Проводити в Херсоні щорічні фем-інтервенції напередодні Міжнародного жіночого дня вже стало традицією. Перервані війною заходи цьогоріч відновилися, але з метою безпеки 6 та 7 березня провели їх не в Херсоні, а в Одесі. Звичних жіночих маршів не було – лише те, що можна було провести всередині приміщення: виставка, інформаційна сесія, лекції, артакція, організовані за підтримки БО «Інша», ГО «Norma Vitа».
Фем-інтервенція стартувала. Анастасія Біла, Яна Голуб’ятникова, Альбіна Єрмакова.
Якщо здається, що сьогодні жінка здобула для себе всі можливі й неможливі права та преференції, то насправді є чимало випадків, які свідчать про зворотне. І напередодні «свята весни та жіночності», ознакою якого стали букети квітів, активістки БО «Інша» нагадали і про довгий шлях боротьби жінок за свої права, і озвучили проблеми сучасності.
"Що на сьогодні хотілося б змінити? Нормотиповість явища, яке називається часткова суб'єктність, – каже ведуча заходів, артменеджерка БО «Інша» Альбіна Єрмакова. – З одного боку піариться образ жінки ділової, яка тримає на собі весь всесвіт, яка в якомусь соціальному просторі щось вирішує. Але суспільство ще досі очікує від цієї жінки, що вона буде тягнути на собі повний караван обов'язків – отам, за зачиненими дверима, без партнерства чоловіка. Рівність, партнерство, справедливість починаються з того, що ми розподіляємо складнощі, якісь нудні, складні справи, які вимагають багато ресурсів, багато часу". Стартом і окрасою програми став виставковий проєкт «Час зосереджень» — презентація живописних робіт херсонської художниці Яни Голуб’ятникової. Створені в різні роки й не пов’язані між собою полотна органічно «склалися» в єдиний часовий потік – життя жінки від дитинства через зрілість до старості.
Картина Яни Голуб’ятникової «Kobiety śnieżne»
У лекціях і дискусіях згадали як історію боротьби жінок за свої права, так і історію херсонських жіночих маршів, говорили про гендерну рівність і знакові постаті жіночого руху, і артперсони (лекція до 160-річчя від дня народження родоначальниці наївного мистецтва Серафіни Луї плавно перейшла у розповідь про непростий життєвий і творчий шлях українських художниць наївного мистецтва Марії Примаченко, Катерини Білокур, Поліни Райко).
"РђР±Рѕ РјРё йдемо РґРѕ того світу, коли чоловіки усвідомлюють, що жінки будуть народжувати тільки тоді, коли РІРѕРЅРё, С—С…РЅС– партнери, будуть брати РЅР° себе певні РѕР±РѕРІ'СЏР·РєРё – С– РЅРµ 20-15%. РђР±Рѕ РјРё рухаємося Сѓ СЃРІС–С‚, РІ СЏРєРёС… Сѓ жінок Р·РЅРѕРІСѓ забирають паспорт, освіту, виборче право, СЃСѓР±'єктність. РўРѕРґС– жінка перетвориться РЅР° РїС–РІ людину, СЏРєСѓ будуть використовувати, СЏРє використовували РґРѕ цього багато тисяч СЂРѕРєС–РІ, для забезпечення СЏРєРёС…РѕСЃСЊ ресурсів, РІ тому числі демографічних", – РїС–РґСЃСѓРјРѕРІСѓС” Альбіна Єрмакова.В
- Одна з найяскравіших представниць українського наївного мистецтва, Поліна Райко, стала сприйматися символом боротьби України проти російської агресії.
- Історія про втілення мрії ще однієї херсонської художниці-наївістки Олени Рибальченко, яка, не маючи спеціальної художньої освіти, не тільки стала художницею, а й отримала звання «Почесна громадянка Херсона».
Лариса Жарких, Вгору