"Дітям треба соціум". Історія 9-річного Андрія з Херсона, який хоче повернутися за парту в Миколаєві

Десятки шкіл Миколаєва були зруйновані внаслідок обстрілів з боку російських окупантів. Один із вцілілих закладів – миколаївський ліцей №55.

У ньому зможуть організувати повноцінне очне навчання для 3 тисяч дітей, коли побудують надійне укриття, яке б відповідало вимогам ДСНС.

Один зі школярів, які хочуть повернутися до школи, – 9-річний Андрій, який переїхав до Миколаєва рік тому.

Хлопчик народився та жив у Херсоні. Зараз він вчиться у 4 класі, але три роки навчання пройшли дистанційно.

У Херсоні школа не працювала очно через окупацію, а в Миколаєві проблемою є постійні російські обстріли.

"Ми приїхали до Миколаєва, тому що тут в мене була робота. Ми виїхали влітку і вже рік тут живемо. У школі Андрій вчився дистанційно, поки був інтернет, тому що всі повиїжджали, і в мене така професія, що не варто було показувати, де ми живемо.
Усі поїхали, а ми одні з ним залишилися. Пробували виїхати три рази, потрапили під обстріл, повернулися", – розповідає мама хлопчика Світлана.

Андрій з мамою пробув в окупації близько пів року. Під час однієї зі спроб евакуації сімʼя доїхала до тимчасово окупованої Василівки Запорізької області – через цей населений пункт можна було потрапити на підконтрольну Україні територію.

"Ми там ночували, тому що нас не пропускали. Потрапили під обстріл, ночували в полі. Зранку я вирішила повернутись і ще посидіти", – пригадує мама.

Ще 2 тижні Андрій з мамою жив у Херсоні. Зрештою, вони знайшли машину та виїхали з окупації з четвертої спроби.

Сімʼя осіла в Миколаєві, Андрій пішов вчитись до 55 ліцею, дуже полюбив свою класну керівницю. Однак сховатися від ракет і тут не вдалося.

"У Миколаєві довгий час майже нічого не було, а потім було таке, що два тижні поспіль обстрілювали кожної ночі. Я вже не знала, де безпечніше.

Але Андрій дуже звик до Миколаєва, у нього тут своє життя. Школа і підхід вчителя нам дуже сподобались. У Херсоні, на жаль, трапився не дуже хороший вчитель, вона взагалі не звертала уваги на дітей", – пригадує Світлана.

Класна керівниця Андрія у ліцеї – також з Херсонщини. Мама хлопчика каже, що вона педагог за покликанням, бо вміє порозумітися з дітьми, приділяє увагу, спілкується з кожним учнем попри дистанційний формат.

Також Андрій вже знайшов друзів у новому місті, але однокласників бачив тільки в Zoom. 

"У нього є здібності до математики, українська мова йому дається без проблем, але оскільки діти розслабилися і він не відчуває такого контролю, то немає відповідальності у навчанні. Я багато працюю, він вчиться сам. Дітям треба соціум, а не сидіти вдома онлайн. Їм треба спілкутися, бігати на перервах. 

То був коронавірус, тепер війна. Діти і так налякані. Їм треба бачити вчителя та однокласників вживу. Тому в школу ми б повернулись із задоволенням. У всіх містах потрібні хороші укриття, а в Миколаєві особливо, бо це просто небезпечно для дітей", – каже Світлана.

Андрій найбільше любить математику та українську мову. А крім школи захоплюється спортом. 

Хлопчик займався боксом у рідному місті та скоро відновить заняття у Миколаєві.

У майбутньому Андрій мріє стати поліцейським. Але для втілення мрій школяреві потрібна якісна освіта й безпека.


Вернуться назад