вааса, італійське місто Ля Спеція. Це хороший результат, він сьогодні дає нам можливість отримувати допомогу і підтримку. 

Ми маємо бути готові до початку відбудови вже завтра. Як тільки закінчаться бойові дії, буде безпека, якісь гарантії, з наступного дня почнеться новий етап – відновлення і відбудова. Запрошуватимемо херсонців повертатися, будемо кликати бізнес повертатися. А для цього потрібно буде відповісти їм на питання: де вони будуть жити, як працює місто та медицина, де навчатимуться діти та де заробляти гроші.

Як це можна підкріпити практичними кроками в ситуації, коли Херсон розташований на лінії фронту?

Тому ми говоримо, що це завдання на завтра-післязавтра. Але, щоб ми могли щось відбудовувати, нам потрібні будуть люди, які це вміють, проєкти та партнери. Потрібні будуть гроші. Де їх брати? Для цього потрібні конкретні програми, донорські партнерства з містами.

Прикладами можуть бути багато українських проєктів. Сьогодні на слуху, скажімо, Unbroken у Львові. Я вивчав їхній досвід, як вони побудували такий величезний і потужний проєкт. У них в головному корпусі на кожному поверсі є табличка, що на цьому поверсі ми завдячуємо допомозі міста, наприклад, Фрайбург. Це місто-партнер Львова, залучене до цього проєкту, допомогло профінансувати ремонт.

Тобто можемо залучати партнерів до реалізації таких проєктів, коли буде така можливість. Для цього треба будувати відносини, адже в один день вони не будуються. Треба спочатку зробити стратегію, хоч багато хто не вірить, чи не хоче чути про стратегії, але якщо в міста немає стратегічного бачення, воно не може розвиватися гармонійно. Цього вимагає і закон, і здоровий глузд. Нам потрібно мати стратегію на 5-7 років, потрібно мати цілі та проєкти, якими ми впроваджуватимемо стратегію. І тільки під це можна залучати гроші.

У нашій ситуації різні варіанти стратегій мають бути. Не може бути одна. Бо ми не знаємо, коли закінчиться війна і що буде далі. Ми не можемо на це об'єктивно вплинути.

Сьогодні це найголовніша складність: ми можемо говорити тільки про сценарії. А їх дуже багато, і від того, як закінчиться ця війна, будуть залежати стартові можливості для відновлення і розвитку нашого міста. Звичайно, сьогодні ми маємо максимальну невизначеність і можемо планувати лише базові речі. Якщо місто буде безпечним, то тут будуть люди. Якщо будуть люди, їм потрібні будуть і транспорт, і опалення, і водопостачання, водовідведення, електричні системи, і щоб школи працювали. Не буде університету – у нас не буде молоді. Не буде робочих місць –  не буде економіки. Тому є базові речі, які  маємо прогнозувати та планувати, бо якщо їх не буде, місто не зможе жити повноцінно.

Херсонки. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”

Пам'ятаю,  ви говорили також про співпрацю з японцями, про те, що буде генеральний план міста і що вони допомагають його створити. Що передбачає цей генеральний план і ця співпраця?

Це не тільки генплан, це більш комплексний документ, адже закон вимагає розробки комплексного плану просторового розвитку. І це вже трошки більше, бо генеральний план –  лише одна з частин комплексного плану просторового розвитку. Туди ще входить історико-архітектурний план, стратегічна частина, бачення, куди місто рухається, детальний план території. Коли починали цей процес у 2023 році, у нас було піднесення. Херсон і все правобережжя звільнили. Ми очікували на контрнаступ, розуміли, що ось-ось ми відсунемо орків далі, і у нас почнеться відродження. І зможемо щось будувати, думати про розвиток та відновлення. Тоді й започаткували це партнерство. Ми отримали понад 50 одиниць техніки від JICA і тоді з ними почали спілкуватися. Нам потрібно було розробити комплексний план просторового розвитку. Партнери провели величезну роботу, вивчили всі наші документи. Виявилося, у нас все застаріло і стало неактуальним, і що закон змінився, і все треба оновлювати.

Стратегію конкретно побудувати сьогодні ми не можемо. Бо ви самі кажете, у нас максимальна невизначеність. Але ми можемо займатися вивченням наших слабких і проблемних зон та готувати в генеральному плані базу для змін.

Ви розповідаєте дуже оптимістично. Наразі ситуація в Херсоні зовсім інша. Яка ваша аргументація для людей, які скажуть: “Ну це ж все на колись…”

Я завжди кажу партнерам, які хоч і віддалено, але знають нашу ситуацію: в нас на сьогодні є декілька завдань. Перше, найголовніше – вижити, витримати й перемогти. Для цього маємо допомагати Збройним силам України. Частина наших зусиль зі співпраці з міжнародними партнерами на це спрямована. Ми маємо надавати людям, а їх багато, понад 80 тисяч у громаді, транспорт, світло, паливо, підтримувати їх гуманітарно, надавати інші соціальні послуги. І для цього нам потрібні ресурси: техніка, забезпечення людей, комунальні підприємства. Третє – потрібно планувати майбутнє. У цьому є й емоційна частина: якщо ми не бачимо картинки кращого майбутнього, тоді  що нас має мотивувати? Нас має мотивувати  прагнення до незалежності та свободи. Це перша частина. А друга – мотивація подбати, щоб місто було кращим, ніж раніше. Бо, якщо чесно, Херсон, яким він був до повномасштабного вторгнення, ми всі любили, але він нам не подобався. Не подобався якістю доріг, освітленням та іншим. Сьогодні ми маємо можливість перебудувати його так, як ми б хотіли та мріяли. Чому нам вже зараз не планувати, як це зробити? Коли закінчиться ця війна, нам треба буде відбудовувати місто. Якщо ми точкою старту оберемо закінчення війни, то втратимо багато часу на розробку стратегії, тобто бачення міста, яким воно буде за 5, 7, 10 років. Ми почнемо будувати партнерство, почнемо розробляти проєкти. І це буде величезний часовий відрізок. Тобто ми вже програємо конкуренцію тим, хто буде готовий. Тим, хто, як тільки закінчиться війна, буде знати, де взяти гроші, під що їх взяти,  що будувати, з ким будувати. І вони вже почнуть, а ми тільки будемо готуватися.

Херсонці можуть вас знати як людину, яка дуже тісно пов'язана з проєктом Urban Cad і як людину, яка займалася бізнесом. Як ви потрапили на роботу до Херсонської військової адміністрації?

Ми активно займалися волонтерською діяльністю, допомагали Херсону, передавали в окупацію багато корисного для лікарень, волонтерських груп і херсонців. Було відчуття, що я роблю мало, а можу зробити більше. Тоді змінилася команда в обласній адміністрації. Я сказав, що хочу бути корисним для своєї області. Я прийшов на посаду начальника управління Офісу інвестицій розвитку та експорту, почав використовувати свої контакти та вміння налагоджувати зв'язки й досягнув непоганого результату. Ми багато чого зробили, створили різні проєкти для області та громад. Так я опинився в обласній адміністрації. А потім, через пів року, мене порекомендували в міську адміністрацію, і я почав працювати там.

Як ви ставитеся до чуток? Можливо, це не чутки, про те, що вас планували призначити головою ХМВА після того, як Романа Мрочко зняли з цієї посади?

Різні публічні джерела називали різні прізвища, я бачив також своє. Я ставлюся до цього дуже спокійно, адже можуть говорити все, що завгодно, але рішення про призначення приймає президент. Тому  сподіваюся, він призначить правильну людину саме в цей час для нашого Херсона. Бо мені, як херсонцю, не все одно, хто тут буде, які в нього будуть завдання, стратегічне бачення і підходи. Думаю, для всіх це дуже важливо, і всі вже зачекалися.

Тож вам ніхто не пропонував особисто?

Це ж не так працює, що хочеш – ідеш. Чи розглядали? Я думаю, що розглядали. А хто буде призначений? Побачимо.

А ви погодились би?

Складно сказати, що сьогодні в наших реаліях і обставинах - це мрія: взяти весь цей виклик на себе. Але я не боюся викликів. І це моє місто. Якби сказали: бери та працюй, я б не боявся відповідальності.

Як досвід бізнесу допомагає вам у роботі? Чи допомагає?

У мене цікавий досвід у бізнесі та громадській діяльності. Я був депутатом півтора року. Цей досвід допомагає, по-перше, бачити стратегічно, вміти будувати проєкт, команди, не бачити проблеми, а бачити ресурси. І, звичайно, комунікація. Я розумію, які потреби в кожної важливої гілки. І мені легко налагоджувати комунікацію з усіма, бо в нас одна спільна мета, а все інше – це просто різні інструменти, різні підходи до мети. Реально досягнути мети – розвитку Херсона, незалежності, впевненості у завтрашньому дні, кращого міста і кращої країни можна лише тоді, коли об'єднаються всі гравці: громадський сектор, бізнес, влада на всіх рівнях  і просто херсонці й українці, яким не все одно. 

Якщо гуглити ваше прізвище, одна зі згадок у вашій біографії – про те, що у 2013 році був суд, де ви були підозрюваним у справі про шахрайство. Справу закрили. Як можете прокоментувати?

Справа була. Я був співробітником благодійної організації, до неї виникли питання щодо легальності її діяльності. Тому було розслідування, і був довгий період розбору цієї ситуації. Справа поверталася в різні інстанції, бо не було доказової бази. І по закінченню терміну вона була просто закрита, тобто не було обвинувачувального висновку. Але використовується те, що не було й виправдального. Чому не говорять об'єктивно, коли це підхоплюють і несуть у маси? Завжди виникає маніпуляція з дуже зрозумілою метою. Якщо людину призначають кудись, а не хочуть, щоб її призначили, потрібно сформувати про неї якийсь негативний образ, десь зманіпулювати. “Судили” та “був засуджений” – це зовсім різні речі. Чи був суд? Так, він був. Але вини ніякої не було доведено, ніяких юридичних претензій не було. Якщо взяти юридичний висновок, я не притягався до кримінальної відповідальності, не був засуджений. Тому чому я маю про це комусь щось пояснювати? Це питання підіймається щоразу, коли мене пропонують кудись призначити. Перша хвиля була два роки тому. Херсонське видання написало, зманіпулювало, інші підхопили, і всі, кому вигідно було показати, що в Херсоні щось відбувається ненормальне, підняли це. Але, якщо дивитися юридично, шлейфу немає. Репутаційно я не був у жодних корупційних чи скандальних ситуаціях і завжди працював прозоро, відповідально щодо закону і так працюю далі. 

Тобто ви кажете, що стали жертвою обставин і роботодавця? Чи я помиляюся?

Що це було – замовлення, помилка чи ще щось я, не знаю. Але є результат: те, що було, закінчилося, ніякого шлейфу в мене немає, і в мені нема за що виправдовуватися. Оце й найголовніше для мене.

Як ви до цього ставитесь? Як до факту біографії, за який не маєте виправдовуватися?

Абсолютно. Я проходив поліграф двічі: коли балотувався в депутати міської ради та коли претендував на одну посаду, це було ще давно. Це питання завжди підіймалося, бо я ніколи не намагався це приховати. Завжди ми це проходили, і до мене питань не було. Якщо подивитися на мій шлях, то всі, хто зі мною працював у якихось проєктах, чи мав відносини – фінансові, чи будь-які, знають: я завжди відповідальний, працюю в межах закону і не лізу в жодні скандали. Мені не цікаві ані корупційні речі, ані щось поза законом.

Хочу повернутися до проєкту UrbanCad. Це був один з найпопулярніших і найвідоміших проєктів в Херсоні, про який говорили дуже багато часу, там були різні фестивалі, заходи та події. Я вас хочу запитати, завдяки чому він став успішним? 

Він був популярний, класний і важливий для Херсона. Для мене особисто він був про те, що ми змогли показати, якщо люди об'єднуються, вони можуть набагато більше. Ми об'єднали звичайних херсонців, скинулися по тисячі доларів, своїми руками, залучаючи друзів і знайомих зробили проєкт, і він пішов. Хоча на старті дуже багато хто казав, що це не потрібно, не на часі, і взагалі Херсону цього не треба. Я чув, що нам потрібно робити з нашими грошима, – побудувати житло бездомним, зробити дороги, ще щось – було різне. В перший рік нам казали, що це не потрібно, на другий рік сказали, що прикольно, нам цього не вистачало, на третій рік – як ми без того взагалі жили, а на четвертий – давайте вже скоріше відкривайте сезон.

Urban Cad. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”

Ми це зробили на ідеї, що можна оживляти місто і території без величезних ресурсів. Це завдяки команді, бо проєкти – це люди, які за ними стоять. Якщо була б можливість подякувати, я б подякував друзям із нашої бізнес-асоціації «Ми – херсонці», які під'єдналися до цього проєкту, повірили в нього, віддали свої гроші, час, енергію. Команді, яка адмініструвала цей проєкт, Олені Афанасьєвій, її команді – “Тотему”, бо це наші партнери, без яких цей проєкт також не вийшов би. Хочу подякувати Світлані, дружині, я вмовив її взяти адміністрування на себе, і вона зробила його дуже стійким і успішним. 

Ви дуже багато сьогодні говорили про стратегічне планування, про те, як важливо планувати. Що  плануєте зробити до кінця року на своїй посаді?

Ми спілкуємося в момент, коли максимальна невизначеність не тільки в країні через війну, а й, в принципі, для мене особисто, і в місті.

Розумію, що ми всі тимчасово тут працюємо. Якщо сьогодні у мене є цей інструмент, я хотів би закласти стратегічні камінчики, які працюватимуть, навіть коли я піду з посади. Може, це буде через три місяці, може, через рік чи два, але вони працюватимуть. Ми збудували мережу партнерств, з якими треба далі поглиблювати відносини, розвиватися, бо вони дають результат уже сьогодні. 

Розробили план відновлення. Це план буде нам дуже потрібен як тільки закінчаться бойові дії, ми будемо в безпеці, і завтра почнуть повертатися люди. 

У нас є стратегічний план, над яким працюємо далі. Ми створюємо індустріальні парки, це також дуже важливий інструмент. Індустріальні парки – це спеціальні виробничі простори, зареєстровані відповідно до закону і вони мають економічні стимули, щоб було вигідніше працювати тут, ніж поза територією індустріального парку.

Також вже на фінальній стадії схеми розміщення рекламних конструкцій. Це також була одна з великих проблем Херсона, бо на території міста ми мали нереальну кількість бордів, рекламних площин, хаотичних, страшних і навіть небезпечних, оскільки більшість з них була незаконними або аварійними та не відповідала сучасним вимогам. Тому  почали з ними працювати, прибрали понад 300 конструкцій – аварійних чи незаконно встановлених. І, щоб не втрачати час, розробити єдині правила гри для всіх учасників рекламного ринку.

Визначено, що в місті буде не 1140 конструкцій, а всього 300. Вони не будуть розміщені в історичному ареалі. Вони не заважатимуть комунальним службам, не стоятимуть на комунікаціях, не заважатимуть транспортним службам, не нависатимуть над дротами тролейбусів. Вони будуть уніфіковані. Ми ще закладемо в цю схему єдиний вигляд рекламних покажчиків, тобто не буде купи різних вказівників на магазини чи кав'ярні, а будуть стели – уніфіковані, красиві, легальні, і всім буде зручніше й естетичніше. Останнє – це зупинкові комплекси, які також будуть уніфіковані, сучасні та всі одного вигляду. Херсон має можливість очиститися в плані правил гри.
Сьогодні маємо можливість зробити їх одні для всіх, щоб не було важливо, хто мер, хто депутат.

Херсон до війни. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”

Якщо коротко, яким би ви хотіли бачити Херсон?

Безпечним, сучасним, щоб в ньому була не калька з якихось інших міст, а щоб в ньому була збережена наша ідентичність, наші фішки. Місто щасливих людей. Щоб в нас було багато молоді, щоб в нас було багато можливостей для розвитку і самореалізації.

В 

Ліза Жарких