Як переселенці з Донеччини відроджують козину ферму на Херсонщині

"Маю трохи часу, бо в мене Тія народжує", - каже пані Тетяна. Тобто треба встигнути взяти інтерв’ю до того як коза окотилася. Погодьтеся, з таким завданням журналістка стикається не часто. Однак, спілкування з власницею фермерського господарства "Коза Амальтея" Тетяною Страмновою проходило легко. Історія родини сповнена чималих складнощів. Вони – переселенці з Донеччини, яких війна та російська окупація наздогнала вдруге. Та якщо у 2014 році сім’я втратила будинок і бізнес, то у 2022 – вистояла, і нині відновлює колишні можливості козиної ферми. Саме через тварин, за словами Тетяни,  вирішили не виїжджати з Херсонської області. 

Почати життя наново на Херсонщині 

Тетяна Страмнова народилася та виросла у Херсоні. У 2004 році разом з чоловіком Романом переїхала до Мар’їнського району в Донецькій області. На новому місці подружжя почало обживатися: влаштувалися на роботу, придбали будинок, з’явилася донька Ірину та син Івана. Обидві дитини мають аутизм, тому Тетяна вирішила не працювати дизайнеркою, а займатися власним бізнесом. 

Спочатку жінка вирощувала курей-бройлерів на продаж, потім створила перепелину ферму. У 2014 році вже було 3500 перепелів, але прийшов "руський мир”. Годувати птахів було нічим, крім того, багато птиці почало гинути від вибухів. Звичайно, залишати будинок та ферму нам не хотілося. Та за кілька місяців чашу вагань переповнила остання крапля. 

"Я поїхала з села до міста, мала зустріч в центрі Мар’ївки. Людина запізнювалася, і я вирішила перенести на інший день, аби не пропустити рейсовий автобус додому. Це рішення врятувало мені життя, бо як тільки я поїхала звідти – саме те місце накрили градами. Після цього зібрала дітей та всього з двома сумками сіла на потяг до Дніпра, звідти на попутках дісталася Херсона, де мала рідних", - розповідає Тетяна Страмнова. 

Роман залишився приглядати за будинком та фермою. Родина сподівалася, що все це ненадовго й вони матимуть змогу повернутися. За рік чоловік з однією сумкою ледве зміг вибратися з російської окупації, полишив усе. Що наразі з житлом та фермерськими приміщеннями з обладнанням сім’я не знає. Зв’язок з сусідкою, яка доглядала майно, обірвався після 24 лютого 2022 року. 

В Херсонській області в селищі Зеленівка Тетяна та Роман спробували відновити розведення птиці, курей-несучок. Для цього звернулися до грантової підтримки, вчилися писати проєкти, складати кошториси та захищати свою ідею. Попри це налагодити бізнес було вкрай важко. 
Родина не знала гарних постачальників та неодноразово потрапляла на шахраїв, а ринок збуту був переповнений, тож на пошук клієнтів знадобився певний час. Водночас із цим оренда будинку зростала. 

Врешті подружжя прийняла рішення переїхати до Музиківки - іншого села на Херсонщині. Поїхати далі не мали можливостей, оскільки діти ходили до спеціалізованої школи у місті. 

Оголошення на OLX як старт козиної ферми 

"В новому селі ми знайшли будинок із землею під невеличке господарство з умовою орендування з подальшим викупом. Сюди перевезли птицю, але знову таки зіштовхнулися з усіма проблемами переїзду бізнесу. Тому я вирішила дати оголошення на OLX, що обміняю птицю або на корм, або на іншу живність", - ділиться Тетяна Страмнова.

На таку пропозицію відгукнулися люди зі Степанівки, що поблизу Херсона. Вони запропонували три кози та одного цапа. На відміну від Тетяни Роман був проти займатися новим видом тварин, тому жінка здійснила обмін поки чоловік був на роботі.

Коли ж він повернувся додому й побачив козлят – піддався на вмовляння спробувати реалізувати цю ідею. З них надалі вижили тільки цап та одна кізочка, на честь останньої й була названа ферма – "Коза Амальтея". Наступні дві кізочки з’явилися теж по оголошенню, їх родина придбала усього за 100  гривень. Тварини почали плодитися, крім того, Тетяна постійно купувала нових кіз, які їй подобалися за породою чи мастю. Поступово стадо зростало, збільшувалися об’єми отриманого молока, тому жінка почала цікавитися способами його переробітку. 

"Перші мої спроби стосувалися бринзи. Вона завжди виходила смачною і я вгощала нею гостей ферми. Потім хтось спитав мені про козиний сир. Я тоді про це нічого не знала, але коли мене то зупиняло? Завдяки інтернету знайшла рецепти та почала експериментувати. Річ у тому, що вони здебільше заточені на коров’яче молоко, а козине відрізняється за структурою. Тож довелося чимало сировини перепсувати, поки підібрала рецептуру під себе", - говорить Тетяна. 

На початок повномасштабного вторгнення ферма Страмнових нараховувала близько 50 голів та виготовляла понад 15 видів сирів: від розсільних до твердих. Також господарство активно розвивалося в інших напрямках.

"Планів було дійсно чимало. З ФОП ми виросли до фермерського господарства, сільська рада виділила нам 1,5 га землі. Ми планували переїхати туди не лише для розведення кіз та виготовлення молочної продукції, а й для відкриття великої контактної ферми. Я не переставала займатися птицею, хоча й залишила це більше для краси. Мала породистих курей, цесарок, індиків. Хотіла завести й інших тварин… Та знову прийшов "руський мир", - зазначає Тетяна Страмнова.

Окупація: як покинути кіз? 

Тетяна не приховує, якби не кози – 24 лютого 2022 року покинула б все та виїхала у більш безпечне місце. Однак розстатися з тваринами, кожну з яких виростила з малечку жінка не змогла. Наголошує, це стадо збирала дуже довго та вкрай ретельно, підбираючи козу першочергово за якістю молока. При цьому кожну з кіз вона знає не лише поіменно, а й за її характером. 

"Нам пропонували допомогу волонтери, але вивезти могли 10-15 кіз. І як мені треба було вибрати? Якби окупанти відібрали кіз, то мене б тут нічого не тримало… Тож ні, я була непохитна. До того ж ми з Ромою не переставали вірити у краще, вдруге окупація не мала зостатися в нашому домі. А тут ще нам почали звозити своїх тварин люди, які евакуйовувалися. Чоловік казав, що через це скоро напише на воротах "Притулок для кіз". Це була додаткова відповідальність, мені хотілося врятувати живність", - згадує Тетяна Страмнова. 

Найбільше підприємці боялися рейдів російських військових, знали їх здатність відбирати тварин. Так вони втратили козу, яку напередодні повномасштабної війни надали в безоплатне користування родині з іншого села, де породілля не мала молока. 

Сусіди просили за молоду матір та пропонували взяти інших кіз, аби дитина не залишилася без молока. У відповідь на них лише наставили автомати. Тому Тетяна та Роман посилено ховали своє стадо від окупантів. 

Козлятник зашили шматками лінолеуму, аби крізь щілини не було помітно тварин й було менше чутно звуків від них. Подружжя навіть іноді залишалося ночувати у сараї, аби кози не нервували та поводили себе тихо. Та непоправних втрат фермерському господарству нанесли обстріли, від гучних вибухів кози постійно вмирали. За словами Тетяни, кожного ранку їм було страшно заходити у козлятник, бо не знали скільки та кого доведеться виносити: "Перша кізочка, яка загинула – це Фейліна. Серце крається коли згадую як це було… Стадо було на вигулі й тут вибух. Фейліна почала нервово бігати по кутках та битися головою об паркан, потім впала, почалися конвульсії, пішла піна з рота. Це був інсульт через переляк і стрес. Кози дуже тендітні тварини". 

Відмітимо, що через тривалу відсутність електропостачання у селі – зберігати продукцію не було можливості. Тому Тетяна Страмнова роздавала сири та молоко безоплатно, в тому числі безлактозне молоко, яке спеціально виготовляла із залишків запасу ферментів. 

Відновлення в умовах повномасштабної війни

Після деокупації правобережжя Херсонської області Страмнови поступово відновлюють ферму. На сьогодні стадо нараховує 40 голів, а на виробництві налагоджено виготовлення чотирьох видів сирів, йогуртів та безлактозного молока. 

Тетяна говорить, наважитися на такий крок було непросто, мали сумніви чи впораються з новими викликами, чи не краще продати бізнес взагалі. Все змінив один телефонний дзвінок. 

"Організація "Slow Food" запропонувала мені поїхати у вересні 2023 року до Італії для отримання відзнаки за стійкість. Не знаю як вони про мене дізналися, але це стало своєрідною опорою та поштовхом не опускати руки. Уявіть, закордоном знають про козину ферму на Херсонщині. А ще італійцям дуже сподобався наш сир, який я привезла для дегустації. Тож я знову поринула в грантовий світ: шукала програми та брала в них участь, і мені вдалося виграти кілька з них", - розповідає Тетяна Страмнова. За підтримки Данської ради у справах біженців та програми "CLEAR" родина облаштувала міні цех з перероблювання козиного молока. Наразі родина очікує на рішення щодо ще одного гранту, адже мріє про ремонт козлятника, появу приміщень для приймання  гостей, сонячні панелі для налагодження роботи камер для сиру та сільгосп техніку обробки землі, яку вони засівають зерном для заготівлі сіна та соломи на корм тваринам. Восени 2024 року господарство повернулося до розвитку туристичного напрямку на базі своєї локації, який почали впроваджувати ще у 2021 році. Сюди входить екскурсії фермою, контактний зоопарк, терапевтичні заходи для дітей з інвалідністю. 

Загалом, родина відкрита до будь-яких пропозицій щодо цікавих форм роботи. Так, минулого року вони провели перші заняття йоги поряд з козлятами. Для подальшої реалізації цього задуму Тетяна хоче закупити камерунських кіз, які більше підходять для цього. Вони гарні, маленькі за розміром та стрибучі. 

"Вірю, що зможемо розвинути та поширити на Херсонщини таку сферу діяльності, як психологічне розвантаження при спілкуванні з тваринами, зокрема для дітей з особливими освітніми потребами. На власному прикладі знаю, як ефективно сприяє контакт з тваринами для таких діток. Моя донька стала більш відкритою, а син почав робити успіхи в мовленні. До повномасштабного вторгнення ми проводили подібні заходи для учнів нашої школи та друзів, і там теж спостерігалися певні позитивні результати. Один хлопчик, який панічно боявся будь-яких тварин, після нашої екскурсії самостійно підійшов погодувати кізочку травичкою та намагався зробити спроби її погладити. Очі його матусі треба було бачити: щасливі та сповнені надії. Задля цього власне я і хочу все це поновити", - ділиться Тетяна Страмнова.
Що ж стосується інших цілей, то їх у підприємниці багато. Стадо як мінімум у 100 голів, збільшення виробництва різноманітної молочної продукції та зведення повноцінної ферми, де можна буде відроджувати українських тварин. "Треба розвиватися, аби допомагати людям. І тільки постійна праця наддасть необхідний результат", - підсумовує Тетяна.В час для розмови, поки окотиться кізочка, вклалися. Тія народила двох: кізоньку та цапика. 

Ігор Льов,Яніна Надточа, Інтент