Р’РѕС—РЅ С–Р· Херсонщини повернувся РґРѕРґРѕРјСѓ вперше Р·Р° 9 місяців. РќР° початку повномасштабного вторгнення РІС–РЅ одразу РѕРїРёРЅРёРІСЃСЏ РЅР° вогневих рубежах С– РІ окопах, С– РЅРµ зміг вивезти СЃРІРѕСЋ вагітну РґСЂСѓР¶РёРЅСѓ Р· Херсона. Р’СЃСЋ СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєСѓ окупацію РІРѕРЅР° провела РІ місті, С– РїРѕРїСЂРё РІСЃРµ змогла народити Р№РѕРјСѓ донечку, йдеться РІВ РўРЎРќ.В
Р’С–Рґ початку повномасштабного вторгнення РїСЂРёРєРѕСЂРґРѕРЅРЅРёРє Дмитро вперше повернувся РґРѕРґРѕРјСѓ, РІ деокупований Херсон. “Це РґСѓР¶Рµ сильно довгоочікуваний момент. Р’ мене аж СЂСѓРєРё трусяться”, - каже боєць РїРѕ РґРѕСЂРѕР·С– РґРѕРґРѕРјСѓ.В В
Дорогою Дмитро розповідає СЃРІРѕСЋ історію С– помітно нервується. Там, РІ Херсоні РЅСЊРѕРіРѕ чекає Р№РѕРіРѕ Женя, цивільна РґСЂСѓР¶РёРЅР°. Р’РѕРЅРё планували весілля РЅР° березень, але РІС–Р№РЅР° розділила С—С… Сѓ лютому. Дмитра застала РЅР° службі, Р° Женя - тоді вагітна - виїхати Р· окупованого міста просто РЅРµ змогла. “Десь майже тиждень РЅРµ виходила РЅР° зв’язок. Зараз Р·Р° півтора тижні зідзвонювались так, чисто РЅР° 5 хвилин, якщо проривався зв’язок. Рђ так - РЅС– слуху, РЅС– духу”, - розповідає Діма.В В
Р— СЃРѕР±РѕСЋ РїСЂРёРєРѕСЂРґРѕРЅРЅРёРє мав жетон С–Р· фото коханої, замовив СѓРјРёСЃРЅРµ такий, хотів, щоб хоча Р± так була РїРѕСЂСЏРґ.В

В рідному дворі на воїна вже чекають, емоції і сльози переповнюють всіх присутніх. “Дайте донечку потримати. Я 5 днів її з рук не випущу. Хай так й лишається до дємбєля”, - молодий тато не стримує сліз.
Додають радості чоловіку і перші кроки дитини на руки тата. “Мені вже все, мені більш нічого не треба”, - каже він.
Народжену РІ окупації її назвали Мирослава. Р’РѕРЅР° вирішила Р·'явитися РЅР° СЃРІС–С‚ РЅРµ лише РІ непростий час, Р° Р№ через кесарів розтин. Що С—С— батько РІС–Р№СЃСЊРєРѕРІРёР№ - РІ лікарні, Р° Р·РіРѕРґРѕРј С– для СЃСѓСЃС–РґС–РІ Женя РґРѕ останнього тримала РІ СЃСѓРІРѕСЂС–Р№ таємниці. Р’ окупації мати РІРѕС—РЅР° Р—РЎРЈ Сѓ СЂРѕРґРёРЅС– - небезпечно. “Казала немає, що РІ Польщі, поїхав десь... РќР° моєму прізвищі зараз - Сохатська Мирослава Дмитрівна”, - розповідає мама дівчинки.В
Планів у Діми і Жені багато: нарешті розписатися, похрестити малу, і вивезти родину з Херсона в безпечне місце. А часу - обмаль, зі служби захисника відпустили додому лише на 5 днів.
В квартирі без світла і без води нарешті лунає сміх. Попри війну життя не зупиняється.