Пам'ятник Тарасу Шевченку у Херсоні був встановлений у 1971 році. Сквер біля нього став місцем проведення патріотичних та проукраїнських заходів. Наприкінці 80-х початку 90-х років ХХ століття тут збирались представники Народного Руху України. Під час російської окупації сюди виходили містяни на мітинги спротиву. Зараз цей район перебуває під постійними обстрілами армії РФ.
У 2023 році пам'ятник Тарасу Шевченку у Херсоні закрили бронеплитами. Так погруддя намагались захистити від ушкоджень, адже Дніпровський район перебуває під постійними російськими обстрілами, розповіла начальниця управління культури Херсонської міської ради Світлана Думинська.
"Ми познайомились з громадською організацією "Музей відкрито на ремонт". Вона зв'язалась зі швейцарськими колегами й вони нам передала тоді спеціальні бронеплити. Навколо пам'ятника зробили декілька шарів укріплення: ДВП, дошка, бронеплити, а потім ще раз ДВП. І коли все зашили і його не було видно, ми надрукували величезний банер і натягли його зверху. Це якраз була така присвята до його ювілею. Щоб люди, коли там ще їздив транспорт, бачили його хоча б на тому банері", — розповіла Думинська.
3 квітня 2022 року біля погруддя Тарасу Шевченку збирався мітинг проти російської окупації. Тоді у заході взяли участь близько сотні людей, розповіла учасниця тих подій Олена Наумова.
"Там була атмосфера єднання, коли ти серед своїх забуваєш про те, що навколо вороги. Приємно було бачити людей з прапорами, які підтримували один одного. Кричали: "Маріуполь, ми з тобою! Миколаїв, ми з тобою!" — згадує жінка.
Сквер біля погруддя Кобзареві завжди був символічним місцем для проведення мітингів проти російської окупації, каже Олена.
"Це дуже символічно. Шевченко — це все. Це наша Україна, наше українське слово, яке пішло від нього, це символ незламності. І хочу сказати, що ті дні, звичайно, залишаться в пам'яті назавжди", — сказала вона.
Проукраїнські акції відбувались біля пам'ятнику Шевченку і наприкінці 80-х – початку 90-х років ХХ століття, розповів краєзнавець Дементій Білий. За його словами, там раз на тиждень збиралися представники Народного руху України. Вони обговорювали різні події, продавали та роздавали "самвидави".
"Я був на цих зустрічах. Іноді люди виставляли українські прапори й міліція намагалася їх заарештувати. Але не за прапор, а за холодну зброю. Вони прирівнювали наш український прапор до холодної зброї. Був у нас такий відомий десидент Степан Гура. Його кілька разів арештовували саме на цих зустрічах", — сказав краєзнавець.
Погруддя Тарасу Шевченку у Херсоні встановили 28 квітня 1971 року, говорить Дементій Білий. Він вважає, що за попереднім задумом це мало відбутися в інший день.
"Пам'ятник відкрили не в березні, коли помер Тарас Шевченко, а спочатку у квітні. А офіційно — у травні. В історії українського визвольного руху 22 травня — дата перепоховання Тараса Шевченка. Це була перша така демонстрація, політична демонстрація відродження українства. І я думаю, що була така ідея, відкрити пам'ятник Тарасу Шевченку саме на день перепоховання. А потім представники радянської влади досить обережно до цього поставилися й вирішили відкрити його раніше — у квітні", — говорить Дементій Білий.
Краєзнавець розповів, що автором пам'ятника був скульптор Іван Білокур. До цього у Херсоні Кобзареві був встановлений гіпсовий бюст.
"У місто тоді приїжджав Олесь Гончар і сказав: "Чому він у вас гіпсовий? Зробіть нормально". Іван Білокур переробив погруддя. З ім'ям цього скульптора пов'язані дуже цікаві проєкти у Херсоні, символічні та меморіальні місця. Він був одним із авторів пам'ятнику першим корабелам на набережній. А у 1995 році створив пам'ятник Богдану Хмельницькому у Бериславському районі поблизу Тягинки", — сказав Дементій Білий.
Джерело – Суспільне
