Пішов з життя 18 січня 2026 року освітянин, поет, прозаїк із Херсонської області Анатолій Висоцький.
Про це повідомив голова Херсонської обласної організації Національної спілки журналістів Валерій Долина.
Анатолій Висоцький народився 1937-го у Новодмитрівці Херсонської області.
“Відтак – школа, педучилище, сувора і небезпечна служба на флоті, пов'язана з тривалими дальніми переходами Атлантикою, про що часто зі щемом оповідав, особливо останнім часом”, – написав Долина.
Потім навчався на філологічному факультеті Херсонського педінституту, де зустрів свою дружину Ларису, теж філолога. Вони виховали двох синів.
Анатолій за фахом працював у школі, управлінні освіти.
“Скрізь мав повагу, підтримку і розуміння. То все завдяки великій працьовитості, сумлінню і, без перебільшення, доброчесності, а ще – скромності та готовності ненав'язливо, але щиросердно зарадити, щиро підтримати ближнього”, – додав Валерій Долина.
Анатолій з дружиною, маючи серйозні захворювання, важко пережили окупацію Херсона. Після звільнення міста і з початком російських обстрілів подружжя вдалося вивезти до Києва. Наприкінці 2022-го дружина Анатолія Висоцького Лариса померла внаслідок тяжкої хвороби.
За даними Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, Анатолій працював у школах Луганщини та у Херсоні, в Херсонському обласному відділі освіти був заввідділу облдержадміністрації.
Друкуватися Анатолій Висоцький почав в обласній пресі. Перша поетична збірка «Дарую Вам» вийшла 1999 року.
Загалом Анатолій Леонідович видав понад десять книг, серед яких кілька збірок ліричних поезій: «Отчий край» (2002), «Родові ознаки» (2003), «Ви в серці моїм» (2018); автобіографічна повість «Уходим завтра в море», спогади «20 лет в Белом доме» (2013), оповідання для дітей «Интересные рассказы о животных» (2012), гумористичні збірки: «Двісті усмішок» (2013), «Татко сердиться на мамку» (2015), «П’ятсот усмішок» (2017), «Чи літають крокодили?» (2019); генеалогічне дослідження «Історія мого роду» (2011).
Джерело – Вгору
